Рік "шоколадного Яценюка"? Ч.2

Рік 'шоколадного Яценюка'? Ч.2

(Продовження. Початок тут)

Під час "помаранчевої революції" Арсеній Яценюк прославився не стільки підтримкою "Мрії" Петра Порошенка, скільки запровадженням де-факто надзвичайного стану у банківській сфері. Адже наприкінці листопада 2004-го, після рішень низки західноукраїнських обласних рад про визнання Президентом В.Ющенка і закликів зі східних областей припинити платежі до центрального бюджету, в країні почалася паніка, населення кинулося забирати кошти з фінустанов. Зараз Арсеній Петрович виправдовується: по-перше, мета виправдала засоби, а по-друге – досвіду було недостатньо, тому рішення шукали… в інтернеті. Проте слова "особливий період" у постановах НБУ тих днів, запровадження невизначеного в часі мораторію на зняття депозитів та обов’язкового продажу валюти навіть при здійсненні інвестицій паніку лише посилили. Тому фінансову систему врятував не НБУ, а врегулювання політичної кризи шляхом оголошення неконституційного "третього туру" президентських виборів. Саме ця подія знаменувала остаточний крах влади традиційної посткомуністичної номенклатури в Україні. Арсенію Яценюку довелося шукати нових "політичних батьків".

Видео дня

На "Пороховій" бочці. З медом

Одним з перших кроків Президента Ющенка було повернення на пост голови НБУ свого багатолітнього покровителя В.Стельмаха. Той, у свою чергу, домігся від А.Яценюка заяви про відставку з формулюванням "через розбіжності в поглядах на розвиток банківської системи". Очевидно, що жодних розбіжностей насправді не було – восени 2008-го В.Стельмах без роздумів іде апробованим шляхом і запроваджує мораторій на зняття депозитів – але у лютому 2005-го Яценюк стає справжнім безробітним. Для більшості представників нової влади він був чужим і сприймався лише як заступник С.Тигіпка, тобто начальника штабу Януковича. Виручив Арсенія лише Секретар РНБО П.Порошенко, і прилаштував його першим віце-губернатором Одещини. Сам Яценюк так говорив щодо своєї роботи на цій посаді: "Одесити навіть придумали жарт – в Одесу відправляли у заслання трьох: Пушкіна, Жукова і Яценюка".

Але це було не заслання – Петро Олексійович вже тоді мав свої види на молодого політика. Проте, добре знаючи мінливість настроїв Ющенка, Порошенко вирішив трохи почекати, а за той час перевірити вміння А.Яценюка виконувати специфічні доручення. Адже П.Порошенка неодноразово звинувачували у наявності персональних бізнес-інтересів у Придністров’ї та у контрабанді товарів з цієї невизнаної республіки за маршрутом "Котовська митниця – Іллічівський порт", тобто якраз через Одеську область.

Умови для повернення А.Яценюка в Київ визріли восени 2005-го. На той час, деморалізований скандалами навколо власного розпусного сина, В.Ющенко стрімко втрачав рейтинг. Хоча 8 вересня він відправив у відставку і уряд Тимошенко, і Порошенка з РНБО, Петро Олексійович все одно залишився "любим другом" Президента. І скільки б тоді не називали Порошенка "шоколадним зайцем", а Яценюка "кіндерсюрпризом", Ющенко залишився задоволений співбесідою з протеже екс-секретаря РНБО. Арсеній вміло зіграв роль "політичного сина" Ющенка – розумного, освіченого та вихованого хлопця. Арсеній навіть підтримав улюблену тему Віктора Андрійовича про бджіл та мед – мовляв, бував у дитинстві на дідовій пасіці. Та й у "регіоналів", голоси яких були необхідні для затвердження нового прем’єр-міністра, кандидатура майбутнього урядовця Яценюка заперечень не викликала. 27 вересня 2005-го Арсеній Петрович стає 16-м міністром економіки України і працює в уряді Ю.Єханурова до 4 серпня 2006-го, коли прем’єром обрали В.Януковича.

