Десять днів не дозволяли побачити тіло і придумували версії: наречена загиблого в Польщі українця розповіла про поведінку поліції

8 хвилин
569,7 т.
Десять днів не дозволяли побачити тіло і придумували версії: наречена загиблого в Польщі українця розповіла про поведінку поліції

У Польщі у Вроцлаві 30 липня в центрі допомоги п'яним (витверезнику) помер 25-річний український робітник Дмитро Нікифоренко з Вінницької області.

Спочатку польська поліція заявила, що хлопець був агресивний. Водій автобуса, в якому Дмитро повертався після пікніка з друзями, нібито звернув увагу, що українець поводився неадекватно, бився головою об вікно. Він викликав лікарів і поліцію. Лікарі визначили, що він п'яний, а поліція його забрала в центр допомоги п'яним.

А у витверезнику, куди його доправили, нібито Дмитро накинувся на поліцейських, когось укусив за палець, і тому його довелося пристебнути ременями. Після цього він посинів і помер.

Відео дня

Однак правда про смерть Дмитра Нікифоренка виявилася зовсім іншою. Один із журналістів-розслідувачів Польщі зумів побачити відео з камер спостереження цього витверезника. Те, як прожив останні пів години свого життя Дмитро, що з ним робили поліцейські, шокувало журналіста.

Він розповів усій Польщі, що насправді відбувалося в цьому центрі та що цілий місяць приховували правоохоронці.

OBOZREVATEL вдалося зв'язатися з нареченою Дмитра Сузанною Водолівовою. Молоді люди разом працювали в Польщі, полюбили одне одного і планували восени одружитися. Саме вона першою забила на сполох, коли з Дмитром зник зв'язок. Вона розповіла подробиці смерті загиблого.

– Сузанно, що вам відомо про той день, 30 липня, коли все це сталося?

– Тоді я першою кинулась його шукати. Я була в Україні, але у нас із Дімою дуже близький контакт, буквально 24/7. Ми могли телефонувати в будь-який час доби. І в ту п'ятницю, 30 липня, він подзвонив приблизно о 17 годині після роботи, сказав, що зараз помиється, вийде з роботи і передзвонить. Потім він повідомив, що у них із хлопцями тут буде барбекю, його запросили. Сказав, що посидить з ними недовго. Я попросила його потім передзвонити мені.

Сузанна і Дмитро

Минула година-дві, дзвінка не було. Я стала його сама набирати, але він не озивався. Такого ніколи не було, він завжди відповідав на мої дзвінки. Я відразу зрозуміла, що щось трапилося. Я набирала його, слала смс. І тільки о 21:26 він узяв трубку. На відео, де лікарі швидкої допомоги ведуть його з автобуса на зупинку, видно, що у нього засвітився телефон, мабуть, це дзвонила я.

Він встиг сказати: "Я на зупинці". Але навколо все шуміло, було чутно багато людей, зв'язок обірвався.

– Потім вам вдалося хоча б раз із ним зв'язатися?

– Ні, це були його останні слова. Я дзвонила весь вечір і всю ніч, гудки йшли, але він не відповідав. У суботу я вже попросила нашого знайомого в Польщі сходити на квартиру, яку ми там орендували, подивитися, чи вдома Діма. Він сходив, але вдома нікого не було, і дзвінків мобільного телефону за дверима не було чутно. Ми попросили господаря квартири прийти і відчинити двері, щоб подивитися, що там. Усередині теж нікого не було.

Тоді я зв'язалася з його родичкою в Польщі, пояснила їй, що з Дімою щось трапилося і потрібно написати заяву в поліцію. Вона пішла туди, у неї ще не хотіли приймати заяву, але зрештою взяли.

Сузанна написала вірш, присвячений Дімі, та записала його на відео

Уже вночі в суботу я згадала ще про одних друзів у Польщі. Попросила їх сходити і подивитися, чи не горить світло в квартирі. Я ще плекала надію, що він десь загубив телефон, пішов шукати, тому господар квартири з ним і розминувся. Але вони передзвонили і сказали, що світла немає, а дзвінків нечутно.

Роботодавиця Діми мені сказала, що він посидів із хлопцями, а потім з одним із них на автобусі поїхав додому. Той вийшов раніше, а Діма залишився, йому їхати далі.

І вже в неділю подзвонила родичка Діми й сказала: "У мене для тебе погані новини. Діма не живий". Я була шокована, стала з'ясовувати, що сталося. Вона розповіла, що в поліції сказали, що у нього зупинилося серце.

Сузанна і Діма збиралися зіграти весілля

– Як поліцейські пояснювали цю ситуацію?

– Тоді вони придумали версію, що Діма їхав в автобусі, заснув. А коли прокинувся, почав битися головою об вікно, поводився агресивно. Водій викликав швидку і поліцію, і його забрали. Але судячи з відео з камер на зупинці, Діма спокійно вийшов з автобуса. Водій викликав тільки швидку допомогу, а не поліцію. Тому що занепокоївся: людина чи то спить, чи їй стало зле. На відео лікарі ведуть Діму, один тримає його під руку, другий несе його рюкзак. Вони оглянули його, почули запах алкоголю, і тоді медики викликали поліцію.

– Чому швидка викликала поліцію? У них що там прийнято: якщо людина п'яна, то потрібно викликати правоохоронців?

– Я не знаю, навіщо. Він би сам пішов додому, і все було б із ним добре. Як уже розповідали і писали польські журналісти, у поліцейських, які приїхали, чомусь через вісім секунд вимкнулися нагрудні камери. Вони тільки сказали: "Зараз будемо затримувати", і камери вимкнулися. Хоча протягом дня камери у них працювали, а ось на Дімі від'єдналися.

