Рекет в державних кабінетах

Добре відома всім нам організація, іменована як центр зайнятості населення, виявляється може допомогти не тільки знайти роботу, а попросту "кинути" свого колишнього підопічного на гроші.

Крім усього іншого в центр зайнятості виплачує допомогу, поки вони цю роботу шукають, навчає, якщо треба, може навіть допомогти організувати свій бізнес, тобто всіляко захищає населення. Але іноді її допомога може вийти боком. Саме це сталося з Леоном Кляйнберг, режисером і викладачем режисури.

Зневірившись боротися з бюрократичною машиною, він написав листа до редакції "Оглядача" з проханням допомогти. При зустрічі Леон Ехільевіч розповів свою історію. 18 вересня 2008 він став на облік в Оболонському районному центрі зайнятості. Після місяця невдалих пошуків роботи йому була надана можливість пройти курси підвищення кваліфікації за спеціальністю "основи підприємницької діяльності" в Навчально-діловому центрі Інституту підготовки кадрів при Державній службі зайнятості. По закінченні навчання, Леон Кляйнберг надав бізнес-план, отримав, відповідно до закону, 12,5 тис. гривень (одноразова виплата допомоги по безробіттю) на розвиток власного бізнесу та 26 листопада 2008 знявся з обліку в Центрі зайнятості.

До слова, отримав він ці гроші в січні 2009 року, а в Центрі зайнятості вже 26 листопада 2008 було відзначено, що вся сума виплачена. Типове для державної інстанції порушення, за яке ніхто не поніс відповідальності.

Щоб не виникало подальших питань, скажемо відразу, що гроші витрачені за призначенням: була створена студія, яка проіснувала 2 роки. Забравши документи з Центру зайнятості, Леон Ехільевіч попрямував в Укртелерадіопресінститут, де йому запропонували вести заняття на умовах погодинної оплати. Слід зауважити, що ця вакансія була відкрита і раніше, але Леон Ехільевіч відмовлявся працювати, поки не зніметься з обліку в Центрі зайнятості. До відання занять він приступив 2 грудня, що і зазначено у розкладі занять інституту. Дивно, але викладач не підписував ні трудового договору, ні заяви про прийом на роботу. Хоча, знаючи реалії нашої держави, нічого дивного тут немає. Як сніг на голову був для Леона Кляйнберг позов на суму 16,5 тис. гривень від 30 вересня 2009 року. Оболонський районний центр зайнятості звинувачував його в обмані, в тому, що він отримував допомогу з безробіття, одночасно працюючи в Укртелерадіопресінституту, тому відповідач повинен повернути всі виплачені гроші (допомога по безробіттю, вартість навчання, допомога на розвиток бізнесу). Дивуючись, викладач звернувся до інституту. Виявилося, що наказ про його зарахування датований 10 листопада 2008 (за 16 днів до зняття з обліку в Центрі зайнятості), мовляв, у них такі правила, і вони всіх викладачів так оформляють. Після численних прохань ректор пан Правденко погодився видати документ, який підтверджував неправомірність наказу від 10 листопада 2008 року. Тоді представники Центру зайнятості заявили про те, що переадресовують позов інституту. Цього виявилося достатньо, щоб ректор відступився і скасував виправдувальний документ. З тих пір юрисконсульт інституту обіцяє все пояснити Центру зайнятості усно, а ось письмово - звільніть, проблеми нікому не потрібні. Не дуже зрозуміло, який збиток міг би інкримінувати Центр зайнятості Укртелерадіопресінституту. Посібник, що, грубо кажучи, проїв дійсно безробітний Кляйнберг і яке отримано ним на законних підставах? Смішно. Але ректору простіше "відморозитись" від колишнього викладача, ніж від Центру зайнятості. Найцікавіше, що і в Центрі зайнятості розуміють абсурдність ситуації. Леон Ехільевіч спілкувався переважно з юрисконсультом Оболонського РЦЗ Огійчук Іриною Сергіївною, заяву до начальника РЦЗ, Красовської Наталії Миколаївні, залишилося без відповіді. Так от, юрисконсульт лагідно посміхаючись, говорила, що все прекрасно розуміє і знає, що він ні в чому не винен, одночасно ж вона простягала обвинувальні документи. Прямої вимоги хабара не було, але Леон Ехільевіч не уявляє собі, якими мотивами можна керуватися, пред'являючи безглузде звинувачення і одночасно розуміючи його несправедливість. "Це що ж, - дивується Леон Ехільевіч, - якби мене в наказі, без мого відома, призначили гауляйтером України, мені б стали кричати" Хайль Гітлер! ", І я би ніс за це відповідальність?!" Прокуратура Оболонського району м. Києва проводила розслідування і 19 квітня 2010 р. відхилив позов, не знайшовши підтвердження незаконного отримання допомоги. Здавалося б, все, кошмар закінчився, але в початку грудня 2010 року Леон Ехільевіч знову отримав позов вже від Київського міського центру зайнятості. "Вони навіть не повідомили дату суду! Якби я сам до них не приїхав, то так і не дізнався б, тобто суд пройшов би без мене ". Матеріали справи в позові викладені на п'яти сторінках, але ні словом не згадується виправдувальне рішення Оболонської прокуратури. Колишній викладач намагався "по-хорошому" отримати від ректора пакет виправдувальних документів, йому це не вдалося. Єдиний вихід - це подавати в суд. Найкраще сформулював ставлення інстанцій до звичайної людини проректор пан Гринь. Розмовляючи по телефону з юрисконсультом Укртелерадіопресінституту, викладач почув, як проректор сказав: "Мені цей Кляйнберг до лампочки!" Коротко, ємко і відображає правду життя. Так адже і є насправді, і інституту, і фонду зайнятості, основна функція якого захищати населення, до лампочки те, що людина більше року перебуває під дамокловим мечем, лежить в лікарні через похитнулося здоров'я, бігає з документами, намагаючись довести те , що і так все розуміють. Ні за що ні про що, через якогось наказу, опублікованого навіть без його відома, людина опинився між двома установами, Сциллою і Харибдою, яким він до лампочки. Легко починати суд, будучи державною інстанцією, з армією оплачуваних державою юрисконсультів. Чому б і ні? Дивишся, відповідач Замана платити адвокату, бігати по судах, нервувати і вболівати, а просто дасть хабар. Може, це не так, але з якою ще метою можна переслідувати людину за таким абсурдним приводу? Ми зверталися в приймальню ректора Укртелерадіопресінституту, нам порадили звернутися до юрисконсульта Олександру Олеговичу. На жаль, два дні його не було на роботі, і поговорити з ним не вдалося. Також, був направлений офіційний запит в КМЦЗ з проханням прокоментувати ситуацію, який поки, на жаль, залишився без відповіді. Яким буде підсумок цієї справи, покаже час, а поки очевидно, одне, що людина цікава і фонду зайнятості, і роботодавцю, і будь-якому іншому юрособі до тих пір, поки не має проблем. А з проблемами всім все "до лапочки" і це ще так м'яко кажучи ... "Обозреватель" стежитиме за розвитком цієї справи і обов'язково освітить його підсумок, нам це не "до лампочки" ...