Слово Попова і "справа Комарницького"

Голова столичної держадміністрації слів на вітер не кидає - затримання УБОЗом в службовому кабінеті на Хрещатику, 36 керівника фракції Блоку Черновецького Дениса Комарницького - публічне підтвердження його намірів навести лад у столиці. У тому числі - і в Київраді.

Відео дня

Не далі як 31 березня під час резонансного виступу в Київраді Попов звинуватив депутатський корпус у безпрецедентному розбазарюванні активів столичної громади. Лобістськими хитрощами роздано 1771 га парків і скверів (34% загальної площі зелених насаджень столиці), 360 га резервних земель. Пішло "наліво" і 364 га рекреаційної території заповідника Жуків острів, 415 га цінних ділянок в Пирогово і Конча-Заспі. Спритні комбінатори отримали від депутатів "з голосу" за викидними цінами 68,5 тис. кв. м нерухомості в будівлях держустанов і понад 90 комунальних об'єктів пішло для "потрібних адресатів" під приводом проведення реконструкції. Тільки в земельній сфері за три роки, з 2007 по 2010 рр.., За словами Попова, було розбазарено 3200 га. За них столична скарбниця отримала 4 млрд. грн. замість 70 млрд. грн., якщо б діяли аукціони.

Тверді наміри Олександра Павловича домагатися повернення комунальних активів, викликали незадоволену публічну репліку Дениса Комарницького: "Ви знову нам розповідаєте про активи. І через рік нам про це говоритимете? А якщо не повернуть вам ці підприємства, то, значить, ви працювати не зможете? ". На що голова держадміністрації не забув зауважити: "Коли я говорю про активи, то маю на увазі вас, і не тільки вас, а всіх, кого ви тут представляєте, - перейшов у наступ Олександр Павлович і запропонував: - Серйозно подумайте, прийдіть до мене і запропонуйте варіанти повернення цих активів. Тому що робота через правоохоронні органи і суди - це дуже копіткий процес. І мені дуже не хотілося б, щоб він затягнувся ", - виніс адміністративний вердикт глава КМДА.

З цього можна зробити попередні висновки. Їх, як мінімум, чотири. Перший - Комарницький до поради Попова не прислухався. За що і отримав непрошених візитерів із УБОЗ.

У Генпрокуратурі поки запевняють: депутата затримали на три доби, в понеділок пред'являть конкретне звинувачення. Яке саме - до ворожки не варто ходити. За офіційною заявою прес-служби ГПУ - "затримання пов'язане з діяльністю Комарницького у Київраді" - криється цілком конкретний посил. Ця діяльність стосується насамперед "Київміськбуду", наглядову раду якого очолював Комарницький і основні активи якого перейшли спочатку в його руки, а з недавнього визнанням керівника фракції, тепер вони в якогось іноземного інвестора. Які і скільки, і як вони "попливли" з комунальної власності киян у приватні руки - з'ясовуватиме слідство. Поки ж відомо, що "Київміськбуд" був проданий за 150 млн. грн., Що більш, ніж в 35 разів менше, за підрахунками експертів, його ринкової ціни.

Тепер щодо Комарницького почнеться, кажучи мовою Попова, копітка робота, про яку останній, до речі, не дуже любить поширюватися. Позначається, очевидно, логіка вчинків колишнього підполковника спецслужби - не молоти зайвого завчасно.

Тим часом, з скупим визнанням чотири рази мера м. Комсомольська, за неповних десять місяців роботи в столичній держадміністрації йому вдалося повернути 24% акцій статутного портфеля "Київводоканалу", наростивши його до 91%. Той, хто їх повернув, прийшов до Попова, треба думати "зі своїми пропозиціями" і уникнув, на відміну від Комарницького, ексцесів з правоохоронцями.

Затримання останнього - це знак, як не важко припустити, і всім іншим політичним соратникам і діловим партнерам - насамперед зятя Леоніда Черновецького В'ячеслава Супруненка. (Ось вам і другий висновок). З ним у Комарницького спільні бізнес-проекти. І саме з "Новим регіоном" Супруненко пов'язані незаконні та сумнівні угоди купівлі-продажу акцій комунальних підприємств - "Київгазу", "Київводоканалу", "Київміськбуду".

Зятю Леоніда Михайловича (став "італійським затворником" разом з дочкою мера Христиною), а заодно й усьому їх сімейно-родовому бізнес-клану, саме час подумати: що краще - уникнути мізерної тюремної пайки або поділитися з містом "депутатсько-комунальної багатомільйонної пайкою" ?

Примітно, що арешт Комарницького припав на другий день після закінчення терміну, відпущеного Київрадою столичної держадміністрації для подачі пропозицій щодо змін до бюджету. Звідси третій висновок, але з підтекст соціального звучання. Кримінальну справу Комарницького на даному етапі має відтінити всі "негаразди" з неможливістю КМДА підготувати і виконати фінплан з повернення 20% муніципальної надбавки представникам бюджетної сфери - вчителям, лікарям, працівникам соцзахисту, спорту і фізкультури.

Колективне доручення на цей рахунок винесли депутати Київради. Але грошей у міській казні для цього немає. Дещо раніше, 24 лютого, Київрада затвердила бюджетні зміни, але виділені КМДА надбавки виявилися мізерно малі, якщо не сказати сміховинні: 13,8 млн. грн. для всіх представників бюджетної сфери - це трохи більше 13% від необхідних більш, ніж 300 млн. грн. тільки для працівників освіти та охорони здоров'я.

Але це півсправи. За твердженням депутатів, Київ впевнено увійшов до трійки міст з зростаючим рівнем заборгованості по заробітній платі. На сьогодні вона перевищує уже150 млн. грн.

