УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Справа - тютюн!

Справа - тютюн!

Коли іспанці почали завозити в Старий Світ перші тютюнові вироби, мало хто тоді здогадувався, з якою гидотою (а одночасно, і з якими жахливими грошима) зіткнеться людство. І якось непомітно, навіть особливо ненав'язливо, тютюнова продукція стала способом життя цього самого людства. Глянцевий Марлон Брандо з сигаретою в куточках губ, "сигарний" Уїнстон Черчілль, "люльковий" Йосип Сталін. Та, зрештою, червоноармійці перед останньою атакою в окопах або "круті хлопці" з сусіднього двору також не асоціюються без сигарет - тютюн перетворився на спосіб життя, в стиль, нарешті, в характерну залежність.

Втім, все колись закінчується. У США, наприклад, работоргівля ще до середини 19 століття була само собою зрозумілим явищем, а негри до 50-х років 20-го століття "в країні розвинутої демократії" не могли не тільки вчитися в університетах, але навіть у громадському транспорті їздили на строго відведеному їм місці. Тепер же Обама в Штатах президент, а слово "негр" стало лайливим і неполіткоректним. До 20-х років минулого століття в аптеках Європи та Союзу можна було сміливо купувати морфій, а ще пару років тому вже у нас, легко і без загогулінок фармацевти відпускали наркоманам трамадол. Все це я до того кажу, що табакозависимость нічим не відрізняється від чорношкірого рабства і наркозалежності. З другим постулатом все очевидно, люди не просто добровільно гроблять своє здоров'я, вони у своїй масі реально не можуть відмовитися від куріння. Наприклад, якщо гречана каша стала дорогою, можна перейти на макарони і ніякої ломки це не викличе. Так само, як дорога полуниця на початку червня не буде мучити споживача думками "ах ялинки, хоч би одну ягідку, тільки одну і все, буду чекати падіння ціни". Тютюн же викликає залежність мало чим відрізняється від алкоголізму (до слова, теж легального продукту).

Тепер переходимо до аналогії з чорношкірим рабством. Цілком очевидно, чим вигідна торгівля тютюновим компаніям, начебто "Філіп Морріс" або JTI (дві найбільші тютюнові компанії в Україні, контролюючі майже 75% ринку продукції). Контори на рік "стрижуть" чистим прибутком по всьому світу більше 10 мільярдів доларів (у половини африканських країн бюджети поменше будуть). До слова, потім ці ж компанії фірмово знущаються інформуванням про свої "оздоровчих акціях". Ось вам цитата з офіційного сайту "Філіп Морріс в Україні": "... інформуванні наших споживачів і суспільства в цілому щодо ризиків для здоров'я, пов'язаних з курінням". Інформування з тієї області, коли виробники шоколаду розповідають покупцеві про загрозу ожиріння, а продавці автомобілів про аварійні ситуації на дорогах.

Але є й інші раби табачників - держави, і Україна дуже потужно сидить на цій голці. З кожної проданої сигарети до бюджету України надходить більше 40% грошей покупця. Для країни це майже 5% річного бюджету. Інша справа, що в Україні "тютюнові гроші" зовсім не прописані за цільовими програмами, все йде в загальний котел. У тій же Німеччині, наприклад, прописаний чіткий відсоток цільового призначення - промислова амортизація та оздоровчі програми. Принаймні, якийсь баден-Вюртемберзькі курець кхекая туберкульозним кашлем, може роздумувати - "от я зараз помираю від раку легенів, але в той же час фінансую будівництво нової дитячої поліклініки в Фройденштадті". У нас же якщо курець кого і фінансує, так це будівництво чергового "маєтка" в Конча-Заспі чи Пущі-Водиці.

