УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Римарук розкрив стратегію Росії з "Україною в напівкільці" і назвав небезпечні напрямки

11 хвилин
148,0 т.
Римарук розкрив стратегію Росії з 'Україною в напівкільці' і назвав небезпечні напрямки

Росія стягує на кордони з Україною техніку та живу силу під приводом проведення навчань – і до того ж у Мінську відмовляється повернутися до режиму припинення вогню. На окупованих територіях Донбасу терористи розганяють істерію, що Україна планує з дня на день піти в наступ, а в нашому Генштабі заговорили про те, як швидко у разі суттєвої активізації вдасться мобілізувати резервістів…

Чи свідчать всі ці події про те, що Кремль готується до повномасштабного вторгнення? Чи спробує Путін "відгризти" в України нові шматки нашої території? Що взагалі відбувається сьогодні на Донбасі? Про це OBOZREVATEL поговорив з ексрозвідником, а нині – співробітником благодійного фонду "Повернись живим" Андрієм Римаруком.

– Днями російська делегація в Тристоронній контактній групі в Мінську відмовилась від пропозиції голови української делегації Леоніда Кравчука повернутися до режиму повного і всеосяжного припинення вогню з 0.00 1 квітня. Як гадаєш, чому? І чи має ця відмова означати для нас суттєві зміни в тому, що відбувається на Донбасі?

– Це так само, як із режимами тиші. От скільки їх у нас було за ці роки – стільки разів Росія їх порушувала, відмовлялася повертатися до режиму припинення вогню чи запроваджувати якийсь новий. Це не новина. Це ще один факт, що свідчить про неготовність Росії завершувати війну й повертати нам наші території. Це перше.

А по-друге, якщо проаналізувати події попередніх років – в принципі, все йде за звичним сценарієм, який ми спостерігаємо кілька років поспіль. Вводиться режим тиші – він порушується – вводиться новий режим тиші.

– То чого ж чекати зараз?

– Зараз зростатиме кількість обстрілів – однозначно. Збільшиться калібр – однозначно. Якщо в лютому ворог застосовував заборонені мінськими домовленостями міномети трохи більш ніж десять разів, то у березні ця цифра виросла майже у 2,5 рази. Ворог майже щодня застосовував 82 і 120 мм калібр.

А зараз – і поготів. На це впливають і погодні умови. Чим швидше підсохне земля, чим швидше артилерія побачить, що за собою не залишає слідів переміщення – тим більше наростатиме інтенсивність обстрілів. У квітні міномети стануть нормою. Вони будуть застосовуватися завжди, коли дозволятимуть погодні умови. І ми фіксуватимемо збільшення калібру – почуємо вже про застосування 122 і 152 мм.

Це все триватиме до початку посівної. Тоді розпочнеться так зване посівне перемир’я. Поки аграрії засіють поля – режим тиші буде більш-менш витримуватися. А за два-три тижні РФ його порушить. Я не відкидаю, що під час чергового "режиму тиші" продовжать працювати снайпери. Тому що для них починається просто неймовірна пора. Розквітнуть дерева, порозпускаються кущі – і в них буде більше шансів для маневру, для маскування.

І, на превеликий жаль, ми поки що протидіяти цьому ніяк не можемо.

Далі в нас буде чергове загострення, яке триватиме до так званого хлібного перемир’я…

Тобто чогось кардинально нового я поки спрогнозувати не можу. Все відбуватиметься так, як відбувалося минулого року. Навіть якщо порівнювати наші втрати, кількість загиблих у березні 2020-го і у березні 2021-го практично не змінилася. Якщо пам’ять не зраджує, це приблизно 12-14 осіб. По обстрілах – так само. Скажімо, у лютому 2020 року у нас було 279 обстрілів. За відповідний період цього року – на 100 обстрілів менше: 180. Але якщо взяти березень, торік зафіксували 292 обстріли, а цьогоріч – 246. Кілька десятків обстрілів – різниця зовсім невелика.

От якби в один місяць стріляли 10 разів, а в наступний 200 – тоді це би щось означало.

Люди думають, що війна завершилась. Але, може, варто вже щось робити з тим, що у нас пам’ять золотої рибки – і згадувати, що торік у нас, в принципі, відбувалося те саме, що й зараз. До речі, якщо порівнювати статистику, то минулого року ще й неймовірна кількість підривів була…

– А щодо заяви Хомчака про те, що Росія стягує сили на наші кордони, що скажеш?

