Максимов-5: підручник скандального мільйонера

"Обозреватель" закінчує першу частину великого розслідування діяльності Сергія Максимова. Через деякий час ми знову повернемося до цієї теми вже з новими подробицями. А поки - попередні висновки. Так от, колишнього главу VABбанка Максимова давно прозвали Остапом Бендером українського бізнесу. Майже два десятки років його "імперія" процвітає, а правоохоронці ніяк не можуть знайти на нього конкретну кримінальну справу.

Тост - "щоб у тебе все було і тобі за це нічого не було" - як не можна точно характеризує цю людину. Його історія унікальна - так спритно маніпулювати свідомістю людей і цілими компаніями, серед яких і банки, і порти, і заводи, - не вчать ні в однієї бізнес-школі. І хоча правоохоронці ось уже кілька років вельми щільно займаються його персоною, добитися винесення справедливого вироку поки не можуть. До бізнесмена, судячи з усього, прихильна і Феміда.

Без (небезпечні) зв'язку

Простий хлопчина з Смоленська, Сергій Максимов в 1983 році закінчив Московське вище технічне училище ім. Баумана і потім років сім трудився провідним конструктором електронно-оптичних приладів особливого призначення в Міністерстві оборони СРСР. Розвал Союзу відкрив йому дорогу в інше життя. У 1989 році, відчувши віяння нового часу, Максимов кидає роботу на державу і починає займатися власним бізнесом. Зокрема, він входить до керівництва холдингової компанії "Балчуг", чиї інтереси представляє в Європі. В основному в Угорщині, де, як подейкують злі язики, Максимов знайомиться і заводить дружбу з "збройовим бароном" Семеном Могилевичем. Правда, саме через цю зв'язку ФБР закрило Максимову дорогу в Штати. Але, як видно, це не сильно засмутило космополіта: за інформацією ЗМІ, він є одночасно громадянином Росії, Ізраїлю, Угорщини, а відсутність українського громадянства не заважає йому проживати в Києві і ось вже 18 років накопичувати тут свій стан.

У нашу країну Максимов перебрався в 1994-му. Чому саме сюди? Складно сказати. Може, втік від проблем з російськими кредиторами. А може, був "відряджений" в Україні паном Могилевичем. Хто його знає. Як би там не було, але першим завданням, яку він собі ставить (або йому ставлять), - обзавестися власним банком. У його полі зору потрапляє АКБ "Ва-банк" (первинна назва VAB), на той момент працює вже два роки. Але домовитися з керівництвом банку Максимову не вдається, і він йде іншим шляхом: скуповує ряд підприємств-акціонерів "Ва-банку", які згодом обирають його головою правління. Вважається, що так легко стати новим власником банку Максимову вдалося не без допомоги вже українських друзів, серед яких част називають Володимира Горбуліна, який очолював тоді РНБО. До речі, ім'я останнього нерідко світилося в скандалах навколо поставок української зброї за кордон. Можливо, всі ці "збройові схеми" якраз і вимагали наявності "свого" фінансиста і банку, через який можна проводити складні і спірні розрахункові операції.

Про Горбуліні вже давно не чути, зате Максимов і його банк ще довгі роки залишалися на слуху і на виду. Розлучитися з ним банкіра не змусили навіть 700 млн доларів, які йому пропонували міжнародні фінансові структури. А потім сталася криза. Проте свою бурхливу діяльність Максимов не припинив. Швидше навпаки - він тільки підсилив активність по захопленню підприємств у різних галузях, обростаючи все новими і новими покровителями. Паралельно з цим, активно формував свій власний "клуб друзів Максимова", щоб у разі чого "підстрахувати адміністративні ризики". Очевидно, що без подібного "клубу" йому навряд чи вдалося б за 5 млн грн. застави звільнитися з-під варти за наявності в кримінальній справі нарахованої шкоди його "рідному" банку в мільярд гривень.

Вниз за течією

Сфера українських бізнес-інтересів банкіра Максимова досить обширна. Якщо описати всі досягнення російсько-українського героя, то вони можуть потягнути на кілька томів захоплюючого кримінального чтива. Втім, не будемо влазити в вотчину слідчих. Зупинимося лише на оцінці "багатомільйонних обіцянок" під Євро-2012, які були роздані нашим героєм чиновникам різного калібру і масті. Однак, судячи з усього, слова красиві говорити і справи конкретні робити - це не до Максимову. Перше він ще може, другий - ніяк.

