Блог | Ми збудували два світи: фронт і тил. Між ними – прірва
А гранати ще будуть.
А гранати вже були, просто історії гасились, тому ви того і не знаєте.
А гранати, затиснуті у ветеранських руках, ще будуть і будуть, і це неминуче, запитайте у країн, які вже це проходили.
У нас їх буде більше – бо наша країна – країна переможної кафки. Не гречневої.
Країна конченої бюрократії, яку не можуть подолати навіть звиклі до конченої, найстрашнішої бюрократії – військової – наші фронтовики.
Два світи ми збудували. Два світи, люди. Фронт і тил. Між ними прірва.
А ми кричали.
А ми казали ще з чотирнадцятого, сновигаючи між тими двома світами:
– Не розділяйте на два світи Україну. Нагадуйте тилу про фронт, нагадуйте постійно, масово і навіть дещо агресивно. Білборди, в кожному місті, страшні білборди, не бійтесь вішати їх. Руїни Пєсків та Широкіно, розбиті будинки і розвалені тіла. Не бійтесь гартувати свій народ оцими збільшеними фото. Вивішуєте ж ви щось подібне про Другу світову. То звідки ж острах перед НАШОЮ війною?
А нам відповідали:
– Та ви шо. Хіба ми можемо лякати наш народ?
І зростала прірва.
Тому гранати, затиснуті в руках у ветеранства, ще будуть. Як були вони вже. Та ви і не помітили.
Яке ви мали право не помітити?
Яке?
