Рік "шоколадного Яценюка"? Ч.3

Арсеній Яценюк має більшість необхідних передумов для того, щоб вважатися гравцем "вищої ліги" української політики: впізнаваний образ, стабільний виборчий рейтинг, власну цілком керовану партію. Але для боротьби за "призове місце", а тим більше за "чемпіонство", Яценюку не вистачає кількох важливих складових. По-перше – представницької команди, а по-друге – стабільного фінансування. В січні 2011-го командувач "Фронту змін" спробував вирішити обидві проблеми одним ударом (не плутати з однойменною партією, лідера якої Яценюк теж пробує залучити на свій бік). Бліц-крігу не вийшло, але після ухвалених парламентом змін до Конституції можна не особливо поспішати. Адже навіть до парламентських виборів залишається більше ніж півтора роки. Лише після них можна буде впевнено прогнозувати, чи стане Арсеній Яценюк "фіналістом" президентських перегонів-2015.

Видео дня

Фронт з багатьма лініями

Спочатку, так би мовити, про "тилове забезпечення". Насправді, Арсеній Петрович до початку активної фази виборчої кампанії цілком може фінансувати свою партію самостійно. Йдеться як про "сімейний" бізнесу в Чернівцях та Криму, так і про середнього рівня бізнесменів, залучених за принципом франчайзингу під час місцевих виборів. Хоча формально всі фракції "Фронту змін" перебувають поза владою, статус депутата дає чимало неформальних можливостей.

Проте Яценюк вирішив, що він не мер Нью-Йорка Майкл Блумберг, який провів виборчу кампанію за свої власні кошти. Тим більше, що Микола Мартиненко запропонував пристойне фінансування без ультимативних вимог.

Не менш важливим, ніж гроші, є ще один ресурс Миколи Мартиненка – Центр Разумкова. Заступник його гендиректора Валерій Чалий вже зараз очолює напрямок "Європейський вибір" у "Фронті змін", а сам Центр регулярно забезпечує Арсенія Яценюка інформаційно-аналітичними матеріалами – нарівні з Мартиненком. Та й сам Микола Володимирович, з яким у Арсенія Петровича встановилися надзвичайно довірливі стосунки, є для Яценюка неоціненним вчителем, порадником та скарбницею корисних зв’язків. Навіть голосування М.Мартиненка за зміни до Конституції А.Яценюк ніяк не прокоментував.

Розширення та поліпшенням команди Яценюка йде повільніше, ніж залучення спонсорів. Фактично, політичний сезон у 2011 році розпочався 17 січня – повідомленням про об’єднання "Фронту змін" з "Громадянською позицією" А.Гриценка, "Європейська партія України" М.Катеринчука та УРП "Собор" А.Матвієнка. Наступного дня заступник Яценюка А.Пишний назвав розмови про об’єднання опозиційних партій в єдину політичну сили без самого об’єднання "чистою диверсією". 22 січня на акції зі "злуки пазлів" на Контрактовій площі Гриценка і Катеринчука не було (вони з партіями пішли на мітинг Тимошенко). Натомість з’явився В’ячеслав Кириленко та група "За Україну!" майже в повному складі. Вони і склали більшість у "масовці лідерів", за спинами яких намагався бути непомітним Мартиненко. Останній, до речі, якраз і забезпечив успішні переговори з національно стурбованими "заукраїнцями".

А.Яценюк з командою на Контрактовій площі

Адже В.Кириленко, на відміну від "торгівця обличчям" Катеринчука чи конфліктного "першого непрохідного" Гриценка, має не лише кілька депутатів у парламенті, а й реальні структури на місцях. "Фронт змін" в особі Кириленка і його партійців здобуде саме тих націонал-демократичних агітаторів, котрих Яценюку дуже не вистачає в Західній Україні. А В’ячеслав Кириленко отримає фінансування своєї політичної діяльності та гарантію переобрання в парламент – принаймні, для себе. Водночас, саме "За Україну!" може стати джерелом чвар у майбутній, об’єднаній під Яценюка партії. Конфлікти у цьому пост-рухівському та пост-нашоукраїнському середовищі – явище звичне…

Проте, незважаючи на всі можливі загрози, прогноз для "Фронту змін" на виборах до Верховної Ради у 2012-му є надзвичайно позитивним. На той час про Сергія Тігіпка згадуватимуть в кращому разі як про Пинзеника, тож Арсеній Петрович конкуруватиме за друге місце на виборах з Юлією Володимирівною. Схоже, саме перемоги Яценюка над Тимошенко і боїться нинішня влада – саме тому рейтинг екс-прем’єрки штучно стимулюється Генеральною прокуратурою. Адже друге місце Яценюка на парламентських виборах-2012 буде майже гарантією його виходу в другий тур президентських виборів-2015. А Юлія Володимирівна – ворог старий, тобто, як і старий друг – "кращий за нових двух". І перемогти 55-річну жінку з ознаками "підтяжок" Віктору Януковичу буде значно легше, ніж 41-річного справді підтягнутого чоловіка.

