Максимов-4: "кримінальний" шлейф

"Обозреватель" продовжує спецрозслідування діяльності скандального екс-банкіра Сергія Максимова. Його цілком можна було б назвати Остапом Бендером нашого часу. Особистість Максимова добре відома в двох бізнес-спільнотах - російському та українському. Читайте також попередні матеріали циклу - "Скільки коштує Максимову свобода?" , "Максимов-2: любитель точних банкрутств", " Максимов-3: як побудувати "піраміду" на фармринку ".

Відео дня

Як це не парадоксально, але за повідомленнями ЗМІ, він одночасно є громадянином Росії, Ізраїлю, Угорщини, а живе як у Києві, так і в Москві, Австрії, Ізраїлі. При цьому, не маючи українського громадянства, Максимов свого часу впевнено прокручував справи в оборонному комплексі країни, що не обходив стороною "погано лежали" держпідприємства. У його армії - півтора десятка компаній, які засвітилися в рейдерських-кредитних історіях у хімічній та фармацевтичній промисловості, транспортному та аграрному комплексах ...

У разі визнання провини підсудного йому загрожує до 15 років в'язниці і конфіскація майна. Але навряд чи, вийшовши на свободу, хоч і під заставу, Максимов покірно чекатиме вироку українського правосуддя на території нашої країни.

Попередження ГПУ

Кримінальну справу стосовно Максимова з обвинувальним висновком була передана до суду в лютому цього року. Підозрюваний обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 і ч. 3 ст. 27 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, здійснені в особливо великих розмірах або організованою групою; службова фальсифікація). За даними ГПУ, в 2008 році він забезпечив видачу кредитів підконтрольним йому підприємствам на "десятки мільйонів гривень", а також "заволодів і здійснив фінансові операції більш ніж з 7 млн ??грн". В одному з перших епізодів кримінальної справи йшлося про виведення коштів на суму мінімум 40 млн грн. У той же час, за інформацією VAB Банку, його колишній керівник вивів з підприємства не менше мільярда гривень.

Як би там не було, але Максимова заарештували, а потім взяли під варту. Аргумент Генпрокуратури був вагомим: "Враховуючи незаперечні дані, які свідчать про наміри обвинуваченого ухилитися від досудового слідства і виїхати з цією метою за межі України, користуючись наявністю громадянства інших країн, стосовно нього судом обрано запобіжний захід - взяття під варту".

Однак цей факт чомусь не збентежив суд, котрий дозволив покинути Максимову стіни СІЗО через півроку після арешту під заставу. Його сума, як стверджують джерела, склала не менше 5 млн грн - частина пішла на покриття судових витрат. Водночас із сумою збитків, в нанесенні якого Максимова підозрюють у VAB Банку, ця цифра не йде ні в яке порівняння, хоча і повинна бути згідно КПК не менше оной.

Череда справ

Претензії до скандального банкіру є не тільки у VAB Банку. Ще в 2010-му ряд нардепів написали звернення про його численні справах в Генпрокуратуру, МВС і СБУ. Тоді, як з рогу достатку, посипалися кримінальні справи, фігурантом яких виступав відомий громадянин.

Так, УМВС в Сумській області порушило кримінальну справу за статтею 190 ч.4. КК України. Предметом розслідування стали 8 мільйонів, які зайшли на державне ВАТ "Сумихімпром" нібито для будівництва цеху, який вимагав у кілька разів менше асигнувань, і були виведені через фірму "Брайтон".

Ще одну кримінальну справу порушила Харківська прокуратура - за статтею 364 ч.2 КК України відносно ще однієї компанії, пов'язаної з ім'ям банкіра, - "Інвест-М": саме на її користь були незаконно списані близько 25% акцій фармацевтичної компанії "Біолік" .

Свою лепту внесла і прокуратура Донецької області, що відкрила кримінальну справу за фактом доведення до банкрутства заводу "Точмаш", колись найбільшого підприємства оборонно-промислового комплексу країни.

