Фальшиві "чорнобильці" з оточення Балоги

У нашій країні вже нікого не здивуєш патологічною пристрастю певної категорії людей, які ніколи і ніде не вчилися (школа не в рахунок), набувати дипломи про освіту. Незрозумілим залишається те, чому ці особистості так жадають потрапити зі своїми фальшивими документами на державну службу. Одним з найгучніших скандалів залишається справу з фальшивим дипломом про освіту колишнього заступника Віктора Балоги на посаді глави Секретаріату Президента, а надалі заступника голови СБУ Андрія Кислинського. Але виявляється фальшиві дипломи - це не єдине хобі особливо підприємливих чиновників. Існують ще всякі "корочки", що дають безліч різних пільг їх власникам, до яких так небайдужі деякі представники влади. Незважаючи на вже нову посаду Віктора Балоги, люди з незаконно отриманими документами продовжують залишатися невід'ємною частиною його оточення. Так, наказом по МНС в травні цього року міністр Віктор Балога призначив своїм особистим помічником Линник Світлану Олексіївну 15.06.1970 року народження. Призначена Світлана Линник помічником міністра не з вулиці, а з посади директора Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МНС України. Даний Департамент припинив своє існування в результаті так званої реорганізації відомства. Саме так званої, тому що те, у що завдяки Балозі перетворилося МНС у нинішньому його вигляді, реорганізацією не назвеш, швидше знищенням. Загибель у вогні 16-ти літніх людей у Рівненській області тому тільки підтвердження. Але це - тема іншої розмови. Незважаючи на те, що Віктор Балога не помічений у пристрасті до жіночої статі, і в закордонних відрядженнях його супроводжує молодий, білявий помічник у очочки з претензією на аристократичність Ян Берназюк, Світлана Линник, на відміну від багатьох керівників підрозділів МНС , які опинилися на вулиці в результаті скорочень у відомстві, що не була звільнена з міністерства, а навпаки, стала ближче до головного надзвичайного тіла країни. Але, виявляється, що ця симпатична, відносно молода, пашить енергією жінка є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи I категорії згідно посвідчення серія А № 067799, виданого на її ім'я 29.09.1997 року Рівненській облдержадміністрацією. Згідно ст.9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "(надалі будемо називати його" Закон ") особи, які постраждали внаслідок аварії, діляться на ліквідаторів і потерпілих. Потерпілими від Чорнобильської катастрофи є громадяни, включаючи дітей, які зазнали радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки Світлані Линник на момент аварії було неповних 16 років, то, природно, учасником ліквідації наслідків аварії вона бути не могла. Але село Тишиця Березнівського району Рівненської області, в якому на момент Чорнобильської катастрофи вона проживала, згодом було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. Так звана 4-я зона. Не беручи гріх на душу, але справедливості заради необхідно все-таки відзначити, що статус 4-ї зони після аварії привласнювали не тільки з об'єктивних причин радіоактивного забруднення, а й з інших мотивів. В одних випадках - це була певна хабар бунтующим громадянам, в інших - завдяки проживанню в деяких населених пунктах родичів високопоставлених чиновників. У таких населених пунктах особливо ніхто не страждав, але документ, який можна було отримати, проживаючи, або працюючи в 4-й зоні, давав і дає його власникам певні пільги. До 4-й зоні, наприклад, відноситься Біла Церква Київської області, або полюбився вітчизняним чиновникам смт. Ворзель, що знаходиться в десятках кілометрів від Києва, де сотка землі в недавній пік будівельного буму досягала 17000 $. Виходячи з перерахованого Світлана Лінник могла б отримати статус потерпілої тільки згідно п.4 ст. 11 того ж Закону - чим вона і скористалася. Даная стаття свідчить, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: "особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років ". Згідно з довідкою № 8163 від 30.11.94, виданої Линник Світлані Олексіївні чомусь не органом місцевого самоврядування, як того вимагає абзац 4 ст. 15 все того ж Закону, а Березнівської райдержадміністрацією, підписаної заступником голови Кусік, Світлана Олексіївна "... дійсно постійно проживає або постійно працює чи постійно навчається на території зони посиленого радіоекологічного контролю і станом на 1 січня 1993 прожила ... не менше чотирьох років в смт . Березне Рівненської області з 1987 року по нинішній час 1994р. Довідка є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4 і дає право на пільги, передбачені Законом ". Невідомо, з якої причини, чи свідомо і грунтуючись на яких документах М. Кусік