Ген рівності в нерівних умовах

Радянський Союз - країна рівних статевих можливостей

Відео дня

Оскільки я виріс у Радянському Союзі, мене з дитинства вчили, що чоловік і жінка мають рівні права і можливості. Найсмішніше, що я в це свято вірив, як і всі оточуючі. Ну а як не вірити в рівність в радянській школі - дівчинки-відмінниці, дівчинки на чолі комсомольської організації, більшість вчителів - теж жіночої статі. Інститут впевненості в гендерну рівність, втім, теж не спростував - факультет прикладної математики з переважною жіночим більшістю. Та й недовга інженерської практика врозріз з усім перерахованим вище не йшлося - переважна більшість жінок у відділі програмістів, втім, начальниками відділів, як правило, були чоловіки, хоча мені й тут "пощастило" - керівником групи знову була жінка! Так що думок про нерівність якось довго не виникало. Ні, я, звичайно, чув про рух феміністок на заході, але якось все це здавалося непридатним до наших умов. Та й взагалі, в області, де ми всі працюємо, жінок ніяк не менше, ніж чоловіків, ну і хороших журналістів серед них теж якось чимало.

Гендерний музей

Через багато років, звичайно, мені довелося зіткнутися сі з феміністками і з лесбіянками, боровшимися за якісь свої права і правила. Які толком - не пам'ятаю, мене мало зацікавили їх сподівання. Тим більше мені було цікаво потрапити на виставку, присвячену гендерній тематиці, тим більше що проводиться не абиде, а "Пінчук-арт-центрі". Втім, під гендерними проблемами, як виявилося, улаштовувачі і ідеологи розуміють не так соціальна нерівність жінок, скільки проблеми насильства в сім'ї, причому, що характерно, натхненниками і кураторами виставки були іноземці, вірніше, іноземки, які і привернули увагу, престижне місце проведення та так далі. До речі, однією з найбільш вдалих фішок стало заповнення веселого тесту на рівень лояльності до гендерних проблем. Заповнювали його всі присутні, а потім з великим задоволенням обчислювали, наскільки вони в темі і наскільки всі ці проблеми їх стосуються. Та й мікрофон з камерою для вільного висловлення свого ставлення до проблем міжстатевих соціальних відносин. Гордо названі "Гедера-тьюб" - вдала знахідка. Ось тільки віщали в нього, за моїми спостереженнями, суто милі дівчата, що абсолютно не схожі на феміністок, або я в це ні чорта не розумію.

Експонати "першого в Східній Європі Гендерного музею" ви побачите на фотографіях, а що ще цікаво - улаштовувачі оголосили конкурс короткометражних фільмів на знову ж гендерну тему, під назвою "Ген Рівності". Це могло б бути цікавим мені особисто, якби не обмеження учасників за віковою ознакою - від 18 до 35 років. Оскільки я з категорії конкурсантів випав назавжди за віковою ознакою, ця тема також пройшла мимо. Хоча все ж цікаво, що знімуть молодики, що виросли в наших умовах, і яким чином їх зачеплять гендерні проблеми.

Ми рівні, але дайте фору

Взагалі-чим мені завжди була цікава боротьба жінок за свої права, так це постійним підкресленням свого нерівності. Адже, якщо ви так хочете стати з чоловіками на одну вітрину, навіщо влаштовувати в музеях і на експозиціях окремі зали "жіночої творчості"? По-моєму, і живопис і фотографія і музика цілком доступні для конкуренції і багато тітки цілком упевнено довели свою конкурентоспроможність у всіх галузях мистецтва. Так що або я нічого не розумію в рівності, або вони апріорі шукають легкі шляхи перемоги над ненависними чоловіками.

Але в якості підтримки молодих і талановитих подібний конкурс досить непоганий, оскільки переможці (та й прості учасники) зуміють заявити про себе на європейському рівні, а там - дивись, народиться і на нашій землі небудь великий режисер чи режіссерша. Хоча, по-моєму, у нас і так найвідоміший кінорежисер - жінка, яка називається Оксана Байрак. Особисто у мене її фільми емоцій не викликають, але народу треба вірити - кажуть - добра, значить так і є. Ну а наявність в журі музиканта Павла Гудімова і дизайнера-художника Євгенії Гапчинської, все ж буде якоїсь гарантії, що визначати цінність фільму будуть люди не дуже далекі від мистецтва, що якість виконання, сподіваюся, зіграє, як мінімум, не менше значення, ніж гендерні ідеї.

Насильству в сім'ї - ні

Втім, що стосується насильства в сім'ї, я підтримую їх на сто відсотків. Якщо чоловік, користуючись грубою силою, даною йому від природи, колотить дружину, це нікуди не годиться. Але це ж все від особистих комплексів залежить, і від безвиході частково. Хотів написати, що це у нас в країні - від низької культури побуту, але ж на ситому заході рукоприкладство в сім'ях теж має місце, причому, судячи з усього, не тільки в бідних і асоціальних сім'ях. Голлівудські зірки прекрасно луплять своїх половин, мотивуючи свої дії чи то подружньою невірністю, чи то нервовою роботою, чи то загальним невдоволенням життям.

Так що, якщо справа стосується насильства в сім'ях, я підтримаю подібне протягом обома руками, хоча мені доводилося бачити сім'ї, де зарвалися фурії гамселили як попало своїх чоловіків. Втім, наскільки я розумію, за справу.

Статеві ознаки ніхто не відміняв

Наскільки я розумію, феміністкам само не подобаються самі правила поведінки, які вироблялися, до речі, століттями. Що власне їх же експонати та підтверджують. На щастя (чи на жаль) чи то Творець, чи то Еволюція зробили чоловіків і жінок різними, і заперечувати це просто нерозумно. Тим більше, що Європа і, особливо, Америка і так досить далеко зайшли по "стежці загальної рівності". Чесно кажучи, мене це все влаштовує - якщо підлога не впливає на якість роботи, так нехай жінки пишуть книги, картини, лікують людей, кладуть шпали, управляють країнами, нарешті. Ось тільки не треба виправдовувати свої невдачі статевою приналежністю - вибачте - накосячілі, але я ж жінка, мені можна. А ось бити особа, по-моєму, не можна нікому і ніде (ну хіба що, крім рингу), ось це і буде справжнє рівність, як його хочуть феміністки.

Так і педерасти прагнуть відколотися в окрему статеву гілку, розмахуючи прапорами гей-культури. Але ніякої гей-культури немає в помині, є прошарок збоченців, які маскують свої нездорові сподівання, попутно відсікаючи конкурентів. Їх і так занадто багато, втім, їх-то якраз і можна ізолювати в окремий шар, щоб не впливали на інших. Ось тільки пропагувати гомосятіну не варто.