Відео дня
Під Києвом у пологовому будинку померла жінка з ненародженою дитиною: рідні розповіли, що відбувається в лікарні
У Білій Церкві під Києвом у пологовому будинку померла вагітна. Сім'я чекала на першу дитину, вже придумали ім'я для дівчинки. Проте 2 жовтня сталося непоправне. Лікарі розводять руками, а родичі вважають, що причиною загибелі Марини Ситнікової стала недбалість фахівців.
Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Доньку хотіли назвати Єфросинією
38-річна Марина Ситнікова була на 7-му місяці вагітності. Вони з чоловіком Максимом чекали на свою першу дитину, доньку, хотіли назвати її Єфросинією. Марина працювала менеджером у школі англійської мови. Крім цього, вона була дуже активною людиною.
"Вона танцювала, займалася йогою, їздила на квадроциклі, велосипеді, постійно навчалася на курсах", – згадує її сестра Ірина Григор.
Зі своїм чоловіком Марина прожила близько десяти років. Спочатку вони були в цивільному шлюбі, а восени 2020 року розписалися і задумалися про розширення сім'ї. Тому малеча була запланована і довгоочікувана.
Ставили крапельниці та у відділення не пускали
Більше половини періоду вагітності майбутня мама почувалася добре. А ось у третьому триместрі у неї з'явилася задишка.
Максим згадує, що ночами дружина прокидалася, щоб трохи віддихатися. Виникла тахікардія. Спочатку Марина звернулася до терапевта клініки, де стояла на обліку, їй виписали пігулки. Але їй ставало дедалі гірше, а в неділю вони навіть викликали швидку.
"Медики сказали, що оскільки Марина вагітна, то вони нічого не можуть робити, тільки відвезти до лікарні. Ми вирішили, що у нас є машина, і якщо що, то доїдемо самі. Приблизно через годину ми все-таки зібралися і поїхали до міського пологового будинку Білої Церкви. Тому що всі хвилювалися за Марину", – каже чоловік.
У приймальному відділенні взяли аналізи, переглянули кардіограму, яку зробила швидка, поміряли тиск, він був високим.
Марина не любила лікарень і навіть розплакалася, коли їй сказали, що тут треба полежати. Але її заспокоювали, казали, що пролікуєшся і тебе відпустять.
Чомусь у палату до вагітних нікого в цій лікарні не пускають. Марину на 4-й поверх відвела медсестра, а рідні могли з нею бачитися лише коли вона виходила в коридор з відділення. Ні погодувати вагітну, поки вона лежить під крапельницями, ні допомогти помитися, поміняти постіль не дозволяли.
Усі чотири дні жінці ставили крапельниці, поступово тиск нормалізувався. Але задишка не давала жінці навіть дійти до туалету в коридорі. Ні нову кардіограму, ні КТ, ні навіть сатурацію їй не зробили за цей час.
"Вона казала, що лікарка їй сказала, що випише, коли вона сама зможе дійти до туалету. А їй це давалося важко. Я якось прийшла до неї в палату, щоб хоча б допомогти перестелити ліжко. Тут же з'явилася медсестра і сказала, що це востаннє, сюди нікого не пускають", – каже сестра Марини.
Про смерть дружини навіть не повідомили
2 жовтня вранці Максим, як завжди, заглянув у телефон, але повідомлень від Марини не побачив. Вони листувалися щоранку, дружина розповідала, як почувається, як спала. А тут нічого.
Максим набрав номер дружини, але слухавку вона не брала. Увесь час, доки він їхав до лікарні в передчутті чогось недоброго, він набирав її номер. Відповіді не було.
"Коли я піднявся до відділення і попросив покликати Марину, мені відповіли, що її тут немає. І порадили піднятися на 5-й поверх, все з'ясувати там. Думки в голові плуталися, я подумав, що, можливо, трапилися передчасні пологи і я вже став татом. Але тут мені зателефонували і попросили спуститися до кабінету директора лікарні", – каже Максим.
Коли чоловік зайшов до кабінету, то побачив там багато людей. Він спитав: "Що тут відбувається? Де моя дружина, вона жива?" На що йому відповіли: "Ні".
Медики почали розповідати, що вночі із Мариною сталася "трагедія". Вона була сама в палаті, була повітряна тривога, можливо, вона злякалася. Вона кричала, коли до неї прийшов лікар, вона сказала: "А чого я кричала?"
Її перевели на 5-й поверх, стали проводити реанімацію, тим часом готували місце у реанімаційній.
"Все було дивно і неконкретно. Ми досі не знаємо точного часу смерті моєї дружини. Я попросив дати мені можливість подивитися на неї. Піднявся на 5-й поверх, вона лежала у звичайній палаті з двома ліжками, прикрита простирадлом. Жодної реанімаційної апаратури, крапельниць, шприців, за допомогою яких її могли рятувати, я не помітив. А в коридорі біля дверей вже лежали її зібрані речі. Коли я повернув її голову, то побачив, що ліва щока була сіро-багряна, це вже була трупна пляма. Воно утворюється через дві години як мінімум. Тобто весь цей час нам ніхто не повідомляв, що Марина померла. Поки я вже сам туди не приїхав", – каже Максим.
У лікарні обіцяють допомагати слідству
Директор Білоцерківського пологового будинку Юрій Кух записав відеокоментар, у якому він заявив, що 2 жовтня у медичній установі сталася трагедія.
"За фактом того, що трапилося, поліція проводить перевірку. Я як керівник підприємства хочу заявити: особисто, всебічно сприятиму слідству, щоб подібна трагедія не повторилася ніколи. Крім того, за моєю ініціативою проводиться внутрішнє розслідування. У разі виявлення будь-яких порушень протоколу лікування виправдання нікому не буде", – заявив Кух.
Щоправда, рідні Марини кажуть, що насправді жодної допомоги директор не надає. Навпаки, їм потрібно було отримати довідку на ненароджену дитину, то в лікарні робили усе, щоб затягнути отримання документа.
Родичі наполягли на тому, щоб розтин тіла проводили не в Білій Церкві, а у Києві. Щойно жінку відвезли до моргу до столиці, у лікарні перестали відповідати на дзвінки Максима.
"У довідці, яку мені дали, щоб я міг поховати дружину, написано, що вона мала тромбофлебіт нижніх кінцівок і відірвався великий тромб. Але це лише попередні висновки. Зараз проводяться аналізи, їхні результати з'являться через один – шість місяців", – каже Максим.
Родичі не розуміють, чому лікарі не намагалися врятувати хоча б дитину Марини, адже 7-місячні малюки виживають, і її донька цілком могла б жити.
Наразі Білоцерківська поліція розпочала розслідування за фактом смерті жінки та дитини за статтею про неналежне виконання лікарських обов'язків медичними співробітниками.
До речі, після смерті вагітної з'ясувалося, що в лікарні ніхто не забороняє відвідувати вагітних у відділенні. Оскільки жодної епідемії зараз немає, доступ до палати до хворих має бути відкритий. Директор лікарні сам здивувався, чому у відділенні хтось запровадив такі заборони. Завідувачка вдала, що це самоврядність якоїсь санітарки. Навіть такий невеликий факт може говорити про звичаї, які панують у цій лікувальній установі.