Володимир Саєнко
Володимир Саєнко
заступник голови Федерації профспілок України

Блог | Володимир Саєнко: Хто вкрав міжнародну допомогу на мільйони доларів?

Хто вкрав міжнародну допомогу на мільйони доларів?

Замість того, щоб знайти винних у розкраданні гуманітарки в Запоріжжі, спеціально створена для цього ТСК "кошмарить" профспілки.

Відео дня

"Небезпечно буде, не кінчаючи однієї війни з ворогом, другу починати внутрішню". Ці слова, сказані гетьманом Іваном Мазепою ще в XVII столітті, знову стали актуальними.

Поки українці ціною власного життя боронять державу на фронті, окремі чиновники, планомірно розколюють її зсередини. Жиріючи в тилу, замість того, щоб кинути всі сили проти зовнішнього агресора, зводять рахунки та прибирають незручних опонентів.

Днями відбулося чергове засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з дуже довгою назвою. З питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері отримання, розподілу, транспортування, зберігання, використання за цільовим призначенням гуманітарної та іншої допомоги, а також неефективного використання державного майна.

ТСК створили після гучного скандалу у серпні в Запоріжжі. У розпал війни чиновники розікрали майже всю (!!!) гуманітарну допомогу, яка надходила в місто та область, і продавали її через торгівельні мережі "АТБ" і "Сільпо". За інформацією слідства, за півроку війни вони прибрали до рук 22 морські контейнери, 389 залізничних вагонів, 6 220 вантажних автомобілів з допомогою, яка призначалася для біженців та військових, на мільйони доларів США!

У серпні НАБУ та САП спільно із Департаментом контррозвідки СБУ провели понад 20 обшуків у Запоріжжі, під час яких у посадовців Запорізької міськради знайшли вогнепальну зброю та набої, а також гроші в значних обсягах. Масла у вогонь додали й поляки – частину вкраденої гуманітарки передавали вони. А це вже, на хвилиночку, міжнародний скандал.

20 вересня Верховна Рада України створила слідчу комісію – з пафосом, рекламою в пресі та гучними заявами.

Минуло вже маже п'ять місяців, а в розслідування ТСК щодо Запоріжжя – нуль результатів. Хоча було проведено 16 засідань, серед яких – шість виїзних. Про скандал у Запоріжжі, як і про гучні обіцянки "знайти і покарати злодіїв" депутати "забули". Вони були зайняті іншим – а саме другою частиною з назви ТСК, на яку спочатку ніхто й уваги не звернув – "неефективним використанням державного майна". Прикриваючись шляхетною ціллю, окремі депутати почали використовувати комісію для розправи над профспілками, а саме над найбільшим профспілковим об’єднанням країни, яке об’єднує понад 4 млн працівників, – Федерацією профспілок України. Навіщо – давайте розбиратися.

ЗМІ неодноразово писали про законодавчі ініціативи народного депутата Галини Третьякової, яка проштовхувала в Раду законопроекти, що звужують трудові та соціальні права українців. І це під час війни! Яскравий приклад – законопроект 5371 (він уже став законом №2434-ІX), яким запроваджується сегрегація українських працівників на дві категорії. Ті, хто працює в колективах понад 250 осіб або на державних підприємствах, залишаються захищені нормами діючого Кодексу законів про працю (КзПП). А для тих, хто трудиться на підприємстві до 250 працівників (а таких підприємств до війни було 93%), трудові відносини визначаються в індивідуальному договорі з роботодавцем. І КзПП не регулюються!

Інший документ – законопроект 3663 (також проголосований ВРУ, вже закон №2620-IX) про злиття Пенсійного фонду з Фондом соціального страхування. Він зруйнує систему виплат лікарняних, декретних, регресу та інших соціальних допомог українцям, знищуючи систему соціального страхування, яку вибудовували за європейським зразком та за допомогою фахівців профільних міжнародних інституцій. Зверніть увагу: торік Держдума Росії ухвалила подібний законопроект. Що цікаво – обидва документи набули чинності з 1 січня 2023 року. Дивна синхронізація соціального законодавства України із законодавством країни-агресора. Чи не так?

Звісно, проти цих законодавчих ініціатив активно виступила Федерація профспілок України в тісній співпраці з шанованими міжнародними організаціями: Міжнародною організацією праці (ILO), Європейською комісією, Міжнародною конфедерацією профспілок (ITUC) та Європейською конфедерацією профспілок (ITUC). Ці організації регулярно спрямовували уряду України листи та звернення і зазначали, що євроінтеграційні прагнення України можуть бути знівельовані такими антинародними законами.