П.Порошенко та А.Яценюк)

В нашім "Балогані"

Віктор Федорович пропонує Яценюку низку посад в уряді, проте той залишається з Ющенком і отримує посаду першого заступника глави Секретаріату Президента, тобто Віктора Балоги. Два західноукраїнці швидко знайшли спільну мову: Балога замикає на себе всі інформаційні потоки, а Яценюку напряму підпорядковуються всі інші заступники глави Секретаріату та всі ключові служби СП. Крім того, А.Яценюк очолює Спеціальну комісію з реформування СБУ, стає членом Ради НБУ та наглядових рад державних "Ексімбанку" і "Ощадбанку". Саме кураторство спецслужби робить з Яценюка героя скандалу з сексуальним підтекстом. Преса з’ясувала, що ровесниця Арсенія Світлана Нєжнова, яку він у лютому 2007-го прилаштував керівником господарського департаменту СБУ (на "генеральську" посаду!), супроводжує його на всіх місцях роботи – починаючи з Криму. В мінекономіки АРК вона швидко стала начальником управління, у 2003-2005 роках керувала управлінням вже в НБУ, 2005-2006 – спочатку координувала держзакупівлі в міністерстві економіки всієї України, а потім стала першим заступником голови Держрезерву. Але оскільки СБУ перебувало у віданні Президента, а Яценюк ходив у фаворитах Ющенка, все обмежилося публікаціями в інтернеті. Забігаючи наперед, зазначимо, що Світлана Володимирівна перебувала в штаті в СБУ – де "дослужилася" до заступника голови Служби і народила невідомо від кого дитину – аж до березня 2010-го і була звільнена указом Президента В.Януковича.

А в березні 2007-го Арсенія Петровича було обрано міністром закордонних справ в уряді прем’єра Януковича. На цій посаді А.Яценюк провив себе "стійким ющенківцем", і був одним з двох міністрів (другий – міністр оборони А.Гриценко), які підтримали указ Президента про розпуск парламенту від 2 квітня 2007-го. За це Арсеній отримав не лише посаду заступника Секретаря РНБО для свого однокурсника А.Пишного, але й третє місце в списку президентськогоблоку НУ-НС. Після позачергових парламентських виборів за прямою вказівкою В.Ющенка А.Яценюк був обраний Головою Верховної Ради. Чому саме спікерську посаду вимагав для особисто відданої людини тодішній Президент? Нагадаємо, за Конституцією-2004 саме цей посадовець ставав в.о. глави держави у випадку відставки Президента.

А тодішнє оточення Ющенка на чолі з В.Балогою з самого початку сценарію "дострокові вибори" розглядало дві версії його розвитку. Крім основного (партнерство з ПР), був ще й запасний – дострокові президентські вибори. Але команда Ющенка, вимушено створивши коаліцію з БЮТ, почала програвати Тимошенко на всіх фронтах. Спочатку ніхто не звинувачував у провалах Яценюка, В.Ющенко на його вимогу навіть ліквідовував спецпідрозділ ДАІ "Кобра" – за начебто показаний у бік спікера середній палець, призначив його однокурсника А.Іванчука директором держмонополіста "Укрінтеренерго"… Яценюк теж виконував всі, навіть дуже неприємні для себе доручення Президента – на кшталт підписання таємного листа до НАТО про бажання України отримати ПДЧ. Проте вже в середині 2008-го хитрий апаратник Балога переконав Президента, що у перемогах Тимошенко винен … спікер Яценюк, який не може їй протидіяти!

Не лише Тимошенко тримала Ющенка за руку

На той час Ющенко охолов до молодого таланту, та ще й організувати дострокові парламентські вибори не вдавалося – навіть після розвалу коаліції БЮТ-НУНС. Тому Президент у властивій для нього манері і пальцем не поворухнув, щоб зберегти А.Яценюка на посаді спікера. Ющенко щиро сподівався, що відставка Яценюка стане "криголамом", який потопить уряд Тимошенко – але прорахувався. У листопаді 2008-го Юлія Володимирівна не лише посадила у спікерське крісло В.Литвина, але й формально створила нову коаліцію. В неї записалася більшість колись пропрезидентської фракції, яку замість ідеаліста В.Кириленка очолив інтриган М.Мартиненко. Яценюк у коаліцію не ввійшов – проте його не дуже й запрошували. Більше того, вже на початку 2009-го штаб Тимошенко визнає Яценюка одним з головних своїх опонентів. Адже до виборів глави держави залишалося менше року, а рейтинг екс-спікера стрімко наздоганяв прем’єрський. Арсеній Яценюк придбав партію, завів московських консультантів і не приховував своїх президентських амбіцій. Саме тоді талановиті політтехнологи БЮТ починають масовану атаку на Арсенія, при цьому "Кролик" і "годованець олігархів" були далеко не найгіршими епітетами. До речі, про олігархів…

