Переїхали до Добропілля лише місяць тому: що відомо про загибель подружжя під час російського обстрілу на Донеччині

У ніч проти 8 березня росіяни обстріляли житловий масив міста Добропілля Донецької області. Удару завдали спочатку балістичною ракетою, через деякий час обстріляли з РСЗВ "Ураган", а потім ще "шахедом". Унаслідок жорстокої атаки загинуло 11 українців, ще 47 були поранені, серед них п'ятеро – діти. Зруйновано чи пошкоджено вісім п'ятиповерхових багатоквартирних будинків.

Серед загиблих – Світлана та Олексій Панченки з Мирнограда. Вони лише місяць тому перебралися до Добропілля.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZ.UA.

Подружжя загинуло у квартирі

Незабаром після першого вибуху в соцмережах рідні почали розшукувати подружжя 46-річну Світлану та 43-річного Олексія. Пара винаймала квартиру на третьому поверсі у четвертому під'їзді на вул. Шевченка, 11. Саме поряд із ним розірвалася російська балістична ракета. Зв'язку з ними не було.

На перших відео було видно, як горить ця квартира. Але рідні сподівалися, що, можливо, Олексій і Світлана встигли вискочити на вулицю. Але дива не сталося.

Сестра Світлани Юлія зі своїм чоловіком поїхали на місце. Проте їх там накрило касетними снарядами. Росіяни підло завдавали ударів по тому самому спальному району, намагаючись вбити якомога більше людей і рятувальників, які приїхали на місце.

Як розповів син Юлії та племінник загиблих Богдан, його батьків урятували військові. А ось Світлана та Олексій так і не вийшли з квартири.

"Під ранок, приблизно о 5-6 годині, рятувальники загасили пожежу та покликали маму піднятися на третій поверх. Світлана й Олексій згоріли прямо у своєму ліжку, їх не встигли врятувати", – розповів Богдан.

Мріяли поїхати на море до Бердянська

Світлана та Олексій Панченки жили у Мирнограді. Світлана займалася навчанням, потім пекла торти. Олексій працював на шахті.

Коли розпочалося вторгнення, шахти закрили. Через деякий час, коли в рідному місті почалися постійні обстріли, зникли світло та вода, подружжя переїхало в Київ до дочки Вікторії.

"Вони жили у нас, я дуже не хотіла їх відпускати. Але їм тут не подобалося, та й мама завжди була впертою, вона не хотіла ні від кого залежати, все робила самотужки. Й вони поїхали до її сестри на Дніпропетровщину. Сестра купила там будинок для бабусі, там батьки і жили, потім сестра під'їхала туди до них", – розповідає донька Вікторія.

А невдовзі Олексію запропонували роботу на шахті у Добропіллі. Й місяць тому подружжя переїхало та винайняло квартиру там.

"Мама дуже хотіла, щоб війна швидше закінчилася і вони могли повернутися додому. Вона не дуже любила жити у будинку, завжди хотіла мати свою квартиру. Вона й у Мирнограді купила квартиру, весь час ремонтувала, облаштовувала її", – згадує Вікторія.

А ще Світлана дуже сумувала за морем, мріяла жити в Криму. А після війни планувала з усіма разом вирушити до Бердянська чи Урзуфа, де вони любили відпочивати всією родиною. Або поїхати за кордон на відпочинок до моря.