Відео дня
Про загибель Артема дізнався від росіян. Їм було весело - друг убитого морпеха
15 лютого по новинним стрічкам розлетілася жахлива новина - в зоні проведення АТО були вбиті четверо бійців 36-ї бригади морської піхоти МС ЗС України. При цьому воїни загинули не від рук ворога, а були вбиті своїми ж товаришами по службі.
Сам інцидент стався напередодні, в День закоханих, але деякий час трагедію вдавалося тримати в секреті. Спочатку пріоритетною вважалася версія помсти старослужащим через нестатутні відносини.
Однак незабаром командувач ВМС Ігор Воронченко спростував її, додавши лише, що розслідування триває. Втім, ясності в обставини трагедії це не принесло.
Загиблими виявилися 20-річний старший матрос Артем Жовтобрюх, 30-річний старший матрос Валерій Литвиненко, 39-річний молодший лейтенант Олександр Бурданов і 23-річний матрос Андрій Новицький.
Підозрюваних у вбивстві невдовзі було затримано, зараз з ними проводяться слідчі дії.
"Обозреватель" зв'язався з другом Артема Жовтобрюха Назаром Гопонюком, щоб поговорити про загиблого.
- Ви близько дружили з Артемом?
- Так, з Артемом ми дуже близько спілкувалися ще до того, як він поїхав у зону АТО.
- А потім перестали?
- Ні, просто він не був в онлайні, то я на роботі. Я просто сам з Черкас і рідко до них приїжджав. А коли приїжджав, то ми разом гуляли часто. У мого батька в його селі живе зведена сестра. Це бабуся одного з друзів нашої компанії. Через свого двоюрідного брата я познайомився з Артемом та іншими хлопцями. Ми гарно проводили час разом.
- Як ви дізналися про його загибель?
- Чесно кажучи...у мене "Вконтакте" повідомлення відкриті для всіх. І всякі росіяни почали надсилати мені не дуже гарні картинки. Для них це звичайно радісно. Писали, що "ще один каратель помер". Веселилися.
Читайте: Морпіхи сил АТО розстріляли побратимів: з'явилися фото загиблого
Потім я почав шукати інформацію в інтернеті. На сайті газети "Рідний Край" я побачив ім'я людини, яка першою в Facebook повідомила про смерть Артема. Я йому написав, і він мені розповів. Але подробиць я не знаю досі.
- Судячи з постів на його сторінці, Артем був дуже життєрадісною людиною. Яким ви його запам'ятайте?
- Він справді був дуже життєрадісним, товариським і компанійським хлопцем. Завжди приходив на допомогу, ми чудово проводили час. Артем був прекрасним другом.
- Він говорив з вами перед тим, як поїхати в АТО?
- Так, ми з ним розмовляли на цю тему ще до того, як він вирішив поїхати. Здається Артем поїхав не за призовом, а добровольцем. Я його відмовляв багато разів, тому що вважав, що він занадто молодий, але він дуже хотів захищати країну.
Читайте: Стріляли "віялом": стали відомі подробиці вбивства морпіхів на Донбасі
Я йому багато разів говорив, що це не комп'ютерні ігри, що там вбивають. Ми гуляли в Черкасах і спілкувалися на цю тему. Так що я не міг бути особливо радим, що він туди поїхав.
- А після його від'їзду ви більше не бачилися?
- Ні, ми не зустрічалися. Якщо він і приїжджав у відпустку, то в село, а я ніяк не міг вирватися. У мене самого служба в органах.
- Але листувалися іноді? Пам'ятайте вашу останню розмову?
- Так, я запитував, як у нього справи, як обстановка. Ну він особливих подробиць не розкривав, тому що їм не можна, але говорив, що влаштувався добре, в колективі досить весело, йому подобається. Я питав, коли він повернеться додому. Артем говорив, що поїхав туди на три роки. Пішов він десь в 2015 році. Тобто цей рік вже повинен був бути дембельським.
Я, звичайно, радів. Казав йому, що коли повернеться, то ми повинні зустрітися, випити і поговорити.
Наскільки мені відома загальна картина, то там начебто у них вийшла перестрілка через нестатутні відносини.
- Як вважаєте, Артем міг бути в такому замішаний?
- Ні, він дуже позитивний хлопець, неконфліктний, абсолютно. Хоча за себе постояти він міг. Я дуже співчуваю батькам. І шкодую, що не зміг приїхати на похорон через роботу.