Багато галасу з нічого. ТОП-10 надуманих та злитих справ НАБУ

Ситник із підлеглими гучно починали і тихо зливали безліч справ. Фото: Українська правда

Після того, як Конституційний суд визнав призначення Артема Ситника директором НАБУ незаконним, бюро почало проявляти бурхливу діяльність. Справа про хабар депутату Юрченку викликала неабиякий резонанс. Однак диво навряд чи станеться: як і всі попередні 5 років, епізодичні спалахи бурхливої діяльності закінчаться великим антикорупційним пшиком. Достатньо згадати 10 роздутих Ситником, а потім злитих справ.

Таємна “прослушка”, стеження, провокації і шантаж: методи роботи НАБУ більше схожі на шпигунську діяльність. І дійсно, щось спільне є: наприклад, те, що НАБУ по суті є одним з найбільших власників компромату в країні. Або те, що завдяки відкритим справам може тримати в тонусі топ-чиновників. Методи роботи теж практично шпигунські: у внутрішніх інструкціях НАБУ для вербовки детективам рекомендувалося, наприклад влаштувати ДТП, споїти і спокусити працівника держустанови для подальшого шантажу і примусу до “співпраці”.

Відео дня

Та на відміну від роботи спецслужб, у НАБУ справи ці закінчуються переважно провалом, відвертим “злиттям”, закриттям в судах через відсутність доказової бази або просто за строком давності. Ми свідомо не пишемо про всі затягнуті гучні справи, такі, як справа Коломойського чи Насірова, добре відомі усім. Згадаємо лише 10 показових справ, які гучно починались, а потім по-тихому зливались Артемом Ситником та його підлеглими.

Справа квартири Лещенка

Справа розслідувалася з лютого 2018 року за частиною 3 статті 368-2 Кримінального кодексу. У 2016 році нардеп Сергій Лещенко купив нову квартиру площею близько 200 м² в центрі Києва за 7,5 мільйона гривень, яких у нього офіційно не могло бути, що підтвердив аналіз доходів і витрат депутата. Однак вже у березні 2019 року НАБУ закрило справу проти Лещенка, заявивши, що вони не виявили фактів незаконності джерел придбання.

Справа судді Чауса і гроші в банках

Уже колишнього суддю Дніпровського райсуду Києва Миколу Чауса в серпні 2016 року НАБУ звинуватило в отриманні хабаря в 150 тисяч доларів. Ця справа запам’яталася тим, що суддя ніби зберігав половину цієї суми у звичайних скляних банках. При цьому Чауса НАБУ так і не затримало, а вже за два тижні після заяв бюро суддя виїхав в Молдову, де перебуває і досі. У 2017 році його звільнили з посади через те, що він не ходив на роботу. Але за 4 роки НАБУ так і не просунулося в розслідуванні резонансної справи. Сам Чаус і досі перебуває у Молдові.

Справа нардепа Мосійчука

У вересні 2015 року Генеральна прокуратура оприлюднила відео, на якому зафіксовано передавання хабара нардепу Мосійчуку. Відео було показано на засіданні парламенту з подання генпрокурора Віктора Шокіна. На відео озвучувались конкретні суми, які потрібно заплатити за необхідні запити і звернення, зокрема за запит - 10-15 тис. доларів, за звернення - 3-5 тис. доларів. В кінці відео продемонстровано передавання грошей Мосійчуку. Генеральна прокуратура передала в Національне антикорупційне бюро цю справу, причому справа передавалася і поверталася назад кілька разів. Пізніше Верховний суд України визнав незаконним зняття недоторканності з депутата, а сам Мосійчук звинуватив правоохоронців у тортурах. Мосійчук вже давно не депутат, але справа про хабар так нічим і не закінчилася.

Справа “золотого тунелю” і дивні дії НАБУ

Заступник керівника Миколаївської області Микола Романчук став відомий на всю Україну після обшуків у його маєтку у 2016 році, де знайшли скарби та цілі сейфи із золотом у підвалі. Чиновника, який мав нагороду "Героя Україна", на початку червня затримали нібито на отриманні хабара у близько 90 тисяч доларів за надання дозволу за користування надрами. Під час обшуку у маєтку чиновника виявили величезні суми валюти, підземні тунелі, у яких знайшли сейфи із золотом, коштовності та раритетні ікони.