Не лише телятка бувають ласкавими

Українська народна приказка говорить, що ласкаве телятко двох маток ссе. Вихований у космополітичних Чернівцях Арсеній Яценюк завжди дотримувався цього принципу, особливо виїхавши з рідного міста. Якщо кар’єру в "Авалі" йому, крім О.Зінченка, допомагала робити красуня-дружина, то вже у Криму вибір у Яценюка став ширшим. Крім свого реального керівника – Є.Дмитрієва – "старший економіст" АРК налагодив хороші стосунки з керівником формальним – прем’єром Криму Валерієм Горбатовим. Саме останній, член парламентської групи "Трудова Україна", познайомив Арсенія Яценюка з її реальним керівником, Віктором Пінчуком. З того часу шляхи Пінчука і Яценюка жодного разу не розходилися. Віктор Михайлович сприяв Арсенію Петровичу і у працевлаштуванні в НБУ при Кучмі, і в налагоджуванні зв’язків з Ющенком (насамперед – через Катерину Ющенко та її фонд), і у створенні власного фонду А.Яценюка "OpenUkraine" (на його сайті прямо вказано – підтримується Фундацією Віктора Пінчука). Проте найголовніше – Пінчук увів класичного за західними мірками "яппі" Яценюка до світової фінансової та політичної еліти, яку прийнято називати "світовим урядом". Алан Грінспен, Джордж Сорос, Білл Клінтон – це лише найгучніші імена з цього кола…

А.Яценюк та В.Пінчук

Не дивно, що з самого початку президентської кампанії А.Яценюка вона проходила під щільною опікою В.Пінчука, за що останній надавав підтримку свого медіа-холдингу. На вимогу олігарха керували кампанією московські політтехнологи, які працювали з ним ще з 1999-го – Тимофій Сєргєйцев та Дмитро Куліков. Саме ці люди відповідальні і за "євразійські" заяви Яценюка, і за зовнішню рекламу, яку пізніше назвуть "смугастим безумством". Злі язики говорять, що це була спланована диверсія з боку Пінчука на користь Тимошенко, з якою він помирився і домовився про підтримку. Принаймні, на каналі ICTVЮлії Володимирівни точно було більше, ніж Арсенія Петровича…

І хоча на виборах переміг Янукович, а Яценюк отримав на них всього 6,96%, Віктор Михайлович перебуває в прекрасних стосунках з новою владою і схиляє до цього Арсенія Петровича. Проте навряд чи Яценюка потрібно сильно агітувати за союз із "донецькими", адже ще у 2007-му, працюючи в Секретаріаті Ющенка, він допоміг братам Клюєвим взяти під контроль "Ощадбанк". Пізніше усунутий з посади голови наглядової ради банку Олександр Морозов назвав це результатом змови "тріо Петровичів": "У Андрія Петровича (Клюєва) і Сергія Петровича (Клюєва) є третій брат – Арсеній Петрович (Яценюк)".

А от про стосунки Яценюка з уособленням "донецького клану", Ринатом Ахметовим, конкретної інформації мало. Ринат Леонідович, начебто, був готовий фінансувати президентську кампанію Арсенія Петровича ще восени 2008-го. Головних умов, за чутками, було дві: передати під контроль Ахметова політичну силу Яценюка з прицілом на майбутні парламентські вибори та припинити контакти з так званою "групою РосУкрЕнерго", тобто з екс-чернівчанином Дмитром Фірташем. Тоді Яценюк і Ахметов не домовилися, але вже у другій половині 2010-го з ініціативи Ахметова контакти було відновлено. Ринат Леонідович став з більшою повагою ставитися до Арсенія Петровича і нібито готовий бути лише одним з багатьох акціонерів "Фронту змін" – без ультимативних вимог, але зі взаємним урахуванням інтересів.

