Росія вирішила видворити в Україну ґвалтівника та вбивцю з "ЛНР": що відомо про спійманого ФСБ "ополченця"

Олег Снідінов, який воював проти України на Донбасі, намагався закріпитися в Росії, але спокійно пожити йому там не вдалося: спроби легалізуватися провалилися, потім його затримали співробітники ФСБ, а тепер і зовсім збираються депортувати в Україну. Це вразило не тільки самого фігуранта, а і його спільників – кожен із них задумався про свою долю.

Відео дня

Детальніше про резонансну справу, про те, як наслідив Снідінов в Україні та що творив під час війни, – читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Після колонії на війну

Олег Снідінов – уродженець міста Красний Луч Луганської області (з 2016 року рішенням ВР України перейменовано на Хрустальний – розташований на тимчасово окупованій Росією території).

У 2001 році він був засуджений за зґвалтування та подвійне вбивство та просидів за ґратами до 2013 року (строк відбував у Краснолуцькій виправній колонії №19).

Агресію Росії запеклий злочинець, який підсів на наркотики в колонії і почав ними торгувати, сприйняв як "соціальний ліфт". Снідінов не лише воював проти України на Донбасі, а й зібрав ОЗУ, діяльністю якого пізніше зайнялися місцеві "органи".

В обвинувальному акті "Генпрокуратури ЛНР" ідеться про 11 злочинів Снідінова. Ошалілий від безкарності "ополченець", відрекомендовуючись "співробітником силового відомства", протягом двох років третирував жителів окупованої території.

На рахунку його ОЗУ вбивства, крадіжки, розбійні напади, вимагання та тортури, частина з яких відбувалися у захопленій під час "руской вєсни" 2014 р. будівлі краснолуцького військкомату.

Один з 11 епізодів злочинів Снідінова на окупованій території

Те, що відбувається на окупованій Росією території, правосуддям точно не назвеш. Так вийшло і зі Снідіновим – із нього зняли більшу частину звинувачень та випустили на волю. Злі язики кажуть, що був "тиск на свідків", однак є думка, що просто вирішили все тихо зам'яти.

Коли нікуди втікати

Після того, як Снідінов уникнув "кримінальної відповідальності" у "ЛНР", у 2019 році виїхав до Росії. Він неодноразово робив спроби легалізації, але невдало: йому навіть відмовляли у дозволі на тимчасове проживання. У результаті "ополченець" одружився з громадянкою Росії і в серпні 2021 року подав заяву в Липецьку про визнання його біженцем.

Проте вже у листопаді його затримали співробітники Федеральної служби безпеки Росії та передали поліцейським. По суті, Снідінов опинився не в той час і не в тому місці: він голосно лаявся на вулиці та потрапив на очі співробітникам ФСБ. Ті одразу передали буйного "ополченця" поліцейським.

Снідінова судили за дрібне хуліганство і відмову виконати вимогу співробітника правоохоронних органів (про проходження медичного огляду на стан сп'яніння, коли були підстави вважати, що він ужив наркотичні засоби або психотропні речовини без призначення лікаря).

За російським законодавством за ці правопорушення, скоєні іноземним громадянином, загрожує штраф до п'яти тисяч рублів з адміністративним видворенням за межі РФ чи адмінарешт строком до п'ятнадцяти діб із тим самим видворенням.

За іронією долі, Снідінов досі залишається громадянином України, тож і видворити його Росія може лише до нашої країни, а не до неіснуючої "республіки". Це, звичайно ж, ніяк не влаштовує "фігуранта", який розуміє, що стовідсотково знову опиниться за ґратами, але вже в Україні – за злочини проти наших військових і цивільних.

Цікаво, що в Росії зараз намагаються повернути справу так, ніби раніше засуджений ґвалтівник і вбивця не брав участі в "бойових діях" на боці РФ, проте це не так. На підтвердження цього є його фотографії та документи.

Снідінов навіть був "позаштатним співробітником Генпрокуратури ЛНР". Щодо "позаштатника" – цікавий момент, принаймні у нього був службовий кабінет. А в базі даних "Миротворця" Снідінов фігурує як співробітник "розвідки".

Снідінов був співробітником "Генеральної прокуратури ЛНР"

"Зараз у Росії запустили цілу інформаційно-психологічну операцію щодо Снідінова. Мовляв, так, рідкісний відморозок, але за Росію ні-ні, не воював. Таке бажання "відмитися" можна пояснити: за багатьма найманцями на Донбасі тягнеться довгий кримінальний шлейф, а визнавати цього ніхто не хоче. Другий момент – те, що "ополченця" Росія готова видворити в Україну, а це багато його "товаришів по службі" сприйняли як зраду", – вважає співрозмовник OBOZREVATEL у розвідці.

Рішення Октябрського суду Липецька про відмову у визнанні біженцем та видворення дійсно викликало справжню істерику серед прихильників "руского міра". Мало хто вірить, що "ополченцю" вдасться уникнути відправлення в ненависну йому Україну.