Нині виглядає так, що у 2015-му Арсенію Петровичу вигідніше "пропустити леді попереду себе" і готуватися до справді вирішальної кампанії-2020. Адже команда Януковича не схожа на людей, які готові віддати владу через чотири роки. Тому вихід А.Яценюка у "фінал" наступних президентських виборів загрожує йому неминучою поразкою. В кращому випадку – внаслідок кількісної переваги консервативно-популістського електорату Януковича над виборцями, що волітимуть змін. В гіршому, якщо більшість громадян на знак протесту проголосує за нове обличчя, – внаслідок фальсифікацій влади. І навряд чи Мартиненко, як у 2004-му, профінансує новий Майдан. Та й бажаючих на нього вийти може виявитися набагато менше, ніж навіть у Мінську в грудні 2010-го. І підтримки Заходу, який все більше дистанціюється від України, теж можна не дочекатися.

А от у 2020-му, коли влада В.Януковича просто набридне громадянам, можна спробувати здійснити римейк кампанії Ющенка: "реформатор проти наступника". Або й самому стати цим наступником. Схоже, таку ідею пробують вкласти у вуха Яценюку не лише "регіонали" та Ахметов, а й нинішні спонсори та "контактер зі світовим урядом" В. Пінчук. Справді, у березні 2020-го Арсенію Петровичу буде лише 45 років – на п’ять менше, ніж Пінчуку та Мартиненку, коли Яценюк гуляв на їхніх ювілеях у Куршавелі. Тобто, з точки зору якогось чергового 80-літнього Сороса, саме час ставати біля керма держави…

Остання надія "чернівецького клану"?

Якщо Арсеній Яценюк займе пост глави держави, він буде не першим чернівчанином у цьому кріслі. Як говорив Ісаак Ньютон, всі ми стоїмо на плечах гігантів. І хоча перший Президент незалежної України Леонід Кравчук не встиг підставити своє плече Арсенію, з його батьком вони точно були знайомі. Леонід Макарович був заввідділом Чернівецького обкому КПРС саме тоді, коли вирішувалося питання про вступ Петра Яценюка в аспірантуру "партійного" істфаку. Л.Кравчук ніколи не забував, що саме в Чернівцях він провів перші дев’ять років після закінчення вузу, тут почалася його професійна, а потім і партійна кар’єра. Тому саме Кравчук є певною мірою "хресним батьком" (в позитивному розумінні) своєрідного "чернівецького клану" в Києві.

А от засновником цього клану у самих Чернівцях вважають міліцейського генерала Андрія Василишина. Той у 1974-му очолив УВС Чернівецької області і за вісім років створив Чернівцям імідж "ментовського міста". У 1982-му за сприяння тодішнього заввідділу ЦК КПУ Л.Кравчука А.Василишин очолює міліцію Київської області, а у 1985-му – стає заступником міністра внутрішніх справ УРСР і начальником УВС Києва. В липні 1990-го Кравчук (тоді вже другий секретар ЦК КПУ) наполіг на призначенні земляка міністром внутрішніх справ України. Саме завдяки Василишину так впевнено почувався Кравчук під час путчу. Навіть після відставки А.Василишина у серпні 1994-го той залишається впливовим радником свого наступника, Володимира Радченка.

Генерал Василишин на всіх посадах у Києві сприяв кар’єрі своїх чернівецьких колег та друзів: міліціонерів Геннадія Москаля та Віктора Короля, начальника колонії Григорія Пишного, його бізнес-партнера по кооперативному об’єднанню "Буковина" Ігоря Плужникова. Підтримав він і Є.Дмитрієва, який у 1991-му з першого секретаря обкому став "звичайним" народним депутатом. Навіть у відставці А.Василишин чим міг допомагав "чернівецькому" крилу СДПУ(о) на чолі з Плужниковим, який власне і став продовжувачем зусиль генерала у формуванні "чернівецького клану". Дуже скоро Г.Москаль та В.Король займають високі посади у правоохоронних органах, їх колега І.Мирний (нині непомітний народний депутат, за чутками – головний "спецслужбіст" Д.Фірташа) робить кар’єру в приватних службах безпеки, стрімко росте по службі А.Яценюк.

Не забувають "чернівецькі" і про бізнес. Про Є.Дмитрієва було сказано раніше, його "спадкоємець" у титановій галузі, нинішній олігарх Д.Фірташ, теж починав бізнес у Чернівцях. Чернівецьке коріння мають і концерн "Ніко" (ексклюзивний дилер авто "Міцубіші"), і телерадіохолдинг, що нині належить Петру Порошенку. Тоді ж приходять у велику політику – в складі різних політичних сил – чернівчани М.Папієв, І.Попеску, Г.Філіпчук. Після "помаранчевої революції" починає підтягувати земляків до Києва голова Секретаріату Президента О.Зінченко, роблять феєричну кар’єру В.Каськів та його протеже С.Рудик (останній невдовзі стає заступником Л.Черновецького).

