Війну не можна зупиняти, її треба завершувати - екс-розвідник ЗСУ

У повітрі пахне загостренням. До цього зводяться більшість прогнозів як від експертів, так і від людей, які знають, що таке війна, не з чуток.

Відео дня

Наскільки чорною може стати для нас майбутня осінь? Які головні ризики і найбільш вразливі напрямки, на яких може вдарити противник? Хто і навіщо вбиває клин між добровольцями і армією? Чи зможе командування ООС переграти величезний маховик російської пропаганди, а, разом із цим, вирішити одвічну українську проблему "два українці - три гетьмани"?

Про це та багато іншого OBOZREVATEL поговорив з колишнім військовим розвідником (53 ОМБр), а нині - співробітником фонду "Повернись живим" Андрієм Римаруком.

- Андрію, зараз знову багато йдеться про плани Кремля влаштувати на Донбасі черговий "референдум". І якщо раніше про це говорили переважно російські фріки від політики, то зараз начебто в бесіді з Трампом озвучив сам Путін. Хоча Москва досить швидко увімкнула задній хід. Як вважаєш, наскільки серйозні такі розмови цього разу?

- Москва "задню" не вмикала. Представники РФ першими заявили про те, що на зустрічі президенти таки говорили про проведення референдуму. Хоча насправді, як вже неодноразово казали в Білому домі, нічого подібного на зустрічі не обговорювалося, і Дональд Трамп не погодився на жодну з пропозицій Росії щодо України.

Цілком очікувано, що Кремль почне говорити про це - про черговий інструмент тиску на Україну. Звичайно ж, Україна не погодиться на таку пропозицію, та й світова громадськість нас у цьому питанні поки підтримує на всі 100%.

Росія в черговий раз спробує показати, що вона "біла і пухнаста" і хотіла завершити конфлікт на сході мирним шляхом. Переговори знову зайдуть у глухий кут, конфлікт з жорстким протистоянням триватиме.

Читайте: Жінка, що вижила під час стрілянини у кафе Києва: "На вулицю ми виповзали по-пластунськи"

- Але одна справа була влаштувати "референдум" в Криму в 2014 році і зовсім інша - у 2018-му на Донбасі. Чи ти вважаєш, особливої різниці немає?

- Різниця у тому, що Росія спочатку запланувала моментально заволодіти Кримом для подальшого нарощування свого силового контингенту. З кожним роком військова міць на півострові зростає. Починаючи від кількості особового складу і аж до ракет дальньої дії.

Донбас їм поки не потрібен. Їм потрібен цей військовий конфлікт - як важіль тиску і впливу на ситуацію в Україні. В інформаційному просторі кожен день виходять матеріали про можливе проведення референдуму, про надання окупованій території особливого статусу. Повторю: з діючої влади ніхто на таке не піде, але все можливо - виходячи з передвиборчої компанії, яка у нас вже триває.

- Що конкретно ти маєш на увазі?

- Та ти подивися на цих припадочних кандидатів і опозиціонерів! Після того, як ці пі**раси мало не поставили нас на коліна, вони знову повзуть до влади. Ви серйозно? Купа непритомних регіоналів, усякі тимошенки і ківи кричать - "Ми зупинимо війну". Ще раз: ви серйозно?!

Перше. Ви за що платите своїм політтехнологам стільки грошей? Друге. Дебіли не розуміють, що війну зупиняти не треба, її треба завершити. І третє. Зупинити війну, пішовши на прямі переговори з окупантом? Я мрію подивитися в очі тим довбням, які вірять у чергові казки.

Війну треба закінчити за допомоги цивілізованого світу і демократичним шляхом, а якщо знадобиться - силою за їх же підтримки. І у жодному разі не обирати божевільного кандидата, який поїде до хитрих варварів. Вам, бл*дь, переговорів по Іловайську мало? Дебальцевого?

Знаєш, в нинішній ситуації стає тривожно.

- Вважаєш, загострення ситуації на фронті практично не уникнути?

- Згадай історію всіх переговорів. Мінський формат, нормандський. Завжди за стіл сідаємо, коли гинуть хлопці й страждає місцеве населення. Не бачу перешкод для Росії влаштувати де-небудь на сході чергову гарячу точку. В наступ не підуть, але масштабний п * здоріз влаштувати можуть легко. Як приклад тобі - лютий 17-го. Авдіївка. Епіцентр подій був там, але хлопці гинули по всьому фронті. Арта не замовкала від Маріуполя до Щастя.

Передумови до загострення є. Подивися останні звіти місії ОБСЄ. Ми котимо бочку на цих "сліпих", але іноді у них відкриваються очі. Там купа техніки, там - ще більше. А скільки вони не бачать?

Влаштувати подібний конфлікт - справа однієї години підготовки. Особливо враховуючи їх безперервні спроби тиснути на нас інформаційно. Активізація у цьому нарпямку теж може слугувати певним вісником наближення бурі.

Візьмемо "Азовський конфлікт". Про нього говорять вже впродовж місяця. І вже який рік поспіль нам то закидають, що Росія піде у наступ на Маріуполь, то брязкають стволами, проводячи стрільби на морі. Не спрацювало.