Втім, пропоную повернутися до узагальненої проблематики взаємодії держави і транснаціональних тютюнових корпорацій, які сьогодні контролюють практично весь ринок України. Будь-яка держава визначається через три складові - територія, населення і влада (майже Макс Вебер). Влада здійснюється зазвичай силовими методами, а головне її напрямок - це фіскальна політика. Тому-то для будь-якої держави функціонування контор, що приносять величезний прибуток в скарбницю держави (не важливо, як ці доходи розподіляються - витрачаються на розвиток або банально розкрадаються), апріорі вигідно. Але держава також не може існувати і без населення, яке не тільки експлуатується, а й самоорганізовуватися державний механізм. І тут ми спостерігаємо найжорстокіший антагонізм. З одного боку, тютюнові кампанії на зразок того ж "Філіп Моріса" приносять до бюджету країни величезні гроші, але з іншого - поповнення бюджету відбувається за рахунок генетичної дегенерації населення. На Заході це вже давно зрозуміли, а тому досить потужно заганяють тютюнових виробників в жорсткі рамки антитютюнового законодавства, основна суть якого зводиться до неймовірного подорожчання кінцевої продукції.

Але тут необхідно прояснити відміну протестантської етики, а також англо-саксонського лібералізму від нашого слов'янського способу мислення. Німець або англієць при подорожчанні сигарет в силу своєї цивілізаційної дбайливості, швидше за все, обмежить або зовсім припинить споживання тютюну. Тому що це не тільки вже шкідливо, але ще й дорого. Що ж зробить українець чи росіянин в аналогічній ситуації? Абсолютно вірно, перейде на більш дешевий (а значить, ще більш шкідливий по смолистості) продукт, а ще краще, почне купувати контрафакт. Іншими словами, систематичне подорожчання акцизів призводить до наступного:

А) ринок іде в тінь, а значить, держава знижує свої довгоочікувані доходи;

Б) курці починають переходити на відверту дрянь, і тим самим ще більше погіршують генофонд країни.

Є ще й пункт В) - тютюнові компанії знижують свою прибутковість, але на них, чесно кажучи, якось наплювати. Думаю, в тому числі і курцям.

Але і це ще не все. Наші вітчизняні умільці під бездумної калькою продовжують копіювати західні методи боротьби куріння, і незабаром на пачках з'являться не тільки драматичні текстівки, а й відповідні "апетитні" картинки. Я, наприклад, не курю, але мене куди більше дратує не стільки дим в громадських місцях, скільки гігантські букви на пачках "Куріння ВІКЛІКАЄ ІМПОТЕНЦІЮ". Тепер уявіть, що на пачках сигарет буде ще зображений у кольоровій картинці гниючий статевий член. А потім, може, хтось додумається в кожну пачку засовувати шматочок гівна, щоб вже зовсім побороти звичку до паління ...

Взагалі, боротьба з курінням в Україні здорово нагадує боротьбу з проституцією. Обидва явища визнані злом, обидва розкладають націю, але ... так адже приємно після повії затягнутися цигаркою, особливо, якщо за цим ще тягнеться шлейф довжелезних доларів.

Майбутнє? Тут прогнози наступні. Захід безповоротно став на рейки повного викорінення тютюнової продукції в своєму середовищі "золотого мільярда". А тому транснаціональні компанії вже зараз вийшли (і будуть тільки нарощувати) збут своєї продукції в країни Азії, Африки і в інші недорозвинені регіони світу (Україна сюди дуже красиво підходить). Вже зараз можна в Штатах купити пачку сигарет за 40 доларів, а в Малі за 10 центів. Але тут є одна особливість. Для тютюнових лобістів вкрай важливо, щоб тютюн не був на законодавчому та культурному рівні повністю витіснено з ужитку західного обивателя. Європоцентризм у світі ще ніхто не скасував, і якщо ЄС раптом повністю відмовиться від тютюнової продукції (як, наприклад, від продукції з добавками ГМО), то дуже скоро на цей же шлях встане Китай, Індія, а там і тютюнової казці настане кінець. Але це українці вже навряд чи застануть.