Але у 2005-му, після смерті Ігоря Плужникова та відставки О.Зінченка, "чернівецький клан" починає занепадати. Можна з упевненістю сказати, що саме обрання А.Яценюка на одну з найвищих посад у державі – спікера ВР – наприкінці 2007-го дало "чернівецьким" нові надії. Про свій зв’язок із цим містом згадує не лише сам Яценюк, а й Д.Фірташ. Додатковий поштовх дає відзначення у 2008-му 600-річчя Чернівців, на якому Арсеній Петрович затьмарює самого В.Ющенка. Яценюк виводить на новий рівень свої стосунки з багатолітнім мером міста М.Федоруком, активізує "сімейний бізнес" (наприклад, обласне ДАІ переїжджає в одне із приміщень, що пов’язують з А.Яценюком, а в іншому планують відкрити міський автовокзал). У 2009-му Арсеній втілює давню мрію постояти поруч з монархом і дарує рідному місту пам’ятник імператору Австро-Угорщини Францу-Йозефу І.

А.Яценюк та М.Федорук на відкритті пам’ятника Францу-Йозефу

Тому нічого дивного, що на президентських виборах-2010 у Чернівецькій області кандидат Яценюк займає друге місце. У місцеві ради області восени 2010-го "Фронт змін", натхненний допуском до виборів, іде під гаслом "за перемогою!". Партія підтримує на виборах мера Чернівців найрейтинговішого політика області М.Федорука (той набирає понад 60%). "Фронт змін" за партійними списками бере перше місце у Чернівцях та третє місце в області… і опиняється в глухій опозиції. Навіть повноваження мера обласного центру сформована "регіоналами" більшість у міськраді намагається обмежити. Місцеві експерти стверджують, що губернатор М.Папієв та його патрон Д.Фірташ спочатку пропонували А.Яценюку співпрацю, та після відмови вирішили обійтися власними силами.

Але у Чернівцях не прийнято сваритися одне з одним надовго. Тому з наближенням нових виборів є чимало шансів на те, що Дмитро Васильович та Арсеній Петрович знову опиняться поруч, і не лише в студії "Інтера". Адже іншого реального кандидата у Президенти серед чернівчан все одно немає…

Стосунки з неполітичними тваринами

Людина, як писав Аристотель, – "політична тварина". За цією логікою, політики – "тварини в квадраті". Проте з їхнім бестіарієм А.Яценюк навчився давати собі раду. Може, тому, що в дитинстві мріяв стати не політиком, а хірургом. Адже хірурги, як відомо, – люди надзвичайно цинічні. А от з тваринами у прямому розумінні цього слова у Арсенія все не так просто. Майже як у героя ще одного культового мультфільму – Малюка, друга Карлсона.

За словами матері, Марії Григорівни, все дитинство Арсеній мріяв про песика. "Це повторювалося з року в рік – ми з батьком писали, що зобов’язуємося купити песика, а він буде вчитися тільки на відмінно. Звичайно, успішність покращувалася, завершилось це все срібною медаллю. Але з песиком не вийшло: ми пішли купувати, а він Арсенію не сподобався. Але я думаю, що ця його дитяча мрія здійсниться". У цьому ж впевнена і дружина Арсенія, і навіть означає термін реалізації мрії – коли діти підростуть. У тому, що чоловік з твариною впорається, Терезія переконана: "Собаки його взагалі дуже люблять. Навіть бійцівські підходять і лижуть руки". Проте поки що, на відміну від Малюка, Арсеній собаки на день народження не отримав – вдовольняється котом Персиком.

Але найбільшою проблемою для А.Яценюка є кролики та їхні побратими зайці. Фактично, Арсенію довелося змиритися з тим, що його асоціюють з цими тваринками. Під час однієї з чат-конференцій він навіть спробував заспівати "Пісню про зайців" з кінофільму "Діамантова рука", та голос затремтів уже наприкінці першого куплету… А намагання штабу Яценюка переключити увагу публіки з мультика про Вінні-Пуха та його друга Кролика на щось інше з "дитячого репертуару" набувають іноді комічного забарвлення. У 2009-му 35-річний кандидат у Президенти на зустрічі з школярами заявив, що його найулюбленіший книжковий герой – "Гаррі Поттер"... А влітку 2010-го А.Яценюк озвучив короткометражний анімаційний фільм студії Pixar-Disney "День і Ніч". Голос Арсенія Петровича у мультику переконує його героїв "вийти з полону упереджень, не боятися нового й невідомого, адже найяскравіші речі у Всесвіті – це ті, які загадкові". Справді, в Україні для Арсенія Яценюка загадкових речей практично не залишилось…

А.Яценюк озвучує мультфільм "День і Ніч" Новини по темі: Рік "шоколадного Яценюка" Ч.1 Рік "шоколадного Яценюка" Ч. 2