Читайте: Ми переможемо, вищі сили працюють із нами у парі - легендарний парамедик

Перейшли до економічного тиску, надовго затримуючи кораблі для огляду. Навіть півдня простою - збитки, а рахунок йде на дні. Що виходить? Росія знову примушує сісти за стіл переговорів, а будете викаблучуватися - закриємо вам шлях до маріупольського порту. А це - економічний п*здець, панове! І поки ви десь там у Стокгольмі будете судитися з Росією, місто Маріуполь потихеньку почне помирати.

Подальших варіантів розвитку подій багато. Від наступу на спустошене місто до чергової опозиційної відрижки, яка вилізе з гаслом великого математика - "я все повирішую". За нього голосують - і при владі знову проросійський під*р.

- З такою ж імовірністю події на маріупольському напрямку можуть виявитися і відволікаючим маневром? Якщо це так, від чого нас можуть відволікати? Де ще можуть вдарити?

- Та де завгодно! Втім, я не думаю, що вони відкрито підуть у наступ. Вони чекають цього від нас. Але ми теж навряд чи підемо в атаку. Генерали і по той, і по наш бік прекрасно розуміють: щоб іти в наступ, необхідно, аби твої сили і засоби щонайменше у п'ять разів перевищували сили і засоби противника. Але і в цьому випадку наступ - це тисячі загиблих.

Тим більше, наша політика спрямована на мирне врегулювання конфлікту.

- І за нинішніх розстановок, за тих сил і засобів, які Росія накопичила на окупованих територіях і кордоні, такої переваги у них немає?

- Я би взагалі не торкався питання, у кого більше армія - відповідь очевидна. У нас мотивація зовсім інша. Але справа навіть не в цьому. Щойно почнеться відкритий конфлікт, наступ - буде застосована авіація. Полетять ракети дальньої дії. Загине безліч людей - як серед військових, так і серед мирного населення.

- "Чорна осінь", про яку ти говорив, може бути і такою?

- "Чорна осінь" може перерости в криваву зиму. Росія буде зараз намагатися максимально дестабілізувати ситуацію як усередині України напередодні виборів, так і на зовнішньополітичній арені. Нас будуть усіма силами відсувати від ЄС і членства в НАТО.

Подивися, що коїлося у соціальних мережах довкола спортивних подій. Дивишся футбол? Ти, під*р, приїжджаєш на фронт, а там в бліндажі за хорватів так кричать, що сєпар без стрілянини в штани ходить. Думаєш, хто ти і до кого приїхав?

Футбол закінчився, все стало на свої місця.

Потім бокс. Один герой пише, що Усик - красунчик, інший герой - що він зрадник, як і ті, хто дивився бокс. Нас вже почали зіштовхувати лобами, а ми з великим задоволенням допомагаємо це робити.

А тепер давай все по-порядку, пройдемося довкола країни і зазирнемо в середину: на сході війна з ознаками активізації; а раптом таки перекриють Азовське море; з якої радості стільки ракет дальньої дії в Криму; внутрішні протиріччя; нав'язування референдуму і, звичайно ж, жорстокі бої за президентське крісло.

На додачу до всієї цієї ср*ки Кремль розгорнув потужну інформаційну компанію про майбутню релігійну війну. Мовляв, щойно православним в Україні дадуть автокефалію, кровопролиття не уникнути. Уже повилазили проросійські народні обранці із заявою, що вони будь-якої миті готові зі зброєю в руках захищати Лавру, яку ніхто не збирається штурмувати.

Читайте: З Донбасу по Україні поповзе ненависть. Але ми маєм сили цьому запобігти - Олена Степова

- Коли це озвучувати - звучить дійсно страшно.

- Так. Нас тупо взяли в кільце - за допомогою війни, політики і спорту. Нас зіштовхують лобами.

І дуже важливо розуміти: в умовах гібридної війни і старту передвиборчих перегонів ми повинні зберігати тверезість, аналізувати ситуацію і розуміти: якщо ми виберемо сьогодні людину, яка завтра влаштує у державі п**дець, як Вітя Янукович, - то, перш за все, ми повинні звинувачувати в цьому себе. І брати на себе відповідальність за свої рішення. Це і є совість.

- Вихід бачиш із ситуації? Хоча б натяк на вихід?

- Вихід тільки один. Я взагалі у разі будь-якої загрози надії покладаю виключно на силові структури, а найбільше - на ЗСУ. Це найнадійніший "депозит" на сьогодні. Феноменальний внесок. Тому що у разі відкритої агресії армія докладе максимум зусиль, щоб стримати наступ, контролювати ситуацію, не пропускаючи ворога далі.

Наприклад, південь країни. Якщо навіть Росія надумає увірватися в район Херсонської та Запорізької області й тут підуть в наступ з боку Маріуполя - надія лише на армію. Наступати морем - суїцид. Через Кримський перешийок? Теж самогубство. Хіба що вони нас хочуть змусити вдарити по них при наступі так сильно, що півострів перетвориться на острів.

