Блог | Росіяни на кордоні: Путін готує локальну бійню, наша задача – не дати політикам капітулювати
Зараз існує висока імовірність, що розпочнеться нова фаза військово-політичного тиску РФ на Україну.
Захопити нашу країну тими силами, що зосереджені у нас на кордоні – РФ не може.
А створити військово-політичний тиск, спробувати нанести ураження нашим угрупуванням, провести локальні операції з великою кількістю загиблих, захоплення прикордонних територій і переведення тактично-оперативних успіхів у політичні – може... може спробувати.
І тут питання не стільки нашої готовності чинити військовий супротив, скільки чинити супротив політичний.
Київ – як місто, як споруди – ми втримаємо навіть при загрозі килимних бомбордувань, як і інші крупні міста.
Західні партнери швидко припинять ці ігри в країні, де є 15 атомних енергоблоків.
Питання – в політичній волі боротися за національний суверенітет та свободу.
Питання, чи ми втримаємо ці міста політично....
Розвідки всіх країн світу, військові та політичні аташе амбасад, іноземні журналісти, есперти та соціологи, як західні так і російські, проводили впродовж останнього року заміри готовності українського суспільства боротися і воювати.
З політиками все зрозуміло, опитували та досліджували суспільство.
Результати суперечливі, інакше ми не опинилися б у такій ситуації. Та і Росія б не ризикувала б, якщо б була впевнена, що тут стіна.
За моїми оцінками – вони хочуть хапнути частину Сумської області, зайти у межі Донецької та Луганської, забрати південь, поставити у складну ситуацію Київ зі спробою нас налякати певними діями із заходом їхніх військ на півночі, які не втягнуться у занадто важкі бої та відійдуть після початку перемовин.
Паніка, хаос – забезпечені. США вводить санкцї, Німеччина лобіює їх знімання разом з Угорщиною та блокують допомогу, процес затягнеться на десятки років, як показує досвід інших подібних ситуацій.
Україна в менших кордонах з окупованими територіями будує Британсько-Українький-Польський союз.
Це тільки припущення, тільки думка.
Головне у цій ситуації – втримати Київ і не дати капітулювати політикам.
І так пробував робити Путін з Порошенком під час Ілловайську та Дебальцево, і так само він буде діяти з Зеленським. І коли Петро Порошенко пішов на "Мінськ", аби зупинити бійню, виграти час, зміцнити армію та організувати міжнародну коаліцію для введення санкцій, то на що піде Зеленський, якщо ми втратимо Суми, а по напрямку Овруч-Іванків підуть колони російської техніки за підтримки авіації та ескандерів – ніхто не знає... Я, принаймні, ні.
Ми маємо серйозну загрозу, якої не було навіть в 2014.
Бо не було Ескандерів, Калібрів та таких угрупувань біля наших кордонів.
Зупинити росіян ЗСУ спроможні, питання не в цьому.
Путін розраховує, що українське політичне керівництво та суспільство злякаються і не готові до великих втрат при важкій економічно-політичній ситуації в країні, а отже – ладні до підписання будь-чого, аби зупинити більшу війну.
Що робити нам?
Ми маємо бути готові до національного супротиву.
Треба, аби в парламент було внесено як невідкладний (як це зробила, наприклад, Латвія два роки тому) закон про заборону зупиняти супротив навіть при втраті зв'язку з військовим та політичним керівництвом, а будь-які накази про принення боротьби вважати злочинними.
Де Латвія, в якій немає гарячої фази війни, а де Україна? У них є такий закон, а у нас – ні.
Ми живемо у дуже важкий і загрозливий час. І питання стоять дуже прості. Чи існуватиме Україна? Чи існуватиме в чинних кордонах? Чи існуватиме український народ у своїй державі?
Інші питання будуть ставити наступні покоління, якщо ми передамо їм Державу Україну.
