Небезпечно старі АЕС

Небезпечно старі АЕС

Термін експлуатації зношених АЕС збільшується, а разом з ним – ризик нового Чорнобиля

18 січня на Рівненській АЕС стався інцидент. Як повідомлялося, на опорному ізоляторі виникла мікротріщина. На щастя, автоматично спрацював електричний захист і потужність одного з енергоблоків було знижено до 55%. Проблему було усунуто дуже швидко, і вже наступного дня потужність почали поступово нарощувати.

Однак цікавить дивний збіг обставин. Лише за місяць до інциденту було прийнято рішення про продовження терміну експлуатації першого та другого енергоблоків РАЕС іще на 20 років. Виходячи з цього, виникло абсолютно логічне запитання: чи немає між цими подіями причинного зв’язку? Наскільки безпечним є «парк» українських АЕС?

Видео дня

На ці запитання у прес-центрі ОБОЗу відповіли: колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський та експерт з питань енергетики Національного екологічного центру України Дмитро Хмара.

Старий блок Рівненської АЕС кращий за новий, а аварії – то справа штатна

Богдан Соколовський: Цей інцидент відбувся на електричній частині – не на ядерній. Це принципово важливо з точки зору безпеки. Такі випадки трапляються у світовій практиці, і вони мають своє пояснення. Той факт, що наслідки було усунуто протягом однієї-півтора діб свідчить про те, що це була штатна аварія, яка не позначилася на безпеці.

Продовження терміну експлуатації двох блоків я вважаю позитивним елементом. Термін експлуатації першого блоку завершувався наприкінці 2010 року, другий мав трошки довший проектний термін, але для того, аби зекономити кошти, були проведені усі регламентні роботи, передбачені для продовження терміну експлуатації.

Дмитро Хмара: 10 грудня минулого року, коли приймалося рішення про продовження строку експлуатації першого блоку, на якому стався інцидент, нас запевняли, що блок навіть кращий, ніж новий. Мовляв, коли новий блок запускається у роботу, на ньому стається багато інцидентів, бо роботу нової установки треба налагодити. А цей давно налагоджений.

Інцидент, який стався, показує, що ми не можемо довіряти заявам представників атомної галузі. На цій же станції 22 вересня 2009 року стався інцидент з проривом першого контуру. Системи безпеки спрацювали, але на подолання наслідків було витрачено десятки або навіть мільйони доларів.

Чорнобильська АЕС: то чи був вибух?

Дмитро Хмара: Четвертий блок вибухнув, незважаючи на те, що представники атомної галузі казали, що вибуху не було і все ядерне пальне залишилось всередині. Є підозри, що його там немає, що все те паливо рознеслось по світу. Це все попадає у повітря, у ґрунтові води, у Дніпро. Більше того – Рівненська, Хмельницька, Запорізька АЕС, ще дві російських – Курська і Смоленська АЕС – знаходяться також у басейні річки Дніпро. Кожна із цих станцій розповідає, що скидає у річку те, що їй дозволено. Але хто рахує загальний скид у Дніпро?

Крім четвертого блоку на території Чорнобильської зони є мільйон тон радіоактивних відходів, які стихійно утворилися під час ліквідації аварії. Якщо щодо четвертого блоку плануються якісь заходи, то з цими відходами навіть не планується нічого робити. Прийняті якісь програми, але фактично нічого не відбувається.

Говорити про безпеку Чорнобильської АЕС на сьогодні зарано. Не дивлячись на всі програми щодо повернення у народне господарство Чорнобильських земель, на цих самих землях заплановано будівництво нових, надзвичайно небезпечних об’єктів, зокрема, централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива.

Богдан Соколовський: Я категорично не погоджуюся із трактуванням пана Дмитра. У перші дні після аварії на ЧАЕС мені довелося у складі наукової групи працювати там. Ядерного вибуху у Чорнобилі не було – і це остаточно і чітко підтверджено. Тут не виникає жодного сумніву, тому що є достатньо варіантів і методик контролю. Але тепловий вибух був. Саме ефект теплового вибуху розніс те, що сьогодні є в Чорнобильській зоні.

Говорити про безпеку Чорнобильської станції сьогодні, мабуть, недоречно. Якщо говорити про те, що робиться – як на мене, занадто замало. Системної роботи, щоб якомога швидше привести зону до більш-менш прийнятного стану, не проводиться.

Безпека АЕС: ретроспектива краща за перспективу

Богдан Соколовський: За минулий рік, як і за 4-5 попередніх років, в Україні не відбулося жодних інцидентів, які би були віднесені до міжнародної шкали ядерних подій INES(InternationalNuclearEventScale). Насамперед, я віддаю належне персоналу станцій – по всій вертикалі. Тобто на сьогодні, іще за інерцією, наша система ядерної енергетики функціонує безпечно з точки зору ядерної і радіаційної безпеки.

Що нам очікувати? Я не можу сказати такі самі приємні речі про перспективу, як про ретроспективу. Справа в тому, що немає серйозної державної програми, яка би вибудовувала стратегію розвитку ядерної енергетики України, в тому числі безпеки.