У 2019 році Солом'янський районний суд Києва зобов'язав НАБУ відкрити справу за фактом можливого незаконного збагачення Романчука. Скарга громадянина на дії бюро була обґрунтована тим, що в грудні 2018 року він поштою направив в НАБУ заяву про кримінальні правопорушення, вчинені Романчуком в період перебування його на посаді голови та заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації. Однак відомості про вчинення кримінальних злочинів до Єдиного реєстру досудових розслідувань НАБУ так і не внесло.

Також у 2019 році працівник Національного бюро закрив справу про розтрату військовим прокурором речових доказів у справі миколаївського чиновника - з'ясувалося, що речові докази, а саме вилучені в чиновника кошти в розмірі $80 тис., зникли й були замінені фальшивими. НАБУ цю справу чомусь вирішило закрити. Суд з цим не погодився і скасував постанову детектива НАБУ про закриття справи.

Справа Омеляна

За версією НАБУ, Омелян начебто записав на брата авто, яке придбав сам. А також не вказав у декларації оренду будинку в селі Іванковичі на Київщині, хоча НАЗК у липні 2017-го не встановила в деклараціях Омеляна ознак незаконного збагачення та недостовірного декларування. НАБУ арештовувало майно міністра, кілька десятків детективів слідкували за переміщенням автомобіля брата, слідкували за Омеляном і його сім’єю, прослуховували і читали переписку у месенджерах без ухвали суду, допитували вночі родичів. За роки стеження за Омеляном 40 детективами НАБУ накопичили 29 томів справи без жодного помітного результату. Врешті 18 серпня цього року колегія суддів Вищого антикорупційного суду звільнила Омеляна від кримінальної відповідальності.

Щоправда, 19 червня НАБУ повідомило про підозру екс-міністру інфраструктури по іншій справі, і це виглядає вже як банальна помста. Омелян у грудні 2017 року видав наказ про зменшення усіх портових зборів (крім маякового) на 20%, чим, на думку НАБУ, завдав державі збитки. Однак перспективи цієї справи більш ніж сумнівні - зниження портових зборів позитивно оцінюється усіма експертами, із заявами на підтримку цього рішення виступили Американська торговельна палата та Європейська бізнес-асоціація, а прибутки українських портів по факту суттєво збільшились. Ні постраждалої сторони, ні факту корупції НАБУ в цій справі показати суду вочевидь не зможе.

Справа екс-мера Полтави Мамая

Згідно з матеріалами справи НАБУ, впродовж 2015-2016 років мер Полтави Мамай передавав у власність матері великі активи, законність набуття яких не підтверджена доказами. Мамай задекларував 315 097 гривень доходів, його сім'я - 3 840 000 гривень і 870 тис. доларів готівки за 2016 рік. У 2015-му Мамай задекларував $760 тис. і 1,2 млн гривень готівки. Проте в грудні 2018 року НАБУ несподівано закрило справу. Підставою для такого рішення стала “відсутність в його діях складу кримінального правопорушення”.

Показово, що інші слідчі органи також розслідували і врешті зливали справи проти Мамая. Варто згадати про зафіксований тиск на суддю, яка відмовилася винести рішення на користь мера у справі про конфлікт інтересів щодо земельних ділянок, які він надав своїй падчерці, і пропозицію хабара судді. Суддю, яка відмовилась, врешті побили невідомі. А суд не взяв до уваги відеозапис пропозиції хабара і закрив справу. Також одіозний мер наїхав і прокатав на капоті депутата міськради Олександра Шамоту, який отримав тілесні ушкодження. Під колесами автомобіля виявився і один з присутніх на місці інциденту - полтавський пенсіонер, якому колесо наїхало на ногу. Але і ці справи врешті закрили. Депутати Полтавської міської ради врешті достроково припинили його повноваження як мера Полтави, але він досі через суди намагається поновитись на посаді.