– Мене турбує те, що зараз в мережі дедалі більше й більше з’являється таких демонстративних відеоматеріалів із пересуванням техніки. Ніхто не маскується, не шифрується. Росіяни просто в неймовірній кількості стягують техніку на північний кордон України, на східний і на південний кордони нашої держави. Ростовська область, Воронезька, навіть вже якісь там спільні навчання з білорусами вони затіяли… На цих напрямках у радіусі від 40 до 100 км від державного кордону підтягується техніка. Це те, про що Хомчак у Верховній Раді казав.

Так само це бачать наші міжнародні партнери. Вони теж слідкують за тим, що відбувається. Їхні надпотужні безпілотні апарати постійно моніторять ситуацію, вони літають над лінією розмежування, над нашою територією, вздовж кордону між Україною і Росією – і так само це бачать. Про це свідчить, зокрема, розмова Хомчака з головою Об’єднаного комітету начальників штабів США. Вони теж занепокоєні тією кількістю російської техніки, яка зараз стягується.

Грубо кажучи, нас у таке напівкільце беруть.

Ну і не забуваймо, що в Росії восени – вибори. А що Росія робить перед виборами? Вона влаштовує війну. Для них це норма. Перед президентськими виборами минулого разу що в нас було? Як Путін повертався до влади і підвищував собі рейтинг? Це був Крим.

Тому ситуація критична. Я не відкидаю, що якісь провокації чи активність може бути на південному кордоні. Я не відкидаю, що збільшиться кількість обстрілів. Вона, в принципі, завжди збільшується перед засіданням Ради національної безпеки чи перед черговими переговорами у Тристоронній контактній групі…

– Чи перед запланованою зустріччю Путіна з Меркель і Макроном, яку нещодавно перенесли…

– Так, саме так. Тому що стосується сходу – гадаю, нічого не зміниться. Все буде так само, як і минулого року. Мрії Зеленського, що він швидесенько закінчить війну і якийсь там мир побачить в очах Путіна – зазнали краху. Він вже зрозумів, що помилився. І все відбуватиметься, як минулого року. Як я й казав, буде ще один режим тиші, який буде зірвано за тиждень-два – і все повернеться, як було. Це показує статистика минулих років. Треба просто про неї пам’ятати – і звертати на неї увагу.

– Росіяни щороку стягують під наші кордони техніку і живу силу під приводом проведення якихось навчань. Такий собі спосіб побрязкати зброєю, полякати, показати силу… Чимось ця ситуація принципово відрізняється від того, що було раніше?

– Насамперед, як я казав, своєю візуалізацією. Якщо вони раніше стягували все це якось приховано – зараз діють більш розкуто, демонстративно. Це не обов’язково свідчить про те, що вони до чогось готуються. В їхніх навчаннях "Захід-2021" буде задіяно досить багато військової техніки і не одне оперативне та регіональне командування Збройних сил РФ. Фактично вони цими навчаннями тільки збільшують свою військову присутність. Після попередніх навчань невелика частина поверталася назад. Більшість залишалася там. Крим, наприклад, вже і так мілітаризований. А після цих навчань він остаточно перетвориться на військову базу.

– Ти припускаєш вірогідність – хоча би мізерну – що росіяни можуть поперти у відкриту, так, як ми того чекали і боялися у 2014 році? Що російські війська можуть піти через кордон, не ховаючись взагалі?

– Ресурси для цього у них є. Мрії у них про це є. Амбіції у них теж є. Я цього не відкидаю. Коли ти дивишся, як через Кримський міст на тралах тягнуть десятки одиниць 152 калібру, які можуть вражати цілі на відстані від 20 до 30 км – ти розумієш: вони виїдуть на узбережжя, залпом дадуть – і воно все прилітає на територію України. Коли ти дивишся на присутність надпотужних ракет, які можуть з Криму долетіти десь сюди, до Білої Церкви – це теж сигнал до чогось…

Я не знаю, мені би цього дуже не хотілося, але всі дзвіночки до того, що вони в Криму, на південному напрямку можуть влаштувати що завгодно, – є.

