Сазонов: Путін підвищує ставки, використовуючи Навального, і готує загострення на Донбасі
На жорстку позицію України в російсько-українському конфлікті Кремль відповість загостренням на Донбасі. Він не готовий відступати. За допомогою історії з опозиціонером Навальним президент РФ Путін відвертає увагу світової спільноти від нашої країни.
Його відхід із влади не означатиме повернення окупованих територій, оскільки Україна для більшості росіян – недо-Росія. Таку думку в бліцінтерв'ю OBOZREVATEL висловив журналіст і блогер Кирило Сазонов.
– У нещодавньому інтерв'ю Леонід Кравчук зробив по-справжньому серйозні заяви: перемир'я на Донбасі більше немає, Україна має право відповідати силою на силу. Коли такі речі каже очільник української делегації в ТКГ, чи означає це, що рішення про зміну тактики вже ухвалено керівництвом країни?
– Заяви Кравчука я традиційно коментую однією фразою: дідусь старий, йому все одно. Для зміни стратегії і тактики на Донбасі в нас є Верховний головнокомандувач, президент України Володимир Зеленський. У нас є міністр оборони, начальник Генерального штабу і командувач Операцією Об'єднаних сил. Це їхня компетенція.
Кравчук у цьому випадку не політик. Він навіть не народний депутат, його ніхто не обирав. Його легітимність майже нульова. Він колишній президент, якого чинний президент поставив вирішувати поточні тактичні питання: водопостачання, енергопостачання, робота ТКГ.
Кравчук може говорити що завгодно, сприймати це серйозно не варто. У нього немає ані повноважень, ані інформації для таких заяв. Це особиста думка колишнього президента.
– А як щодо того, що перемир'я на Донбасі фактично вже немає? Ми дійсно бачимо активізацію на Донбасі, зокрема, активізувалися снайпери, гинуть наші воїни. Що в цій ситуації повинен зробити Верховний головнокомандувач, глава Генштабу і військове керівництво загалом?
– Дійсно, перемир'я не виходить. У ТКГ Росія творить чудеса за потурання ОБСЄ, підключає якихось незрозумілих людей, на фронті загострення.
Зеленський, зі свого боку, ухвалює досить жорсткі рішення, наприклад, про закриття телеканалів Медведчука. Ми бачимо, що компроміс і мир на російських умовах Україна укладати не хоче. Росія сама не готова відступати. Тому ми приречені на загострення конфлікту. Це не наше бажання – нам нав'язують таку тактику.
– Наскільки серйозне загострення ви припускаєте? Грубо кажучи, повернення до попереднього рівня чи щось більше?
– Влізти в голову Путіну й визначити, чого він хоче, ми, на жаль, не можемо. Але на міжнародній арені у Росії зараз не найкраща пора. Ми бачимо санкції по Навальному.
Я сподіваюся, що не буде такого загострення, як у 2014-2015 роках, але інтенсивність дійсно посилюватиметься. Певне загострення вже є, і воно йтиме шляхом ескалації. Це відповідь на внутрішні рішення України, це перевірка на міцність позиції Байдена – відразу дивитися на реакцію США.
– В голову Байдену теж, напевно, важко залізти. І все-таки, як ви думаєте, якщо буде серйозне загострення на Донбасі, якої політичної, дипломатичної реакції США можна очікувати?
– Вона буде, і я сподіваюся, що буде жорсткішою, ніж реакція Трампа. Але логіка Байдена й логіка США в російсько-українському конфлікті досить просто описується однією фразою: Україна отримає максимум допомоги, але це буде саме допомога державі, яка сама діє, сама чинить опір.
Замість нас воювати ніхто не буде.
– До речі, на щорічному закритому брифінгу для ЗМІ Путін, відповідаючи на питання пропагандистки Симоньян, що з Донбасом, сказав: "Донбас не кинуть". Чого ми можемо очікувати, виходячи з цієї фрази?
– Поки що тактика Росії не змінюється, вони дійсно Донбас не кинуть. Але інтегрувати його в Росію не збираються. Їхня кінцева мета залишається незмінною: реінтеграція Донбасу в Україну як російського анклаву на російських умовах, з особливим статусом, з амністією бойовикам, з перетворенням їх на так звану народну міліцію. Тобто та ж картина в реалі, але за український рахунок і з формальним поверненням контролю України.
Україна на це не йде.
– Ми бачимо ситуацію всередині Росії – історію з Навальним, з протестами. Ми бачимо, як демонстративно Путін ігнорує всі міжнародні норми, зокрема, щодо прав людини. Чи означає це, що він готовий діяти інакше й на території України, більш відкрито, без "іхтамнєт"?
– Мені здається, що зараз в інтересах Кремля максимально посилювати конфліктну ситуацію з Заходом на темі Навального, тому що це відвертає увагу від інших проблем, серед них і від України, від окупації Криму та Донбасу.
Ми бачимо, що Кремль регулярно користується цією тактикою – так званим підвищенням ставок. Після Криму увагу перемикали на Донбас, після Донбасу перемикають на Навального.
Потім Росія зможе зробити зо два кроки назад щодо Навального – звільнивши його, пом'якшивши покарання, випустивши прихильників – і, не послаблюючи тиску на Донбасі, зможе наполягати на тому, що треба послаблювати санкції, треба вступати в діалог.
Я думаю, що лобісти російських інтересів в Європі будуть говорити: дивіться, вони здатні домовлятися, по Навальному є поступки, давайте їх повертати в усі формати, давайте з ними домовлятися.
Я боюся, що Росія йде за цим сценарієм.
– Наостанок попсове запитання: чи можемо ми розраховувати, що за життя Путіна Росія забереться з території України?
– Ні. Проблема не в Путіні. Він не якийсь унікальний для Росії монстр, який захопив владу, якого ненавидять, і щойно він піде, все стане добре. Ні, він якраз виступає провідником ідей і думок, напевно, більшості громадян Росії про те, що побудова імперії – це добре, що Сталін побудував могутню державу, що Україна – недо-Росія, шматок їхньої власності, який відколовся.
Тому Україні не дадуть спокою ані після Путіна, ані за умовного Навального. Людина, яка відкрито пропонує визнати Україну незалежною, дати їй спокій, повернути Крим і вийти з Донбасу, ніколи не прийде до влади в Росії, тому що її не підтримуватиме більшість.
На жаль, це наша проблема на багато-багато років наперед. І вона не пов'язана з конкретною людиною.