Максимов-3: як побудувати "піраміду" на фармринку

"Обозреватель" публікує третю частину розслідування "бурхливої ??діяльності" екс-банкіра Сергія Максимова. Читайте також першу частину циклу - "Скільки коштує Максимову свобода?" і другу - Максимов-2: любитель точних банкрутств.

Прем'єра Азарова хочуть втягнути в дивну гру з поставкою ліків для онкохворих. Дуже ризиковану з репутаційної точки зору. З наближенням виборів тема всіляких видів допомоги хворим і знедоленим буде все частіше спливати на екрани країни і миготіти на сторінках газет. Одне з найбільш проблемних напрямків - онкологія. Адже в Україні раковими захворюваннями страждає близько 1 млн. чоловік. І допомога їм можна голосно конвертувати в електоральні бали. На такий сприятливому грунті, як правило, з'являються різні ділки, охочі заробити відразу і на марнославстві політиків, і на засобах держбюджету.

Влізти в довіру

Наприкінці минулого року в ЗМІ з'явилася інформація про те, що в Донецькій області вже в 2012 році запрацює найбільше в країні підприємство з виробництва препаратів для онкохворих. Повідомлення почали спливати відразу після того, як прем'єр Микола Азаров заявив про намір довести забезпечення України власними лікарськими засобами до 70% протягом найближчих 2 - 3 років. Відразу після цього "в ефір" вийшов відомий своїми сумнівними бізнес-експериментами екс-банкір Сергій Максимов і заявив, що готовий повністю забезпечити місячні потреби України в онкопрепаратів на потужностях заводу в Донецьку. За його словами, ще в 2003 році він заснував завод з виробництва субстанцій для виготовлення онкопрепаратів, які експортуються, а потім повертаються в Україну за ціною втричі вище.

"Тому ми зараз запускаємо в Донецьку ще одне підприємство, яке самостійно з наших субстанцій буде робити вже готові форми. Таким чином, ми зможемо знизити вартість онкопрепаратів на нашому ринку в кілька разів", - заявив він восени в одному з інтерв'ю.

Через місяць колишнього акціонера "ВіЕйБі Банку" Максимова за рішенням суду заарештували. І відправили в СІЗО за підозрою в махінаціях, пов'язаних з поставками зброї до Грузії "Укроборонсервісом". Природно, про фармацевтичні ідеях екс-банкіра говорити перестали.

Але от недавно, тимчасово відстрочити свої судові тяжби за 5 млн. грн., Сергій Володимирович вийшов на свободу і став інвентаризувати власні бізнеси. Більшість з них вже відійшло за борги новим власникам "ВіЕйБі банку" - адже на свої компанії Максимов оформляв десятки кредитів, які, як вважають нові акціонери і наслідок, ніколи не збирався повертати. Всього на суму близько 1 млрд. грн.

Фармацевтичне підприємство "Онко Дженерікс" з виробництва кінцевих онкопрепаратів - мало не єдиний актив, який залишився під оперативним контролем збройового "барона". Саме про нього він говорив як про перспективний проект. І навіть хвалився журналістам, що на відкритті підприємства буде сам президент. Зрозуміло, що Максимов - це не президентський рівень. Але понти колотить так приємно. У кожному разі, судячи з усього, всі зусилля звільнився із СІЗО підозрюваного будуть спрямовані тепер на лобіювання інтересів саме цієї фармкомпанії.

Як відомо, ключова точка докладання зусиль у фармбізнесі України - це державні закупівлі. І тут Максимов може поставити на онкопрепаратів - один з найбільш затребуваних лотів для МОЗ. Щорічно в бюджеті на ці закупівлі виділяються мільярди гривень. Тільки от цього разу Сергію Максимову може крупно не пощастити. Більше того, він може заробити і ще один термін за спроби шахрайства в особливо великих розмірах. Це вже на розсуд майбутнього слідства.

Рейдер зі стажем

Досвід "роботи" підприємця на фармринку доводить, що підпускати його навіть близько до системи поставок життєво важливих ліків - протипоказано в ім'я безпеки онкохворих. Адже навіть першокласнику зрозуміло, що підприємство з статутним капіталом в 35 тис. грн. не зможе забезпечити мільйон нужденних необхідними препаратами. Навіть якщо щось і буде вироблено, то випускати цей товар на ринок протизаконно.