Якщо говорити про схід – там так само південний напрямок дуже небезпечний. Тому що від лінії розмежування до державного кордону – всього лише 20 км. І зараз окупаційні війська разом зі своїми російськими кураторами на своїх полігонах у районі Новоазовська, в районі Докучаєвська активно готуються. Перший і другий армійські корпуси на полігонах ледь не щодня проводять навчання. Там займаються артилеристи, мінометники, вони разом співпрацюють зі своїми спецпризначенцями, медиками, зв’язківцями… Минулого року таких навчань у них я не пригадую. Навчання були, але значно короткотриваліші. Вони там по черзі потренувалися – і закінчили. А тут вони чомусь тренуються майже кожного дня.

– Погано. Звучить не дуже обнадійливо… Таке ще питання. Поки тривало "перемир’я", яке в Києві бачили, а на Донбасі в окопах якось не дуже відчували – час від часу з’являлися повідомлення, що нашим військовим заборонено відкривати вогонь у відповідь, що вводилися начебто заборони запускати безпілотники, працювати розвідникам… Зараз якісь заборони для військових існують? Чи все-таки хлопцям не створюють перешкод у тому, аби захищати власні життя і Україну?

– На мою думку, ті заборони на застосування БПЛА, які було введено в липні, частково мали наслідком наші втрати від початку порушення режиму тиші росіянами. Бо коли ти не проводиш аеророзвідку, коли ти "сліпий" – ти не бачиш, де снайпери можуть готувати собі "льожки", як ворог облаштовує собі мінометні позиції… Це все призвело до наших втрат.

Зараз жодних заборон нема. Ніхто нічого не забороняє. Та й раніше, в принципі, не забороняв. Тому що якщо командир підрозділу бачив, що є загроза для особового складу – він моментально відкривав вогонь у відповідь.

Все решта – люди просто розганяють зраду, це неправда.

Розумієш, коли ведеться просто обстріл, коли ідуть недольоти, перельоти, коли воно падає просто в полі, коли нас просто хочуть спровокувати на вогонь у відповідь – це одне. А коли вже йде прицільний вогонь, коли снаряди прилітають тобі на позиції – вогонь у відповідь відкривається моментально. Ніхто ні в кого нічого не питає. Командир підрозділу бере на себе відповідальність – і відповідає. І йому за це потім нічого немає і не буде. Тому що він безпосередньо відповідає за життя і стан здоров’я своїх підлеглих. Всі це чудово розуміють.

– Той же Хомчак у контексті нарощування російської присутності на наших кордонах говорив, що Україна готова у стислі строки мобілізувати резервістів – якщо ситуація ускладниться…

– Якраз вчасно закон про резервістів ухвалили, так?

– Безумовно. Хомчак, на твою думку, об’єктивно оцінював наявні реалії? Чи ти, виходячи з того, що бачиш, знаєш, аналізуєш – помічаєш у нас якісь слабкі місця, які нам треба було би дуже швидко підтягнути?

– Наша біда в тому, що ми починаємо хоча би щось робити тоді, коли нас смажений півень у п’яту точку клюнув. Швидко мобілізувати – це добре. Але є ще питання забезпечення. Питання, а що зробила влада, що зробило Міноборони в тандемі з Генштабом, щоб українська армія стала сильнішою і технічно кращою, ніж було, наприклад, три роки тому, два роки, рік тому?

На превеликий жаль, доводиться констатувати, що ЗСУ не на 100% забезпечені тепловізійними приладами. Я розумію, коли ви не можете купити літак, пів літака чи пів корабля. Але ж, блін, навіть за третину чи четвертину вартості того літака ви могли би вже закрити питання з такими простими і елементарними речами, які волонтери досі тягнуть на собі: з тепловізійними приладами, з приладами нічного бачення. Ну це ганьба! Майте реально совість!

Далі. У нас на 8 році війни зовсім не закрите питання з малими БПЛА. Якщо великі БПЛА у нас ще є, то малих, типу квадрокоптерів, для рівня роти, батальйона – немає. 100% малих БПЛА постачають в армію благодійні фонди та волонтери. 100%! Це ганьба номер два.

І такі факти можна перераховувати довго. Але такі елементарні речі, якими займається, наприклад, "Повернись живим", держава досі не закрила.