Дмитро мріяв із сім'єю переїхати жити до Польщі

Що весь цей час вони робили з Дімою, знають тільки поліцейські. Затримання відбулося приблизно о 21:30, а у витверезник вони приїхали о 22:19. Деякий час Діма залишався в машині. Мені навіть здається, що він був непритомним, його приводили до тями.

У сам витверезник Дмитра ввели як злочинця: руки за головою, в наручниках. А поліцейський постійно кричав, щоб він не підіймав голову. Діма плакав, просив, щоб його відпустили. Він, напевно, навіть не розумів, що з ним відбувається і за що?

Дмитро вживав алкоголь вкрай рідко. Я б навіть сказала, що його організм не сприймав алкоголь, йому ставало зле, його нудило. І в той вечір хлопці говорили, що Діму нудило, вже там на пікніку йому було зле.

Він був спортсменом, брав участь у різних змаганнях. І Дмитро ніколи не вживав наркотиків, навіть заради інтересу, ніколи!

Діма займався спортом

– Що ще вам говорили в поліції з приводу смерті Дмитра?

– Про їхню першу версію я вам уже говорила. Потім вони придумали, що Діма був дуже агресивним, когось вдарив, когось укусив. Тому його довелося зв'язати, і він почав синіти. Вони його реанімували.

Насправді ж Діма когось укусив у той момент, коли на ньому вже сиділо кілька людей, його душили. Це був відчайдушний захист, він боровся за своє життя до останнього подиху.

...і брав участь у змаганнях

– Коли все сталося, польська поліція відкрила якусь справу, вела розслідування? Чи просто віддали тіло – і до побачення?

– Ні, тіло вони нам дуже довго не віддавали. Ми змогли поховати Діму тільки на 16-17-й день. Те, що нам віддали, це був уже не Діма. Я його впізнала тільки за підборіддям і його широкими бровами. Нас не пускали на опізнання тіла. Рідного брата десять днів поліція не пускала до тіла. Пустили тільки тоді, коли тіло пішло трупними плямами. Коли у них запитували, чому на тілі синці, вони відповідали, що це трупні плями. Він був переодягнений в іншу футболку, яка чомусь була розірвана на грудях. Думаю, що його одяг був у крові, тому його переодягли.

А справу не завели за статтею вбивство з необережності.

– Зараз, коли польська преса все це оприлюднила, слідчі виходили на зв'язок?

– Ні, я знаю тільки, що двох поліцейських звільнили, а двох усунули від роботи. Але цього занадто мало. Їх потрібно посадити у в'язницю.

За словами Сузанни, Дмитро був дуже добрим

– Яким був Дмитро, ви помічали, щоб він у житті проявляв агресію?

– Ніколи в житті. Він добряк. Він настільки добрий, що йому легше самому взяти і щось зробити, ніж сперечатися і розвивати конфлікт. Він ніколи не брехав, не конфліктував, не влазив у бійки, він був доброї душі людина. Тільки так я можу про нього сказати.

– Які у вас із Дімою були плани, ви збиралися одружитися?

– У нас було дуже багато планів на життя. У мене є син від першого шлюбу, ми хотіли разом переїхати жити до Польщі. Я ходила на польську і вчила сина мови. Діма вже домовився там зі школою. Але поки не вийшло, тому що перший чоловік тягнув із дозволом на вивезення дитини. Мені доводилося їздити в Польщу на три місяці, а потім повертатися. А Діма планував отримати "карту побиту", він уже пропрацював у цій країні 1 рік і 9 місяців. Ми повинні були восени їхати знайомитися з батьками і зіграти весілля. Якби не вдалося залишитися в Польщі, то повернулися б в Україну, побудували б тут будинок. Діма дуже полюбив мого сина. Він говорив, що батьком я йому не буду, а от другом хочу бути. І ще він казав, що тепер у нього є син, а він би ще хотів доньку.

Ніхто з нас не міг подумати, що трапиться таке.

Хлопець у Польщі пропрацював рік і 9 місяців

– У нього залишилася сім'я, батьки?

– Так, у нього є мама і тато, рідний брат.

– Хто вам зараз допомагає в Польщі? Долучилося українське посольство?

– Ні, наше консульство самоусунулося. Наша родичка в Польщі зв'язалася з амбасадорами, які зголосилися нам допомагати в цій справі. До речі, про смерть українця в Польщі поліція повідомила нашому консульству тільки в неділю. І щодо нашої заяви в поліцію, хоча вона була написана вдень ​​у суботу, а зареєстрували вони її в неділю. І в той день не сказали нам про те, що Діма помер. Чому?

– А ви самі бачили це відео з камер спостереження у витверезнику?

– Ні. Тільки польський журналіст зміг його побачити. Саме відео є таємницею слідства, нам відмовляються його показувати, кажуть: тільки коли закінчать розслідування. Обіцяли дати скриншот. Головне, щоб його тепер "не втратили". А ось коротке відео, як Діму виводять лікарі з автобуса, є в інтернеті. І є відео з автобуса, там немає такого, що Діма бився головою у вікно.

OBOZREVATEL буде уважно стежити за перебігом цієї справи. Неважливо, чи був п'яний Дмитро, чи ні, ніхто не має права позбавляти людину життя. Ніхто не має права знущатися, бити і принижувати людину, тим більше якщо вона перебуває в безпорадному стані.

Сотні тисяч українців змушені в пошуках кращого життя їхати в Польщу на заробітки. Але і самій Польщі потрібні наші громадяни. Це показала і пандемія, коли українці не могли виїхати на роботу в цю країну, а польські роботодавці просили щось зробити, оскільки працювати на полях, складах і будівництвах було нікому.

Але наші громадяни повинні відчувати себе в безпеці й бути захищеними. А тут самі ж поліцейські фактично причетні до смерті Дмитра Нікифоренка.