Каска від Корбана врятувала вінницького "кіборга" від загибелі в Донецькому аеропорту
Захисник Донецького аеропорту та легендарний лікар 93-ї бригади, лейтенант Андрій Грачов передав свою пошматовану осколками каску-рятівницю в музеї АТО у Дніпропетровську, пише Vindaily.info.
- До війни я не вірив у дива, але вони справді трапляються, - розповів легендарний лікар 93-ї бригади, захисник Донецького аеропорту, лейтенант медичної служби Андрій Грачов. - Бо коли в аеропорту вже було гаряче і стало зрозуміло, що за ДАП буде справжня бійня до нас в 93-ю приїхав Корбан із волонтерами з Дніпра. Пам"ятаю як ми вишикувались і нас запитали — кому що треба? Перше, що просили мої побратими, були тепловізори, хоча б пару штук. І буквально за кілька хвилин нам їх дали... Вийняли із бусика і вручили. І не два, а цілих 5. Так само привезли цілу машину кевларових касок та броніків. Роздали всім, хто підняв руку. А я такий стою у шапочці серед 11-ти офіцерів і мовчу... Підходить до мене Корбан і питає: "Де твоя каска?" Кажу: "Не має... Я лікар, мені не дали." А він мене підколює: " В тебе голова залізна чи в медицину не стріляють?" І дав ту каску мені...
Знаєте, мені пофіг зробив це він для піару чи від чистого серця. Рейдер він, бандит чи права рука Коломойського, але пацанів наших вони реально одягли і багато кому ці каски та броніки врятували життя. І мені також! Бо буквально за 3 тижні там біля мене впала за метрів 6-8 120-міліметрова міна... Вона важить 35 ікло і коли розривається всьому настає капец... Знаєте, коли вона впала я лише встиг нагнути голову від цього страшного звуку і вибуху... Як залишився тоді живим не знаю, це було диво! Бо у броніку тоді застгяг один великий шмат заліза — осколок тієї міни. А моя каска взагалі в мить перетворилась на гніздо лелеки... Це треба було бачити, як її посікло! Якщо чесно, то після тієї міни через мою каску хіба що макарони можна було відкидати. Але я залишився живий! І коли мені прислали нову каску моя побита вщент поїхала назад у Дніпропетровськ у музей АТО. І на ній досі є напис "ГРАЧ" із моїм прізвищем. Цікаво було б колись поїхати у Днепр і знову її одягти... Бо це незабутньо!
- Після того гучного відеозвернення до президента ти залишився без нагород?
- Добре, що я залишився в живих... Бо лікарів на передовій нині майже не залишилось. Хтось загинув. Хтось поранений чи пішов на ДМБ, а нових туди чомусь не тягне... Тому поки що мою кишень на серці "гріє" ось цей значок із гербом. Це моя медаль і орден одночасно. Але я не ображаюсь, бо найбільша нагорода для мене — це врятовані життя хлопців. Скількох зашив прямо на полі... Скількох виніс на собі чи з друзями я не рахував. Їх багато залишились живими. Бо скільки раз куля чи осколок пролітали зовсім поряд, але мене вела додому віра в життя і свою родину. І моя дружина Олена мені сказала: "Андрій, я знаю, що ти повернешся. Знаю, і все!"
Читайте: Волонтеры показали новый календарь с защитниками Донецкого аэропорта
І коли одного разу я їхав у Вінниці в тролейбусі із донькою до мене підійшла якась жіночка та питає: "Ви Грач?" Кажу — так! А вона дивиться на мене і каже: "Дякую вам, ви мого брата там врятували..." Я ледь не розплакався, бо такі слова від зовсім невідомих людей важать більше всіх золотих зірок та орденів...
А ще мрію коли повернусь додому побачити, як на фасаді нашого медуніверситету відкриють меморіальну дошку нашому побратиму — бойовому лікарю Саші Кондратюку, що загинув 20-го січня під час нашого останнього рейду в аеропорт... Все це сталось на моїх очах і я досі не можу повірити, що Сашка більше не має з нами. Знаєте, там на передовій у нас була своєрідна зустріч випускників вінницького медуніверу, коли ми бачились із одногрупниками під кулями чи в шпиталях... Повірте, таких емоцій від побачень із земляками у білих халатах тобі не подарує жоден ресторан.
Суд над Корбаном: все подробности, фото и видео