Відео дня
Поліцейська "під прикриттям" опинилася віч-на-віч із терористом у Києві. Інтерв'ю з учасницею спецоперації
3 серпня в Києві громадянин Узбекистану захопив у заручниці керівницю відділення Universal Bank, розташованого в бізнес-центрі "Леонардо"
Злочинець погрожував підірвати будівлю, якщо його вимоги не буде виконано
Під виглядом журналістки керівниці поліції діалогу вдалося зайти в приміщення й поговорити з чоловіком
Вона розповіла OBOZREVATEL, із чим довелося зіткнутися під час спецоперації
"Журналісткою", яка брала інтерв'ю в чоловіка, який захопив відділення банку в центрі Києва, виявилася керівниця столичної поліції діалогу Вікторія Азарова. "Під прикриттям" вона перебувала віч-на-віч із терористом.
З Вікторією ми поговорили наступного дня після НП в бізнес-центрі "Леонардо". На перше напівжартівливе питання: "Як спалося?" вона з гумором відповіла: "Звичайно, чудово!"
Азарова розповіла OBOZREVATEL, на що потрібно йти заради порятунку життів і як її зустріли вдома після такого "неординарного" дня.
– Вікторіє, день, коли відбулося захоплення, став для вас новим досвідом за час служби або вже стикалися з подібним?
– Із кризовою комунікацією напряму безпосередніх "зіткнень" не було. Але я вже три роки працюю "в натовпі", з великою кількістю людей, у яких теж, скажімо так, свій біль, свої вимоги. Безумовно, є схожі моменти. Ситуації із захопленням людей – це, звичайно, дуже серйозно, але й будь-яка масова акція може завершитися непередбачувано.
– Ви були єдиною співробітницею поліції, яка віч-на-віч розмовляла вчора з терористом під виглядом журналістки. Ви сиділи на стільці навпроти. Така ситуація для вас уперше? Нічого не здригнулося? Усе-таки була загроза вибуху.
– Так, для мене це перша подібна ситуація. Але я прекрасно розуміла, куди йду, і була абсолютно спокійна. Розуміла, що там може статися і які можуть бути наслідки. Але разом зі мною в захоплене відділення банку заходили й ваші колеги – журналісти, і найголовніше – там перебувала жінка-заручниця, яку потрібно було звільнити.
– Ви торкнулися важливого моменту. Люди обговорювали як сам факт захоплення заручників і загрозу вибуху (і це зрозуміло – резонансна подія), так і те, що під виглядом журналістів зайшли правоохоронці. Думки співробітників ЗМІ, досвідчених фотокореспондентів, які працюють на закордонні агентства, розділилися. Одні вважають, що "прикриватися" журналістами неприпустимо, що це дискредитація професії й несе надалі певні ризики, інші – що вже 21 століття, "все змінилося". А що думаєте ви?
– Для того щоб врятувати життя навіть однієї людини, потрібно йти на будь-які домовленості. Ми ж чудово розуміємо, що такого роду злочинці (не називатимемо всіх терористами, це злочинці), як учора в "Леонардо", йдуть на все, щоб отримати доступ до медійності, до розголосу. Тому заради порятунку життя потрібно йти на якісь неординарні кроки.
– Чи стикалися ви з ситуаціями, коли цивільні (не обов'язково журналісти) брали безпосередню участь у таких спецопераціях?
– Раніше – ніколи.
– Вікторіє, я неодноразово чула, як поліцію діалогу "в народі" називають перемовниками. Більшості ця професія знайома з американських фільмів.
– Поліція діалогу – це не перемовники, а люди, які працюють із конфліктами під час проведення масових заходів різного рівня. Спектр задіяння дуже широкий. Але вони не є учасниками перемовин і в них немає спеціальної підготовки.
Спеціальна підготовка є в мене, ну й певний життєвий досвід. Із 2014 року я служила в зоні проведення Антитерористичної операції на сході України, і там були різні ситуації, на які потрібно було адекватно реагувати.
– Ви згадали вашу підготовку? Якого роду?
– Проходила навчання, була велика кількість тренінгів. Вдалося попрацювати і з американським досить відомим перемовником. Завдяки всьому цьому було отримано таку кваліфікацію.
– Вікторіє, ви вважаєте правильним твердження, що 99% конфліктів можна вирішити розмовою?
– Уточню: не просто розмовою, а проведенням правильного діалогу, правильної комунікації. І навіть не можна, а потрібно вирішувати конфлікти в такий спосіб. І своєю роботою ми це вже показали.
Незважаючи на те, що відбувається в нашій країні, на серйозний бойовий конфлікт на сході і на кількість людей, які пройшли цю зону бойового конфлікту, а також на те, що зросла кількість мирних акцій протесту, зокрема і в Києві, рівень конфліктності набагато знизився.
– І останнє запитання. Коли ви прийшли додому після участі в спецоперації зі звільнення заручниці, що сказали вам рідні?
– Мій дорослий син сказав: "Мамо, я ж тебе просив, не потрібно нікуди лізти! Хоча просити тебе про це марно". Але ми з сином пройшли багато, і він мене розуміє.