У київського градоначальника у світлі резонансного арешту Комарницького і можливих наступних - з числа депутатського корпусу - з'являється адміністративно-господарське алібі: тепер можна стверджувати, що саме через таких "народних заступників" кияни соціально страждають. Депутати Київради, мовляв, столичні землі дерибанять, комунальні підприємства до рук прибирають, звідси - і "злидні". Цей обвинувальний козир стане в нагоді для майбутніх місцевих виборів, хоча і був розрахований, схоже, для дострокових. Так ось незатея: наприкінці минулого тижня Верховна Рада відмовила ініціаторам цього спецплан, не підтримавши їх голосами в потрібній кількості.

У затриманні Комарницького, друга секретаря Київради Олеся Довгого, чітко чути і четвертий "дзвіночок" - політичний. Не приведи Боже слідчі дзвони і по Лесику зазвучать. І не з миттєвим передзвоном, як це було влітку минулого року, коли в його кабінеті, в рамках розслідування справ по земельних афер, люди в камуфляжі зробили виїмку документів. Тоді все обійшлося перевіркою ... нервової системи Олеся Станіславовича.

За різними відомостями, через Довгого так давали знак меру Черновецькому: не ставити палиці в колеса у зв'язку з переформатуванням владних повноважень між Київрадою та КМДА. Та й самому секретарю міськради дали зрозуміти: політичні ігри, читай голосування, треба погоджувати з майбутнім главою міськадміністрації. Що Довгий в перебігу 9 місяців загалом-то і робив. Конфронтації з главою КМДА не створював. Амбіції не демонстрував. Перебував у стані нейтралітету. А коли почав зубки показувати, Олександр Павлович вдався до публічної артпідготовки.

Його обвинувальний спіч 31 березня те саме що бомбовим точкових ударів: "Покарати необхідно не стрілочників, а саме тих, хто організував цю грандіозну аферу. У цьому залі люди стали мільярдерами. Причетні до цього керівники Київради та КМДА ". Звернувшись до депутатського корпусу із закликом об'єднати зусилля з виконавчою владою і налагодити ефективну співпрацю, Попов одночасно висловив переконання: "Воно можливе за умови вирішення питання щодо заміни керівництва Київради і формування нової конструктивної більшості".

Точніше політичний порядок денний і не визначиш.

Головне питання у зв'язку з цим: який шлях переформатування обрати, крім кримінально-виховного?

Тактика Попова, мабуть, буде базуватися на поступальному "захопленні плацдармів" по ??всіх напрямках - від заміни Олеся Довгого до створення нових сил "міжфракційного тяжіння". Ідея на перший погляд проста: Попов гарантує недоторканність і підтримку тим депутатам, хто буде слідувати його ініціативам і за них голосувати.

Непоганий варіант - цілеспрямована робота з розвалу Блоку Черновецького і створенню нових фракцій. Робота трудомістка, але гра варта свічок. Та й приклад під рукою: від колись монолітного БЮТ у Київраді відбрунькувалися депутати і створили вже три фракції. У "молодої команди" Черновецького - 43 депутата. У зв'язку з чим Олександру Павловичу доведеться згадати головні уроки, які запали йому в душу з часів служби в КДБ СБУ - "заняття, де навчали встановлювати контакти з людьми". Найнадійніший спосіб розвалити Блок Черновецького - залучити на свою сторону когось з активних його представників. Наприклад, Аллу Шлапак - співголови цієї депутатської фракції. Для цього треба посадити її ... замість Довгого - в крісло секретаря міськради.

По-перше, у Шлапак, як всі помітили, здорові амбіції. По-друге, вона компромісна людина і вміє вибудовувати довготривалі партнерські відносини. По-третє, регіоналам не чужа людина: в період президентської виборчої кампанії налагоджувала роботу штабу ПР у столиці.

Якщо вдасться "подробити" депутатські ряди Черновецького, да роздобути десяток голосів на підтримку, то з арифметикою може все скластися. Поки ж до шести регіоналам можна сміливо додавати 11 депутатів Блоку Литвина. Майже стовідсоткові шанси додати до більшості Попова 8 депутатів "Громадського активу Києва" - досить Банковій дати команду регіоналу Василю Хмельницькому. Якщо буде прибраний з президії "заклятий ворог" для Кличко - Лесик - то його "УДАР" з 12 голосами теж може виступити ситуативним союзником. Сім депутатів фракції "Столичні реформи" з званим кандидатом у крісло секретаря міськради - співголовою фракції Юрієм Дмитруком - теж гарний привід для політичного компромісу. Ну а 8 позафракційних депутатів - це взагалі приз за дипломатію і мистецтво можливого: вміння розділити адміністративний пиріг так, щоб кожен був переконаний, що кращий шматок дістався йому.

При великий "опірності матеріалу" Олександр Попов може використовувати досвід попередника - Олександра Омельченка. Якщо депутат працює в унісон з ініціативами столичної міськадміністрації, то отримує додаткове фінансування для поліпшення і вирішення злободенних питань в закріпленому за ним мікрорайоні. Така собі персоніфікована фінансова підтримка - вона особливо буде актуальною в світлі можливих виборів до місцевих органів влади за змішаною системою. "Прикорм" конкретні округи за рахунок столичного бюджету - це зовсім не ноу-хау, а, якщо хочете, втілення програмно-цільового методу формування та використання бюджету. Ідея та ж-вже оприлюднена Поповим: гроші спрямовуються на реалізацію конкретної програми і під конкретний результат. Хто працює ефективно, отримує додаткове фінансування.

Тим же, хто стане активно чинити опір переходу під нові знамена більшості, особливо, які мають свій бізнес, треба буде готуватися до затяжних позиційних боїв з фінансово-контролюючими органами. І тут нічого не попішешь.Такова українська політпрактіка останніх десятиліть ...