Приклад перший. Чого варто його легендарне обіцянку ... відремонтувати до чемпіонату Річковий вокзал у Києві та зробити там "відмінний торгово-розважальний центр, що гармонійно вписується у вже існуючий туристичний маршрут, що проходить від Андріївського узвозу до Печерської Лаври". Хочете послухати солов'їну трель? Будь ласка. Автор, зрозуміло, Максимов. "Я вже залучив до цього проекту легендарного ресторатора Аркадія Новикова і відому московську компанію" Ginza progect ", які керують кращими ресторанами Москви. Ми зібрали дуже талановиту команду і хочемо зробити з річкового вокзалу одне з кращих місць в місті" , - розповідав торік Максимов як один з ключових акціонерів ВАТ "Київський річковий порт". А в найближчих планах, - продовжував він, вальяжно роздуваючи щічки, - відновлення судоходности річки спільно з урядом Москви, офіційним представником якого йому нібито запропонували стати. "Мені запропонували стати офіційним представником, і я не бачу сенсу відмовлятися від такої пропозиції. Тим більше що з багатьма членами команди мера Москви Сергія Собяніна мене пов'язує давня дружба " , - повідомив Максимов. Річковий вокзал донині являє собою досить сумне видовище. Чого і слід було, загалом-то, очікувати. Добре відомо, що подібне хвацькі хвастощі - суть особистого стилю Максимова. Наївного неофіта він так акуратненько бере під ручку, відводить в сторону і ласкаво так шепоче на вушко: "можу перед Володею, ну який Володимир Володимирович, той, що Путін слово закинути; гарне слово. А можу при оказії і шашлички в Межигір'ї організувати. З концертної програмкою ". А після робить широкі і дуже добрі оченята і зовсім єлейним голоском додає - "так-так, батенька, все саме так і стоїть".

Деякий час тому, медовими вустами обіцяючи якнайшвидші вливання багатомільйонних інвестицій в реконструкцію, він ефектно втерся в довіру до колишнього директора Київського річпорту Костянтину Молодковцу. Директор повівся на "Максимову казку" легко - він справді свого часу хотів відремонтувати річковий вокзал за 2,5 млн. доларів. Так чи інакше, фінансові операції проводилися через банк Максимова. Після чого Сергій Володимирович негайно побажав стати акціонером підприємства, взявши на себе зобов'язання погасити 800 тис. грн. боргу порту перед третіми особами та виділити ще 4 млн. грн. на реконструкцію річкового вокзалу. Підсумок очевидний. При наївному або умисному (що вже не важливо) сприяння Молодковца, VAB Банк став власником 24% акцій. Отримавши довгоочікуваний пакет акцій, банк не виконав своїх фінансових зобов'язань, а передбачені для реконструкції річкового вокзалу кредитні кошти, подейкують, кілька разів пропустив через офшорні зони, використовуючи фіктивні контракти під придбання обладнання. З'ясовувати, "так це чи ні" - знову ж прерогатива у слідчих. Ми не дозволимо собі стверджувати, що Максимов - нечесний бізнесмен. Ми тільки в черговий раз вразимося Солодкоголосому Сергія Володимировича та наївності неофіт, що продовжують його слухати, а після втрачати небудь. Той же Молодковец, прокинувшись від аудіо / дурману, зажадав від Максимова припинити незаконні операції і почати реконструкцію будівлі вокзалу, за що, по суті, поплатився своєю посадою. Втім, кожен і завжди сам платить за дурість свою. І за вибір тимчасових солодкоголосих друзів-обещальщіков.

Далі - ще цікавіше. Спочатку історія здалася світлою стороною. У зв'язку з невиконанням "ВАБанком" взятих на себе інвестиційних зобов'язань перед портом, міськадміністрація ініціювала у Фонді держмайна України повернення 24% акцій державі. У судовому порядку договір купівлі-продажу акцій був визнаний недійсним, і цінні папери повернулися в ФДМУ. Пізніше - знову розгорнулася темною. Цінні папери несподівано були продані компанії "Лайн Сек'юріті", що діяла в інтересах VABбанка. І витончений розум Максимова почала будувати витончені плани на майбутнє: може, продати? Може, ремонтувати? Але за чий рахунок? Щоб прибуток отримати побільше ...

P. S. В даний час громадянин Максимов звинувачується у скоєнні злочинів , передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 366 і ч. 3 ст. 27 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, а також легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, здійснені в особливо великих розмірах або організованою групою; службова фальсифікація). У грудні минулого року він був затриманий, а в лютому Генпрокуратура передала його справу до суду. Вирок йому поки не винесено. Суд відпустив обвинуваченого під заставу в 5 млн. грн.

Читайте також попередні матеріали циклу - "Скільки коштує Максимову свобода?" , "Максимов-2: любитель точних банкрутств", " Максимов-3: як побудувати "піраміду" на фармринку ", Максимов-4:" кримінальний "шлейф.

"Обозреватель" стежить за справою Максимова і найближчим часом повернеться до цієї теми.