Північний апеляційний господарський суд безпідставно звинуватили в незаконному рішенні щодо комунального майна

Північний апеляційний господарський суд безпідставно звинуватили в незаконному рішенні щодо комунального майна

На днях на сторінці Всеукраїнського журналу "Корупціонер в Україні" мені на очі попалися статті від 12.11.2020 (60791) під назвою "Безпрецедентне рішення Касаційного господарського суду України, яким узаконюється розкрадання комунальної власності Києва" та стаття "Ми думали, що дно вже пробито, але з низу постукав Північний апеляційний господарський суд " від 14.07.2020 (98361).

В своїх статтях автор статті, взявши на себе роль "арбітра-захисника інтересів держави", з гнівом намагається дати оцінку діяльності судової гілки влади, яка, на його думку, перетворилася в елітну службу, що обслуговує грошові потоки різних фінансових кланів, дуже далека від проблем простих українців і громадських інтересів". При цьому автор, не маючи ніякого юридичного права та законних підстав, проводить аналіз діяльності суддів Північного апеляційного суду Кропивної Л.В., Поляк О.І., Пономаренка Є.Ю., а також суддів Касаційного господарського суду Наталі Волковицької, суддів Олексія Случа і Сергія Могил , намагаючись нав’язати читачеві свою оцінку їх діяльності, яка з його сторінок звучить як "ганебні вчинки суддів".

Відео дня

Ця історія розпочалася у далекому 2001 році, коли Харківська районна рада м. Києва, як власник комунального майна, включила цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства побутового обслуговування ремонтно-відстійного пункту №1 (надалі ЦМК РВП-1) до затвердженого переліку об’єктів, дозволених до приватизації.

В подальшому, у процесі судових засідань було встановлено, що процедура підготовки об’єкта до приватизації та сам порядок проведення процедури продажу об’єкта на комерційному конкурсі, були здійснені у відповідності з вимогами законодавства, чинного на той час.

З огляду на це, у 2001 році юридична особа "Л" в результаті купівлі ЦМК РОП-1 на комерційній основі, стає власником зазначеного майна.

Однак у 2004 році прокурор м. Києва звинувачує організаторів комерційного конкурсу купівлі-продажу ЦМК РОП-1 в допущених ними порушеннях приватизаційних норм і через судові органи, представляючи інтереси Київської міської державної адміністрації, намагається визнати наказ представництва Фонду державного майна України в Харківському районі м. Києва про затвердження остаточного переможця комерційного конкурсу з продажу ЦМК РОП-1 та договір купівлі-продажу ЦМК РОП-1 недійсними.

І ці звинувачення прокуратурою міста висовуються після того, як прокурором м. Києва, як було доведено в судових засіданнях власником оспорюваного майнового комплексу, був пропущений встановлений законодавством строк на звернення з відповідним позовом до суду. Тобто звернення до суду було здійснено з порушенням процесуальних норм, визначених законодавством.

У 2017 році, за новим позовом заступника прокурора м. Києва, знову ж таки поданим із порушенням процесуальних норм, вже висовувалися інші звинувачення, такі як порушення прав та інтересів територіальної громади м. Києва у зв’язку з незаконним вибуттям із комунальної власності міста ЦМК РОП-1, звинувачення щодо вибуття об’єкту без згоди на це громади району та міста, порушення приватизаційних норм і процесу, відсутність на передачу ЦМК РОП-1 Київської міської ради та інші.

Незважаючи на те, що Відповідачем у справі було надано незаперечні докази, які гуртувалися на нормах законодавства, чинних у період виникнення спірних відносин, на рішення арбітражних судів того періоду, Господарський суд м. Києва, порушивши процесуальні норми, визначені Господарським процесуальним кодексом України, неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків й ухвалення незаконного рішення, у жовтні 2019 року задовольнив позовні вимоги заступника прокурора м. Києва.

Не погодившись із рішенням Господарського суду у цій справі, юридична особа-власник майна, звернулася з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, який після проведення низки судових засідань, після вивчення доводів та наданих сторонами доказів, 13.05.2020 задовольнив апеляційну скаргу юридичної особи, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2019 у цій справі скасував.

При цьому посилання автора статті про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду у цій справі колегією суддів 13 травня 2020 року була винесена з порушеннями процесуальних норм, не відповідає дійсності.

Дійсно, у цей період діяли окремі обмеження, встановлені законодавством України у зв’язку з епідемією СOVID-19 щодо діяльності судів, однак судове засідання 13.5.2020 було плановим, відповідно з ухвалою суду, ухваленою на попередньому засіданні суду.

Таким чином заяви автора статті з цього приводу та інші, направлені на звинувачення суддів, є надуманими та безпідставними. Ба більше, якби автор статті, перебуваючи у залі судового засідання уважно слухав виступи сторін, то він би з першого засідання зрозумів би те, що позовні вимоги заступника прокурора м. Києва були надуманими та направлені на незаконне та безпідставне намагання позбавити законного власника майна володіти та розпоряджатися майном, що належить йому на праві власності.

Так само автор переконався б у тому, що заступником прокурора позовна заява у 2017 році була подана з порушенням процесуальних норм, що було беззаперечною підставою у відмові Господарським судом м. Києва у задоволенні позовних вимог заступника прокурора м. Києва. Ба більше, автор статті мав би звернути увагу на те, що заступником прокурора м. Києва були також порушені норми законодавства щодо представництва в суді та щодо повноважень прокурора, на що неодноразово звертав увагу суду представник юридичної особи.

Але автор статті чомусь не захотів бачити або звертати увагу на ці порушення, допущені представником прокуратури, так само, як на порушення Господарським судом м. Києва під час винесення рішення у цій справі процесуальних норм.

Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду, заступник прокурора м. Києва у червні 2020 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду.

11.11.2020 Касаційний Господарський Суд у своєму засіданні відмовив заступнику прокурора м. Києва у задоволенні його касаційної скарги.

Так, у справі, що неодноразово розглядалася судами, починаючи з 2004 року, колегія суддів Касаційного Господарського Суду під головуванням судді Наталі Волковицької 11.11.2020 поставила крапку, відмовивши представнику прокуратури м. Києва у задоволенні безпідставних та надуманих вимог.

І ті звинувачення, висунуті автором у Всеукраїнському журналі "Корупціонер в Україні" на адресу колегії суддів у тому, що прийнята ними постанова є ганебною і направлена на узаконення крадіжок комунальної власності столичної громади, є абсолютно безпідставними та такими, що порочать честь журналіста.

11 листопада 2020, колегія суддів Касаційного Господарського Суду під головуванням судді Наталі Волковицької, попри намаганням як прокуратури м. Києва так і представника Київської міської ради, ухвалила обґрунтоване та законне рішення у цій справі, опираючись на норми чинного законодавства.

І цією постановою колегія суддів не позбавила Київську міську раду – представника громади столиці, як заявляє автор статті, можливості захищати їх права, а навпаки, колегія суддів вкотре підтвердила, що в Україні, попри невдоволення та намагання окремих осіб дискредитувати суддівську владу, існує чесний суддівський корпус, який, незважаючи на тиск на нього, здатний оцінити, дослідити усі докази справи й ухвалити обґрунтоване судове рішення.