Справа маєтку Кузьміна

Справа щодо самовільного захоплення землі у "Пущі Водиці" колишнім заступником генпрокурора Ренатом Кузьміним розслідувалась НАБУ. у 2009 році. Тодішній заступник генпрокурора Ренат Кузьмін побудував на закритій території державної резиденції "Пуща Водиця" будинок площею понад 1000 квадратних метрів У 2016 році Печерський райсуд Києва накладав арешт на маєток Кузьміна під Києвом. У 2017 році прокуратура заочно оголосила Кузьміну підозру через "захоплення ділянки" у "Пущі-Водиці". У травні 2020 року НАБУ та САП закрили справу щодо самовільного захоплення землі у "Пущі Водиці" Ренатом Кузьміним.

Справи Гонтаревої

НАБУ відкривало, а потім благополучно поховало кілька справ щодо екс-керівника НБУ Гонтаревої.

Так ще у 2016 році НАБУ закрило справу проти глави Національного банку Валерії Гонтаревої про можливе виведення коштів її родичами з ліквідованого Дельта Банку у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального злочину попри наявні документальні докази таких дій (заздалегідь повідомила невістку і сина про поганий фінансовий стан і майбутню ліквідацію "Дельта банку", щоб вони встигли звідти вивести кошти - близько 12,5 млн грн).

У 2019 НАБУ відкрило справу за рішенням суду за фактом можливої ​​службової недбалості колишньої голови Національного банку Валерії Гонтаревої та співвласника інвестиційної групи ICU Макара Пасенюка при відшкодуванні за рахунок держбюджету 150 мільярдів гривень клієнтам штучно збанкрутілих банків.

А вже цього року НАБУ закрило справу 2017 року про декларування недостовірної інформації Гонтаревої.

Справа бурштинових депутатів

Так звана “Бурштинова справа”, в якій фігурують два колишніх депутати Верховної Ради Борислав Розенблат і Максим Поляков. У 2016 році в рамках розслідування нелегального видобутку бурштину на нардепа Борислава Розенблата вийшла агентка НАБУ "Катерина". Вона назвалася представником компанії "Фуджейра" з ОАЕ, яка нібито мала намір видобувати й експортувати бурштин з Житомирської області, та запропонувала депутатам 300 тис. доларів. Пройшло 4 роки, але справа і досі не отримала завершення у вигляді вироку суду.

Справа “Роттердам+”

За версією НАБУ, в цій справі було завдано збитків на 18,87 млрд грн від введеної НКРЕКП формули. Детективи заявляли, що надприбуток отримували компанії групи ДТЕК Ріната Ахметова. У справі було шість підозрюваних: екс-глава НКРЕКП Дмитро Вовк, колишній член комісії Володимир Євдокимов, екс-працівник НКРЕКП Володимир Бутовський, діючий співробітник комісії Тарас Ревенко і двоє топ-менеджерів ДТЕК - Іван Гелюх і Борис Лісовий. Ситник заявляв, що експертиза підтвердила нанесення державі збитків. Але потім з’ясувалося, що такої експертизи не було, за 4 роки справи, в якій політично звинувачували тоді ще президента Порошенка, ніхто так і не довів наявність збитків, більш того, Кабінет міністрів відмовився брати участь у процесі як потерпіла сторона. У справі взагалі не виявилось потерпілих. Врешті вже при новому президенті нарешті провели комплексну експертизу, яка встановила відсутність збитків, спричинених дією формули, і справу просто закрили.

Звісно, таких справ значно більше. Але і цих прикладів достатньо, щоб продемонструвати, як працює антикорупційне бюро. Чим закінчиться “свіжа” справа про хабарництво нардепа від “Слуги народу” Юрченка, прогнозувати не будемо, хоча поки все розвивається за звичним для бюро сценарієм - гучні звинувачення передують реальним досягненням слідства. Та все ж не будемо втрачати безпідставного оптимізму. А раптом? Адже якісь хороші винятки мають бути, навіть коли йдеться про справи, що веде НАБУ.