Інше, що мене насторожує – старіння інтелекту на атомних станціях. Люди забезпечують безпеку станцій у складних соціальних умовах, при, хай трохи нижчих за середні по Україні, але все-таки низьких зарплатах. Немає притоку кваліфікованої молоді в тій кількості, в якій це потрібно. І це насторожує, тому що безпека АЕС залежить не лише від правильного проекту, але й від кваліфікації і відповідальності персоналу.

Сьогодні українська ядерна енергетика на 100% і технологічно, і ресурсно залежить від одного постачальника. Коли на ринку працює монополіст, галузь починає впадати у стагнацію – втрачається виробнича і технологічна дисципліна, не витримуються норми, і це є велика небезпека.

Я думаю, найближчих два роки особливих турбот не повинно бути, тому що відповідальність нашої атомної енергетики – на європейському рівні. Який крок треба зробити владі, аби тримати ситуацію під контролем? Сьогодні не вистачає коштів, які би були спрямовані на безпеку за рахунок власної роботи АЕС. Дуже часто на забезпечення регламентних робот на станціях беруть кредит. Мабуть, підвищення тарифу на електроенергію – вимушена міра. Мені видається, що галузь потребує тотального реформування, чіткого формування структури тарифів, в які би були заведені кошти на розвиток станцій і на безпеку – окремо.

Дмитро Хмара: На сьогодні вірити заявам представників атомної галузі про безпеку не можна, оскільки факти доводять інше. Якщо брати галузь у світі, то її представники стверджують, що ймовірність аварії на АЕС становить 10 у мінус п’ятому, у мінус шостому ступені, раз на мільйон років. Але це не відповідає дійсності, оскільки ми бачимо, що аварії стаються значно частіше. Є підозра, що стан наших блоків не такий добрий, як здається. Не зважаючи на всі заяви і роботу ми все рівно залишаємося на низькому рівні безпеки через те, що наші блоки дуже старі, і в цьому полягає їхня найбільша небезпека.

До 2020 року в Україні має бути подовжено термін експлуатації 12 із 15 блоків. Тобто фактично 80% нашої атомної енергетики буде знаходитись в тому стані, що й рівненський блок №1. Для безпеки населення, навколишнього середовища, для енергетичної безпеки процес продовження строку експлуатації є дуже негативним. Ми хочемо, щоб в Україні працювали сучасні, нові, безпечні джерела енергії, а витрачати значні кошти на те, щоб підтримувати цих старих «монстрів», не варто. Дуже прикро, що наш уряд не має жодних планів щодо згортання цього небезпечного, збиткового і політично необґрунтованого сектора для України.

Заміняти газ на електрику чи електрику на енергію сонця і вітру?

Богдан Соколовський: Багато фахівців дискутують з того приводу, чи взагалі потрібно збільшувати потужність АЕС в Україні. З одного боку, ми повинні економити електроенергію – це пріоритет номер один. З іншого боку, ми повинні йти шляхом заміщення електрикою інших видів енергоносіїв – газу, нафти і т.д. Але цього, на жаль, не відбулось. Збільшилося виробництво електроенергії, яка в основному пішла у тінь.

Дмитро Хмара: На сьогодні планується вкладати величезні кошти у ядерну галузь, які повернуться через десятки років, якщо взагалі повернуться. Але якщо вкладати гроші в енергозбереження, вони повертаються за сезон, за два, за три. І найголовніше – зменшення споживання дає ефект енергетичної і політичної безпеки.

Крім того, сьогодні альтернативні джерела енергії дозволяють заміщувати атомні потужності. Тільки сонячна енергетика може дати більше енергії, ніж сьогодні виробляють усі атомні станції. При цьому немає ніяких шахт, ніяких радіоактивних відходів, небезпечних реакторів. Крім того, потенціал вітроенергетики в рази більший, ніж у сонячної і атомної. Україна має величезний потенціал по використанню біомаси, який ми не застосовуємо.

Богдан Соколовський: І так, і ні. Сонячна енергетика – це перспектива, Україна дійсно має великий потенціал по виробництву сонячних генераторів. Але, на жаль, ця перспектива не є такою безхмарною, як видається. В силу природних обставин в Україні просто не вистачає сонячних днів. Те саме стосується і вітру. Є регіони, де це перспективно, але в цілому повністю замістити атомну енергетику сонячною і вітроенергетикою сьогодні не вдасться.

Але нам потрібно скорочувати споживання інших видів енергоносіїв – газу, вугілля. Тоді можна було б автоматично збільшити частку електроенергії.

Читайте новини за наслідками прес-конференції:

Шесть АЭС сбрасывают радиоактивные отходы в Днепр

Безопасность АЭС - в руках стариков

Безопасности украинских АЭС – под вопросом

Дивіться тематичні відеосюжети:

ЧАЭС опасна?

Не верьте заявлениям о безопасности АЭС

На украинских АЭС стареет интеллект

Изношенные АЭС будут работать десятилетиями