видав таку довідку, але сама Світлана Линник, безперечно, усвідомлювала, що написане в довідці, м'яко кажучи, не зовсім правда. І вже точно знала і знає, що ніякого статусу потерпілої у неї і бути не може. Але, мабуть, пільги, якими незаконно користується ця чиновниця протягом 17-ти років, і були причиною фальсифікації документів і усвідомленого приховування фактів власної біографії. Але про все по порядку. Виходячи з документів стає зрозуміло, що легко йти по життю Світлана Олексіївна почала ще з підліткового віку, коли її, 17-річну випускницю сільської середньої школи, взяли в члени рідного колгоспу "Перемога" рішенням правління колгоспу, увічнений у протоколі засідання правління № 9 від 29.06.1987 року. На тому ж засіданні правління, не встаючи з-за столу, було прийнято наступне доленосне для Линник рішення, природно, увічнене в тому ж таки протоколі № 9 про направлення даної колгоспниці, не відпрацьовані в колгоспі і 5-ти хвилин, "на навчання до Київську Ордена Трудового Червоного прапора с \ г академію за рахунок колгоспу ". Як видно з копії трудової книжки колгоспника, негайно виданої колгоспниці Линник (тоді ще з дівочим прізвищем Удод), знову ж таки 29.06.87, відразу після першого в її житті в статусі колгоспниці, засідання правління рідного колгоспу, з 1 вересня 1987 Світлана Линник "зарахована студентом стаціонару" вищезгаданої академії згідно з наказом по академії № 69 від 20.08.1987 року. І як мінімум з 01.09.1987 року Світлана Олексіївна стала проживати в місті Київ (хоча б з тієї причини, що їй необхідно було щодня відвідувати заняття, якщо, звичайно, диплом про вищу освіту у неї не такий же, як посвідчення чорнобильця), а не в смт. Березне Рівненської області, як зазначив у своїй довідці заступник голови Березнівської адміністрації Кусік. Будь-якій людині, хоч раз бачив карту України, зрозуміло, що фізично Світлана Линник не могла протягом п'яти років щодня їздити на навчання з Березного Рівненської області до Києва і назад. Закінчила сільгоспакадемію Світлана Линник (Удод) 30.11.1991 року за спеціальністю "бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності в сільському господарстві" і згідно з дипломом УВ № 809247, виданим Світлані Олексіївні 30.11.1991, їй було присвоєно кваліфікацію "економіста з бухгалтерського обліку в сільському господарстві ". Про закінчення академії в її трудовій книжці також була зроблена 30.11.91 року відповідний запис. Гарненько відпочивши після 5-річної інтенсивного навчання, зустрівши новий 1992 рік, і відгуляти все, як годиться новорічні свята, Світлана Олексіївна не повернулася в рідний колгосп, як співається у пісні Івана Кучіна: "... де сонний чоловік, сервант, а в дверцятах ключі ", а 20.01.92 була прийнята на посаду бухгалтера в Березнівський районний комбінат громадського харчування. Рідний колгосп, п'ять років навчав за свій рахунок в столиці України Світлану Лінник, так і не дочекався дипломованого бухгалтера. Перед тим, як піти працювати після повернення зі столиці, Світлана Линник зареєструвалася за місцем свого проживання з 06.02.1992 року знову ж у своєму рідному селі Тишиця Березнівського району, де і проживала до навчання в академії, а не в смт. Березне, як зазначено у вищезгаданій довідці Кусік. Згідно іншої довідці № 164 від 22.02.2011 року, виданої сільським головою села Тишиця Н.Ковбарем вже не Світлані Линник, а зовсім іншим людям, громадянка Удод (Линник) Світлана Олексіївна 1970 р.н. - з дня народження по вересень 1987; - з 06.02.1992 року по 22.07.1994 року проживала і була зареєстрована в с. Тишиця Березнівського району Рівненської області. У даний час не проживає і не зареєстрована. Дана довідка породжує ще одне питання. У новому паспорті Світлани Линник МЕ974602, виданому 13.01.2010 року Голосіївським РУ ГУМВС України в місті Києві вказано місце народження Світлани Линник місто Синельникове Дніпропетровської області, а не село Тишиця Рівненської. Тому незрозуміло, як громадянка Удод (Линник) могла проживати в селі Тишиця з моменту народження. Але навіть припустивши, що сім'я Линник переїхала до Рівненської області в день її народження, виходить, що станом на 1 січня 1993 громадянка Линник прожила на території 4-ї зони всього 1 рік і 3 місяці, а не мінімум 4 роки, як зазначено в липової довідці Березнівської РДА. Зона стала зоною з моменту аварії 26.04.1986 року. Трудова книжка колгоспниці Линник проливає світло на причини прихильності чиновника РДА до Світлани Олексіївні. Ну не міг, мабуть, відмовити заступник голови адміністрації Кусік своєї на той момент 24-річної підлеглої, хоч і не безпосередній, Линник Світлані Олексіївні, яка працювала тоді економістом в районному відділі культури Березнівської РДА. Липова довідка Кусік дала можливість Линник стати чорнобильцем 4-й категорії, але тут сталося майже непоправне. Виявляється, огрядна 17-річна дівчина, наминали картоплю з солоними огірками за обидві щоки в своєму селі Тишиця в 1986 році, так розхвилювалася за наслідки катастрофи і долю багатостраждального радянського народу, що захворіла, мабуть, нервово-психічним захворюванням, стала на цій грунті інвалідом III групи, і в результаті, через 10 років після аварії отримала статус потерпілої I категорії у зв'язку з тим, що Рівненської обласної медико-соціальної (експертної) комісією (МСЕК) була встановлена ??