Також було порушено кримінальну справу за фактом невиплати заробітної плати в Київському річковому порту, карти якого свого часу перетасував пан Максимов, отримавши контрольний пакет акцій (70%) через свої компанії "Директ Інвестмент", "Брайтон", "Пілон Інвест" . Екс-глава Фонду держмайна України Валентина Семенюк неодноразово говорила про незаконність угоди. Проте, Максимов забрав майже всі акції підприємства, видавив колишнього директора, а потім зайнявся оформленням і спробою продажу майна і землі річпорту. За всіма цими справами йому було явно не до виплати зарплати працівникам порту.

За визнанням правоохоронців, в цілому діяльність російського "бізнесмена" потягне на десяток-півтора кримінальних справ. Так що навряд чи банкір захоче чекати кінця своєї кар'єри в Україні, про що і попереджала Генпрокуратура.

"Чорний список"

Чому Максимовим зайнялися порівняно недавно, лише в останні два роки, хоча в Україну він переїхав ще в 1994 році і вже тоді почав вершити свої великі і дрібні справи? Як кажуть у кулуарах українського парламенту, і в Росії, і в Україні у нього були впливові покровителі як в кримінальних, так і в чиновницьких колах, і фортуна йому усміхалася. Плюс до цього - його особистісні якості, які дозволяли "підкочувати" до бізнесменів, легко входити в довіру, а іноді й раздаватть красномовні обіцянки направо і наліво: одним, наприклад, він обіцяв влаштувати зустріч особисто з Володимиром Путіним, іншим - звозити в Межигір'ї, третій - вигідні проекти напередодні Євро-2012.

У далекому 1994-му Максимов переїхав з Росії до Києва з метою придбати комерційний банк із середніми фінансовими показниками. За підсумками маркетингу зупинив свій вибір на АКБ "Ва-банк" (первинна назва VAB Банку). Правда, мирно домовитися з власниками не вдалося, і тоді Максимов пішов іншим шляхом: придбав ряд харківських підприємств, що були акціонерами банку, і незабаром збори акціонерів обрали його головою правління. Вважається, що і акції банку дісталися йому вельми сумнівним способом: вони спочатку нібито були списані за підробленими документами, а потім, коли пристрасті вляглися, паперу замінили на справжні.

Швидким успіхам Максимова в українській банківській середовищі, за деякими даними, сприяло знайомство, а потім дружба з тодішнім секретарем РНБО України Володимиром Горбуліним. Останньому, до речі, приписувався інтерес в збройовому бізнесі, фінустановою якого згодом став "Ва-банк". Таким чином схема склалася: великі суми пішли в офшори, а українську зброю - по всьому світу.

ФБР США неодноразово інформувало України про діяльність банкіра, але завдяки високим покровителям фбровскіе довідки відправлялися під сукно. Варто відзначити, що не тільки завдяки зв'язку з збройовим бізнесом США зацікавилися Максимовим. Він потрапив у їх поле зору ще за свого перебування в Росії, де тісно спілкувався з легендарним "зброярем" Семеном Могилевичем. У тому числі і за цей Штати внесли Максимова в "чорний список" тих, кому в'їзд до США замовлений. Зате Україна зустріла його і гостинно протримала у себе цілих 18 років, а потім відпустила, так і не "віддячивши" за все його подвиги.

У той період з компанією "Укроборонсервіс" працювало єдине приватне підприємство, якому ВіЕйБі банком був виданий кредит на суму 11814000 грн. Про обсяг збитку, нанесеному державі при вимиванні грошей на погашення відсотків за завищеними сумами позик, замовчується. У будь-якому випадку, незважаючи ні на що, менш ніж через півроку, як вже було сказано, Сергій Максимов вийшов зі стін СІЗО. Задоволення це обійшлося екс-банкіру не менше, ніж в 5 млн грн. Питання перше: чому вийшов? Питання друге: навіщо його випустили? Питання третє: хто забезпечив це "випускання" і що цьому чарівникові пообіцяв банкір? Питання четверте: чи надовго вийшов? Запитання п'яте: чи залишиться тепер Максимов в Україні чи все-таки буде шукати собі іншу теплу гавань?

Далі буде ...