А що ж сам Дмитро Фірташ, проектом якого Юлія Тимошенко місяцями називала Арсенія Яценюка? Схоже, його роль у долі Яценюка сильно перебільшена. Хоча знайомі вони давно: Є.Дмитрієв, який продав контрольний пакет "Титану" компанії Фірташа у 2004-му, тоді ж відрекомендував Дмитру Васильовичу здібного земляка. Проте в роки роботи А.Яценюка в уряді та Секретаріаті Ющенка Фірташ не потребував посередництва Арсенія у спілкуванні з главою держави. Лише після відвертої війни, яку оголосила бізнесменові Ю.Тимошенко, Фірташ спробував використати Яценюка у кампанії на свою підтримку. Саме тоді політик не сходив з екрану телеканалу "Інтер", близького до Фірташа. Проте партнери Фірташа знають його приказку: "я не фінансую того, чим не володію". Тому вимога половини місць у списках "Фронту змін" на парламентських виборах, про яку писали ЗМІ, є цілком вірогідною. Як і у випадку з Ахметовим, Яценюк не захотів втрачати можливості залучення інших інвесторів, і політичні дороги двох екс-чернівчан розійшлися. Чи надовго – покаже час.

З вищеописаного постає питання: хто ж був основним фінансистом президентської кампанії Арсенія Яценюка? Дехто натякає на співвласника "Індустріального Союзу Донбасу" Віталія Гайдука, з яким Яценюк працював в апараті Ющенка і який певний час ходив у спонсорах фонду "OpenUkraine". Проте у 2009-му В.Гайдук, по-перше, зробив 100% ставку на Юлію Тимошенко, а по-друге – просто не мав достатньої кількості коштів. Він навіть змушений був продати свій пакет акцій ІСД, щоб закрити певні "фінансові діри". Зате таких дір не було у співвласника банку "Форум" Леоніда Юрушева. Цей бізнесмен донецького походження, хоч і мав свого часу бізнес-стосунки з Р.Ахметовим, є цілком незалежним підприємцем. Адже крім банківського бізнесу, він працює на ринку елітної нерухомості, який не надто сильно "впав" під час кризи. Правда, бізнес-досвід не допоміг Юрушеву правильно побудувати співпрацю з Яценюком: після виборів Арсеній пояснив "інвестору", що той є … спонсором. А кому "Фронт змін" щось винен – всім вибачає, і ніяких таких місць у списках на місцевих и тим більше парламентських виборах ніхто нікому не обіцяв…

Таке "розлучення" дорого обійшлося обом сторонам. Юрушев був змушений продати мажоритарному акціонеру свій пакет банку "Форум", а Яценюк опинився перед необхідністю пошуку спонсорів. І тоді він вирішив скористатися ще однією народною мудрістю: "нове – добре забуте старе", і звернувся по допомогу … правильно, до Петра Порошенка. Той підключив до справи Миколу Мартиненка. Обидва вони "вчасно" покинули орбіту Тимошенко і навіть пробували створити коаліцію Партії регіонів, Блоку Литвина та адекватної частини НУ-НС. Але прагматиків виявилося менше половини, тому Петро Олексійович та Микола Володимирович опинилися під загрозою не потрапити в наступний парламент – і це при статках, що оцінюються в сотні мільйонів доларів… Одним словом, гроші і зв’язки Порошенка-Мартиненка та залишки рейтингу Яценюка знайшли одне одного. Враховуючи вищезгадану повагою з боку Ахметова, все у Арсенія Петровича знову стало "в шоколаді"…

У заключній частині читайте:який прогноз у "шоколадного Кролика" на роки "чорного Дракона"(2012) та "синьо-зеленої Вівці" (2015); чи існує "чернівецька мафія"; за що Арсеній любить Франца-Йозефа та Гаррі Поттера.