причина інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи. І 29.09.1997 року Линник Світлана Олексіївна стала чорнобильцем найвищої I категорії з відповідними пільгами. Стаття Закону, яка визначає категорії виглядає так: "Стаття 14. Визначення Категорій ОСІБ, Які постраждала внаслідок ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ Н, для встановлення пільг и компенсацій Для встановлення пільг и компенсацій візначаються Такі категорії ОСІБ, Які постраждала внаслідок ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ Н: категорія 1: інваліди з числа учасников ліквідації НАСЛІДКІВ аварії на Чорнобільській АЕС та потерпіліх від ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ Н (статьи 10, 11 и частина третя статьи 12), Щодо якіх ВСТАНОВЛЕНО причинно зв'язок інвалідності з Чорнобильська катастрофою, Хворі внаслідок ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ Н на променево хворобу ". Таким чином, сталося це завдяки липової довідці РДА, за якою Линник взагалі стала потерпілої, а далі, перелік захворювань, пов'язаних з Чорнобильською катастрофою настільки великий, що там немає хіба що нежиті. І чому б знову не допомогти своїй землячці, яка до того моменту впевнено крокувала по кар'єрних сходах і вже була "ПРОВІДНА бухгалтером" районного відділу культури. За останнє десятиліття Світлана Линник попрощалася з Березнівської глухоманню, стала чиновником столичного рівня, встигла попрацювати в Державній інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку. Але, мабуть, наслідки Чорнобильської катастрофи так запали їй у душу, що в 2010 році Світлана Линник стала директором Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Посада другої категорії державної служби, що припускає присвоєння від V по III ранг державного службовця. Але залишається загадкою те, як керівництво МНС могло допустити на таку посаду інваліда III групи, яка кожні три роки проходить огляд у МСЕК, і де кожен раз ця комісія у своїх висновках по умовах і характером роботи пише: "праця за фахом, СКОРОЧЕННЯ робочий день", "протипоказане нервово-психічна Напруга", "праця з нервово-псіхічнім навантаженості протипоказане". А в рекомендованих заходах з відновлення працездатності вказує: "Диспансерний нагляд невролога". Огляд інваліди III групи періодично проходять, тому що, виконуючи рекомендації лікарів деякі захворювання можуть і пройти, але оскільки Линник їх не виконує і останнім часом займає посади не з власної кваліфікації бухгалтерського обліку в сільському господарстві і не відповідні її здоров'ю, то і вилікуватися вона, мабуть, не може. А може, і не хоче, бо тоді втратить першу категорію чорнобильця і відповідні пільги. Линник Світлана Олексіївна, крім того, що 17 років незаконно користується різними пільгами і компенсаціями, так з 2010 року ще й полягає в квартирній черзі МНС, як чорнобилець I категорії на позачергове отримання житла. Ось так. Навіть якщо припустити, що Линник насправді хвора, то все одно її захворювання ніяк не пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, оскільки вона - липова потерпіла. З призначенням Линник особистим помічником Балоги, Віктор Іванович може, звичайно, дозволити їй після обіду знаходитися не на роботі, а де-небудь в іншому цікавому місці. Правда, деякі цікаві місця в катівнях СБУ, як стало відомо, Світлана Олексіївна недавно відвідувала. Там з нею провели довірливу душевну бесіду з приводу її чорнобильських документів, але давати хід матеріалами керівництво СБУ не стало. Мабуть, набагато вигідніше для спецслужби мати в близькому оточенні такого міністра людину з "незаплямованим" минулим, який вже чітко усвідомлює, на якому гачку знаходиться. Незрозуміло тільки для якої мети Балозі потрібні такі помічниці. Правда, сільський інтелігент-аристократ родом з села Вашківці Сокирянського району, що на околиці Чернівецькій області, просто Ян на прізвище Берназюк, образившись, що в чергову закордонне відрядження Балога взяв уже не його, написав заяву про звільнення. Але не думаю, що Світлані Линник вдасться його замінити.