Замість того, щоб прислухатися до зауважень, Третьякова і Ко оголосили війну профспілкам і найбільш активним їх представникам. І для початку, у профспілок вирішили відібрати інструменти статутної діяльності: будинки профспілок, навчально-методичні центри, центри культури, оздоровниці та пансіонати. Спочатку це пробували робити через суди. Але коли стало зрозуміло, що профспілки їх виграють, і навіть Європейський суд з прав людини став на бік ФПУ, вирішили діяти простіше. Просто взяти і забрати все майно, проголосувавши у ВРУ. "А що так можна було?", - запитує десь у Ростові Янукович, який також зазіхав на майно профспілок. Але навіть його команда не ризикнула отак нахабно діяти – навіть вони робили це через суди.

Пані Третьякова пішла далі. Її офіційна мотивація – державі потрібні гроші, тож давайте продамо все, що можна продати. І не важливо, що це приватна власність ФПУ, і що з 24 лютого ці санаторії, оздоровниці та профілакторії заповнені біженцями та пораненими бійцями. Ще один цікавий нюанс – влада Януковича свого часу забрала під цим же гаслом – "державі потрібні гроші" – понад 70 профспілкових об’єктів. І де вони зараз? Лише один продали за заниженою ціною, а решту – просто закинули і за кілька років їх розікрали, перетворили в руїни. А в цих закладах працювали тисячі людей, не кажучи про те, що вони давали мільйонні відрахування до державного бюджету. Не факт, що на ново експропрійовані об’єкти не чекає така ж доля.

В ситуацію втрутилися міжнародні організації, підняли галас. Нагадали про стандарти Європейського Союзу і про те, що з такими методами Україна в ЄС не скоро потрапить.

Але Третьякову не залякати "протестами якихось європейців". Вона вважає профспілки своїм класовим ворогом, який заважає їй розмахувати "вільною рукою ринку" та прибирати державу із всіх сфер життя простого українця. І навіть не приховує цього. З трибуни Верховної Ради вона говорила прямим текстом: "Хто ці вороги? Федерація профспілок України та ОПЗЖ…" При цьому депутатку не хвилює, що ті самі екс-ОПЗЖ постійно голосують за її одіозні ініціативи.

Тиск на ФПУ переріс з законотворчої площини в обшуки, залякування, допити та відкриття кримінальних проваджень проти профспілкових активістів. Яскравий приклад – моє затримання. Ще не було підтверджено жодних звинувачень, а мене другий місяць поспіль тримають під вартою. Суд запропонував замість тримання під вартою непідйомну альтернативу – заставу у 124 млн. П’ять разів переносили суд щодо розгляду апеляції на зміну запобіжного заходу. Причина до болю проста – не могли привезти у суд документи. Навіть більше, моїм рідним та близьким під різними приводами не дозволяють побачення.

Отже, 12 грудня – арештовують мене. Без суду намагаються виставити в ЗМІ "злісним корупціонером", який буцім-то незаконно продав державне майно. Хоча я лише виконував свої функціональні обов’язки на посаді заступника ФПУ та рішення колегіальних органів організації. Втім, щоб на деякий час зіпсувати репутацію мені як профспілковому лідеру і тим самим "закрити рота" міжнародним інституціям і іншим надміру активним профспілчанам, цього достатньо.

І що ж відбувається далі? Суд виносить рішення про арешт символу профспілкового руху країни, його фундаменту – Будинку профспілок у Києві на Майдані. Отримати позитивне рішення раніше не вдавалося. І лише після мого арешту – це вдається.

Окрилена таким "успіхом" Третьякова збирає уже згадану ТСК. І збирає її лише з одного приводу – розібратися з профспілками. На засідання викликають керівників ФПУ і влаштовують їм формений допит. Мотивація – майно має бути державним, ми його продамо і зобов’яжемо покупців на 10% заселити ці заклади біженцями. А нічого, що вже зараз там постійно проживають тисячі таких людей і що деякі об’єкти заповнені ними на всі 90%?

Профспілкові об`єкти стали центрами прихистку для більш як 140 тис. біженців із території бойових дій. Щоденно в них безкоштовно перебуває до 6 тис. осіб, більшість із яких отримує безкоштовне харчування.

Схоже, пані Третьякова так захопилася розбірками з профспілками, що геть забула, для чого власне створювалася ТСК. А як там з розслідуванням розкрадання гуманітарки у Запоріжжі на мільйони доларів? У рішенні засідання комісії про це ані слова. І що цікаво – жоден з членів комісії про це також не згадав. До слова, склад комісії – це також ще та компанія – але це вже тема наступного розслідування.

А зараз за фактом - тисячі людей не отримали допомоги, європейці вимагають розслідування – це ж такі дрібниці на тлі гіпотетичних надприбутків від продажу профспілкового майна? Чи не так? Це ще не кінець історії – далі обов’язково буде.

А цю частину закінчу словами класика:

"Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде мене в снігу на чужині…

Та не однаково мені, як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені…"

Матеріал взято з польського видання Salon24.pl.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...