Що ж стосується влади - на моє глибоке переконання, вона зробила величезну помилку, коли перестала боротися з корупціонерами, яких сама ж і породила. Коли зробила вибір на користь корупційних схем, з яких годується.

Але і говорити, що чинна влада нічого не зробила - не можна. Зробила. І чимало. Той же Євросоюз. Армія, яка нехай і не так швидко, як хотілося б, але стає сильнішою. З'являється якесь озброєння. Налагоджується потихеньку виробництво боєприпасів.

Нам часто ставлять у приклад Ізраїль. Але давай не забувати, що вони воюють вже 80 років. І у них далеко не одразу все з'явилося і виходило. Взагалі-то там громадяни працюють на благо своє і країни 6 днів на тиждень! Це "зрада" чи "перемога"?

- Що скажеш про нещодавні Facebook-баталії з приводу того, хто крутіший - ЗСУ або добровольці, і хто зіграв більшу роль у цій війні? Деякі стверджували, що добровольців витісняють з передової.

- Ср*ч на цю тему, з моєї точки зору - повна ганьба. Його влаштували від нестачі інформації і перекручування фактів, а підхопили всі, кому не лінь. І понеслося г*вно по трубах інтернету і телевізора з гаслами "Добровольців виганяють з фронту", "Геть генералів, поверніть вже завтра правосєків, а післязавтра вони вже під Ростовом будуть". Апофеозом стало фейкове відео, як "Альфа" СБУ добровольців штурмом бере.

Щодо ситуації, яка склалася навколо добровольчих підрозділів. Я дуже радий, що конфлікт, який по суті був висмоктаний з пальця, завершився на стадії зачинання.

Тільки при мені, коли був на війні, правосєків тричі генерали "просили" геть з передової. Але з ними було комфортно воювати. Навіть зараз у кого не спитай, ніхто нічого поганого про бійців Яроша або "Правого сектора" не скаже. Одні схвальні відгуки і спогади про тісну співпрацю.

У них зовсім інший підхід до підготовки і виконання завдань. Пам'ятаю, в Авдіївці полізли в "сіру зону" камеру вішати. Мої снайпери були з гвинтівками Мосіна 1943 року випуску, а добровольці - з американськими "Барретами". На початку війни вони були на голову вище, та й зараз деяким мінометникам, снайперам, корегувальникам немає рівних. У них свій особливий військовий клас.

- У чому їх головна перевага?

- Мені подобається їх зухвалість. Особливо, коли ця зухвалість і бажання знищити ворога збігається з бажанням комбата або комбрига, на ділянці яких вони знаходяться. Бійці добровольчих підрозділів прекрасно оцінюють всі ризики і, не порушуючи угод, знищують особовий склад і техніку противника. А якщо щось десь і порушують трохи, то цього ніхто не бачить і не чує.

І останнє слово вони не сказали. Ми бачили, бачимо і будемо бачити добровольців на передовій.

Так що ніякого конфлікту немає. Тим більше, сторони публічно сіли за стіл переговорів, поспілкувалися. І знаєш - це ж прецедент війни на сході, новий виток історії. Коли військові з невійськовими сіли за один стіл, висловили один одному свої побажання - і запустили таким чином процес пошуку компромісу, який влаштує всіх.

Сергію Наєву треба віддати належне. У нього свій абсолютно новий, дипломатичний підхід до вирішення будь-яких проблем. У кого не запитай, ніхто не очікував побачити за одним столом генерала, чинного командувача з лідерами Української Добровольчої Армії і "Правого Сектора".

Читайте: "Поверну сина за будь-яку ціну!" Історія киянина, у якого відібрали дитину

Мені цікаво, до речі, куди так різко зникли всі критики? Напевно, пішли ще одну "зраду" вигадувати.

- Але розганялася якраз таки версія, що Наєв хоче знищити добровольців...

- Ми ж бачимо першоджерело - інтерв'ю Наєва на вашому сайті, на OBOZREVATEL. З нього, власне, все й почалося. Той, хто захотів, видер з нього фразу і почав перекручувати інформацію.

- Серед тих, хто це робив, навмисне чи несвідомо, - досить адекватні люди. В тому числі, і відомі волонтери, блогери, громадські діячі. Питання: їм-то розкол серед захисників України навіщо?

- Я не знаю, навіщо це було робити.

Але що б не писали в інтернеті, ДУК, УДА, якісь інші добровольчі рухи як працювали, так і працюватимуть на сході України. Або разом, або за погодженням, за домовленістю із ЗСУ. Так було, є і буде.

Тому що вони просто намагалися вигнати з фронту хлопців, які всього лише і хотіли, що захистити Україну, допомогти військовим вбивати ворога.

Командувач ООС вчинив інакше - й зініціював діалог з добровольчими підрозділами. І це вже перемога. Процес пішов і, сподіваюсь, у найближчому майбутньому він успішно завершиться, сторони відшукають "золотий перетин" і визначать такий формат співпраці, який дозволить ще ефективніше протистояти російській агресії та очистити нашу землю від окупантів якнайшвидше.

Завершення розмови можна прочитати тут