Блог | "Ой, беда... Где же мы их всех здесь прикапывать будем?"
Утро начинается с заголовков ведущих экпертов – "Россия готова напасть на Харьков и Одессу!!"
И вот что интересно: те же ведущие эксперты в большинстве своем говорили, что удержать Харьков и Одессу россиянам может быть не только сложно, но и почти невозможно. Потому что поддержки населения нету. И что произошло за последнее время? В России появились дополнительные деньги для полномасштабной? Ее экономика растет? Или наша армия за мгновение развалилась?
Далее текст на языке оригинала.
А-а-а, може то після виступу Меладзе та Басти хтось в Росії вирішив, що раз купка глядачів їм поаплодувала, то тепер можна казати – ми чекаємо російську армію з хлібом та сіллю?
Ненавиджу паніку. А ще – ось такі методи залучення аудиторії.
"Заголовок наше все", чи не так?)
***
Що хочеться сказати по суті: нам (харків'янам, одеситам, іншим) дуже потрібна столиця. Бо без неї регіони залишаться без центру прийняття рішень, без основи. Та без достаніх ресурсів. Але й столиці потрібен Харків. Потрібна Одеса. Потрібні Дніпро та Чернігів, Суми та інші. Бо тоді не буде країни, а лише місто на мапі. То ж ми всі важливі один для одного. І я повторюю знову і знову:
Нас колись привчили жити та бачити політичні процеси країни в розрізі якихось окремих князівств. Це я як жителька сходу говорю. Перебуваючи в Донецьку, я чула: "це не у нас, в Донецьку. Це у них, в Києві". Чи живучи в Харкові, змушена була сприймати Львів як "той, їхній". І так, можливо, по всій країні було, тією чи іншою мірою
Але зараз, чорт забирай, як мінімум, через сім років війни кожен куточок Донбасу для львівянина, киянина, одесита, харків'янина – повинен вважатись особистою власністю. Я в Харкові – але Київ мій. Ви в Києві – але Харків ваш.
Ми зрозуміли один одного?)
Додам коментар, кимось залишений під цим заголовком Портникова:
"Ой лишенько... Де ж ми їх всіх тут прикопувати будемо?"