Мене також не влаштовує, що ми так довго і нудно телилися з територіальною обороною. І якщо у нас зараз почнеться – бригади створені, мобілізаційний резерв, списки потенційних резервістів є, закон вже ухвалили… Але чи якісну підготовку ці резервісти пройшли – це вже зовсім інше питання. Наскільки держава готова цих людей буквально за лічені години мобілізувати, одягнути, взути, видати зброю, зокрема, таку унікальну, як міномети, АГС, кулемети? Чи вміють хлопці з цієї зброї стріляти? Безліч питань…

– І великі сумніви, якщо чесно, що держава готова це зробити дуже швидко.

– Саме так. І якщо ми вже говоримо про відкриту агресію, яку нам може повторно влаштувати РФ – то це все знову ляже на плечі волонтерів. Знову будуть мобілізовуватись добровольчі воєнізовані підрозділи, які підуть допомагати стримувати ворога…

Час покаже. Поки що по сходу прогноз у мене стабільно важкий. Покращення на Донбасі я не бачу. Війна триває далі – ми бачимо це по кількості обстрілів. За статистикою, порівняно з лютим кількість обстрілів зросла десь на 20-30%. І вона зростатиме і далі.

Де Російська Федерація надумає влаштувати загострення, чи ризикне вона піти ва-банк і відкусити в нас черговий шматок території – невідомо. Як і те, коли це може статися. Про це знає тільки Кремль. Ця інформація тільки їм доступна.

– Катастрофічна ситуація з водою в Криму, як на мене, лише збільшує вірогідність того, що вони можуть піти ва-банк, як ти кажеш. Тим більше, що втрачати їм особливо нічого. І це лякає.

– Так, це лякає. І мене не менше лякає наш інший північний сусід, який вкотре почав падати у "братні обійми" Росії. Наші колеги з "ІнформНапалм" неодноразово писали, що кожного місяця присутність російських військових на території Білорусі збільшується.

А минулого року аналітики "Повернись живим" зробили чудове дослідження і знайшли новостворену військову частину тилового забезпечення, яка розташована на нашому північному кордоні, на території Росії. Тилова військова частина відкривається і розширюється. І вона досить немаленька, виходячи з комплектації особовим складом і матеріально-технічним оснащенням.

Такі тилові військові частини відкриваються лише для того, щоб забезпечувати певну кількість бойових підрозділів.

– Навряд чи вона створювалась би під навчання…

– Так. Навчання це що? Приїхали, розгорнули мобільні намети, потренувалися, згорнулися і поїхали назад. А ми говоримо про військову частину з постійним пунктом дислокації, яка готова забезпечувати щонайменше дві дивізії. Це так само є дзвіночком. У той час, коли в деяких регіонах РФ іде реформування збройних сил, десь там щось скорочується – тут вони навпаки відкривають і нарощують свою присутність.

Вони не готові змиритися з тим, що Україна хоч і маленькими, але впевненими кроками іде до НАТО і зближається з ЄС, однією ногою в якому ми вже в принципі стоїмо. Нам заважає війна на сході. Інакше ми би вже давно були у складі ЄС. І Росії це муляє око.

– Хотілось би на завершення якогось позитиву. Чи ти ведеш якийсь підрахунок вірогідних втрат противника? Скажімо, скільки їх загинуло впродовж березня?

– Протягом березня (станом на 27 число) за нашими скромними підрахунками 26 прихильників "руського міра" вирушили в потойбіччя. З невстановлених причин, адже ЗСУ неухильно дотримуються режиму припинення вогню, жодного разу не порушили. Скажу так: ми докладали максимум зусиль, аби покращити їм настрій.

Якщо ж подивитися на кількість небойових втрат противника – там цифра буде набагато більшою.

Цікавий факт: десь із середини січня до середини березня медичні мобільні групи росіян пересувалися вздовж лінії розмежування по позиціях 1 і 2 армійських корпусів. Приїжджали без попередження в батальйон, заходили на позиції ротного опорного пункту – і починали вибірково перевіряти людей на вміст в крові наркотичних засобів чи алкоголю. Вони зацікавлені в тому, щоб у них на передовій стояли нормальні, адекватні, а не алкоголіки чи наркомани…

– Ну, вже що є. Де ж інших взяти...

– Так. Хто не проходив перевірку – тих або міняли, або карали фінансово.

А загалом на окупованій території зараз знову лякають місцеве населення, що ось-ось, буквально завтра "укропи" попруть у наступ. Це відбувається регулярно. І, як показує досвід, вони про це особливо голосно кричать тоді, коли самі щось надумають зробити.

Тож розслаблятися нам поки що зарано.