Технології на суму більше $ 6 млн. дивним чином запозичені у американської компанії Solux ще в середині 2000-х рр.. Ця компанія, за даними ЗМІ, пов'язана в тому числі і з фірмою "Балчуг", яку контролював колись відомий російський "авторитетний бізнесмен" Семен Могилевич. Відомо, що Максимова і Могилевича пов'язував спільний інтерес до тіньового збройного бізнесу. Тому не дивно, що Могилевич за рекомендацією свого бізнес-партнера Дмитра Иткина фактично зробив в прожекти екс-банкіра (принаймні, він представляв їх як свої) інвестицію.

Запозичені технології, природно, не можуть вважатися прийнятною основою для масштабного фармацевтичного виробництва. Більше того, невідомо, чи може "Онко Дженерікс" в принципі функціонувати без потужностей "Сінбіас Фарма" - іншого донецького заводу, який виробляє компоненти для онкопрепаратів (сировинні заготовки). У своїх інтерв'ю Максимов прямо говорив, що збирається використовувати субстанції виробництва цього заводу. Більше того, він ще й називав себе не інакше як його власником.

Ось тільки насправді підприємство контролює не він, а люди, близькі до міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової. Втім, це не має ніякого відношення до нашої історії.

У 2009 - 2010 рр.. Максимов намагався здійснити класичний захоплення підприємства. Схема була стандартною. Компанії видавався кредит (всі обставлялося як "інвестиції" без права на втручання у виробничу діяльність), а потім через цілий ряд судових рішень здійснювалася спроба стати його власником. Щоб обставити справу так, начебто робили замах на його власність, Максимов навіть підключив лобістів у парламенті. Зокрема, депутат Б. подавала до правоохоронних органів запит щодо нібито неправомірного захоплення підприємств. Чому нікого у Верховній раді не збентежило, що український парламентарій захищає раптом чомусь інтереси громадянина Росії та Ізраїлю, досі не зрозуміло. Співробітники заводу обурилися бажанням бізнесмена, ніколи не наближався до потужностей компанії, взяти його під контроль.

"Раніше Максимов ніколи не виявляв зацікавленості в роботі підприємства, ні сам, ні через довірених людей. Але зараз він розповідає про" багатомільйонні інвестиції, які у нього вкрали ", і про" спробу рейдерського захоплення "Сінбіас Фарма". Захоплення ким? Власними акціонерами, менеджментом і трудовим колективом? "- Написали вони у листі Віктору Януковичу та Миколі Азарову.

Цікаво, що компанію-пустушку "Онко Дженерікс" і не належить йому "Сінбіас Фарма" Сергій Максимов протягом двох років намагається продати російської корпорації "Фармстандарт". Таким чином, дуже схоже, що всі його розмови про бажання допомогти хворим, забезпечити країну дешевими ліками - блеф.

Раніше він вже продавав росіянам завод "Біолік" в Харківській області - найбільшого виробника імунопрепаратів. Особливістю цієї угоди було те, що на момент продажу Максимов фактично не мав доступу на підприємство. Навіть due dilligence - обов'язкову процедуру перевірки фінансового та матеріального становища компанії перед продажем - доводилося проводити партизанськими методами. Оскільки всі життєво важливі документи були поза його досяжності. Причиною такого стану справ було незаконне заволодіння Максимовим 25% пакетом акцій заводу шляхом укладення фіктивної угоди з їх купівлі з невідомою особою, яка не має на те належних повноважень (офіційно так само як і з "Сінбіас Фарма", обставлено під "інвестицію"). Акції були списані за допомогою "кишенькового" власника реєстру - "Інвест-М". Згодом суди заборонили "Інвест-М" здійснювати будь-які дії з акціями. Незабаром Максимов позбувся реального контролю над підприємством. Звичайно, пізніше "Фармстандарт" все ж купив завод. Але вже продавцями були реальні власники.

Таким чином, стає зрозуміло, що Максимов ніколи толком і не мав фармацевтичного бізнесу. А його наукоподібні тиради з приводу складності виробництва онкопрепаратів - це лише результат щільного спілкування зі словником, який діє тільки на занадто вразливих. Будь-яка спроба участі такого "спеціаліста" не тільки в державних закупівлях, не кажучи вже про масштабну держпрограмі з лікування яких би то не було хвороб або виробництва препаратів, про яку говорив Азаров, повинна жорстко припинятися.

Більш того, правоохоронним органам варто було б придивитися, чи не залишилося в біографії Сергія Максимова слідів щільного співробітництва з авторитетним бізнесменом Могилевичем. Адже показовий "розрив відносин" міг бути всього лише грою на публіку, щоб почати велику і темну кампанію з рейдерським захопленням фармкомпаній. І пішовши ні з чим з українських фармзаводов, парочка може почати все з чистого особи на інших підприємствах цього сектора. А може і у вже зовсім іншій галузі.

Далі буде ...