Герої чи троянські коні? Кого в "ЛНР" хочуть повернути Україні

Полонені

22 листопада на Youtube-каналі російського видання "Новая газета" з'явилося відео, на якому українські військовополонені дзвонять додому своїм рідним. Як стверджує супроводжуючий текст, такий дозвіл їм дали після розмови президента РФ Володимира Путіна з ватажком "ЛНР" Ігорем Плотницьким.

Однак день для публікації відео в "Новій" вибрали не дуже вдалий. У середу в Луганську вирував заколот і вся увага була зосереджена на чварах ватажка бойовиків Ігоря Плотницького з буйним "міністром" Ігорем Корнетом, який як раз звільняв боса з посади.

Руки до сюжету дійшли лише на наступний день, коли пристрасті в Луганську трохи вщухли. На ньому шість українських військовополонених - Сергій Гладкий, Анатолій Кучер, Владислав Лактіонов, Олег Якунін, Олександр Іщук, Валентин Богдан, Артем Кріна - дзвонять своїм родичам, розповідають про хороше самопочуття і кажуть, що "уряд Луганська готовий передати нас Україні".

Відео дня

"Можливо до Нового року буду вдома", - каже Анатолій Кучер.

І все б нічого, але кілька прізвищ з цього списку, здалися смутно знайомими. І в зовсім позитивному контексті.

Маніпуляції з гуглом підтвердили здогад і породили відразу кілька питань.

Питання № 1. За що такі привілеї?

Згідно з останніми заявами СБУ, в полоні у "Л/ДНР" знаходиться 158 осіб. Однак привілей дзвонити і навіть зустрічатися з близькими є тільки у декількох з них.

Так, в березні 2017 року мережі з'явився відеосюжет, на якому родичі військовополонених багатослівно дякують луганських окупантів за те, що ті дозволили їм зустрітися з близькими.

На відеоролику присутній дядько Олега Якуніна, мама Владислава Локтіонова, дружина Сергія Гладких і дочка Анатолія Кучера. Чому дозволили саме їм?

При цьому відео самої зустрічі не опублікували.

Далі в мережі можна знайти ще один відеоролик, датований січнем 2017 року. На ньому Локтіонов знову отримує привілей поспілкуватися з матір'ю і як би ненароком промовляє чарівну фразу про те, що "Нас обмінювати ніхто не хоче. Тому що ми там (в Україні, - Ред.) нікому не потрібні".

Також в мережі є відео, на якому Анатолій Кучер розповідає про те, що "в Україні вийшов закон: якщо солдат не підпорядковується командиру, відмовляється виконувати наказ - розстріл". При цьому додає, що він все життя пропрацював в Росії.

Схожий відеоролик можна знайти і з Якуніним, який говорить, що не розуміє, що таке сепаратисти.

Втім, це може нічого не означати, адже ні для кого не секрет, що терористи добре набили руку в тортурах і на камеру можуть змусити говорити, що завгодно.

Однак є ще декілька моментів.

Питання № 2. Як вони потрапили в полон?

"Рядовий Іщук Олександр Анатолійович, 1989 року народження, допівшісь до безпам'ятства, втративши почуття орієнтації, вийшов на наші позиції. Молодший сержант Кучер Анатолій Миколайович, 1968 року народження, і єфрейтор Якунін Олег Олегович, 1974 року народження, потрапили в полон при тих же обставинах , що ще раз підкреслює відсутність контролю з боку командування та низька морально-психологічний стан особового складу ЗСУ ", - повідомили на сайті" ДНР в квітні 2016 року.

Втім, в "ДНР" могли легко збрехати, щоб виставити захисників України в невигідному світлі. Адже таке відбувалося тисячі разів.

Однак в цьому випадку підозри щодо бійців є і з української сторони. Так, 23 січня 2017 року, представник Міноборони з питань АТО Олександр Мотузянік заявив, що Іщук, Кучер, Якунін і Локтіонов підозрюються в переході на сторону "ДНР".

"Всі ці четверо військовослужбовців в різні періоди при різних обставинах дезертирували з лав ЗСУ, а потім різними шляхами потрапили на непідконтрольну Україні територію", - сказав спікер.

То чи є вони насправді полоненими? А може бойовики бачать в них "Троянських конів"?

Питання № 3. Чому в "ДНР" вирішили поділитися полоненими?

Про взяття в полон Іщука, Кучера і Якуніна взагалі-то повідомляла "ДНР", а не "ЛНР". То чому вони перемістилися з підвалів Донецька (або де їх там містили) в Луганськ?

Тобто з технічної точки зору питань немає. Перевезти полонених з одного міста в інший - хоча б на це бойовики здатні. Однак навіщо "ДНР" ділитися своїми полоненими з "побратимами" з "ЛНР"? На це питання відповіді немає.

Чому такі питання потрібні

Можливо, що мої підозри на адресу українських полонених комусь здадуться аморальними. Хтось напевно скаже: "Тебе б відправили на підвал і ти б не таке заспівав!". Безумовно, все так.

Однак Україна вже обпікалася на повернення полонених, які виявлялися зрадниками. Історія з полковником Іваном Без'язиковим - найяскравіше підтвердження.

Тому певні підозри - це нормально. Вже краще перестрахуватися, ніж віддати ворогам тих, кого вони хочуть, а натомість одержати не героїв, а зрадників.