Чому тільки "фраєр" може дати передоплату українцю?

Чому тільки 'фраєр' може дати передоплату українцю?

У Польщі останнім часом стала популярною приказка - "Тільки" фраєр "може дати передоплату українцю". Вона, напевно, найбільш точно відображає той негласний стереотип "зони небезпечної торгівлі", який сформувався у представників європейського бізнесу щодо українських партнерів.

Поляки, раз обпікшись на українських фірмах-одноденках, часто в майбутньому відмовляються мати справу з бізнесменамііз сусідньої країни, що мають навіть хорошу репутацію.

Довідка. Фірма-одноденка (вона ж "космонавт", "смітник", "ліхтар", "синяк", "їжачок", "короткоживучі підприємство") - це жаргонний термін для організацій, створених виключно з метою ухилення від сплати податків або шахрайських операцій. Фірми-одноденки - це контрагенти, які ведуть свою діяльність тільки "на папері". Як правило, єдиним результатом їх роботи є скорочення податків для їх юридичних партнерів або розкрадання державних коштів. Але найчастіше "одноденки" використовуються шахраями для роботи з закордонними партнерами, в результаті чого підривається репутація не тільки "приватних підприємців", а й держави в цілому.

Відео дня

Український інтернет рясніє привабливими оголошеннями: товари пропонують оптом і в роздріб. Ціна значно відрізняється від "західної". Це приваблює польських посередників, що прагнуть купити товар в Україні дешевше і перепродати в Польщі подорожче. Втім, на привабливу вудку трапляються не тільки посередники, а й конкретні фірми.

На привабливу пропозицію попалася і відома люблінська фірма, що займається поставками пелет в країни ЄС. Представник компанії Кирило П, який займався пошуком контрагентів в країнах СНД, розмістив в Інтернеті оголошення: "Польська фірма" X "купить оптом пелети за договірною ціною. Не менше 50 тонн". Потенційного продавця довго чекати не довелося. Індивідуальний підприємець з Луцька, преставився Андрієм, став закидати Кирила привабливими пропозиціями. Андрій переконував, що його ІП, що спеціалізується саме на пеллетах, в Луцьку працює вже більше п'яти років і його оборот в рік досягає 500 тис. євро.

На питання, чи працював він з країнами ЄС раніше, Андрій твердо запевнив, що поставляв пеллети в Австрію та інші країни ЄС. Пізніше факт співпраці з Австрією і видасть шахраїв.

Коли справа дійшла до договору, Андрій запросив 100% передоплату. Свою вимогу аргументував тим, що його фірма вже заробила авторитет на українському ринку, який може служити гарантією для обох сторін. Така сума передоплати польську сторону збентежила, але не зупинила.

Транспортування товару з України до Польщі взяла на себе фірма з Луцька. Загальна вартість товару склала близько 100 тис. доларів США. Сертифікати якості товару, необхідні для будь-якої угоди в Європі, Андрій вислав буквально протягом дня.

Сумніви в українському партнері у поляків посилилися при огляді товару перед підписанням договору. За документами Андрія, його підприємство перебувало в Луцьку, офіс фірми - у Києві, а сертифікати якості були надані Одесою. Випадковість чи хитрість підприємливих людей?

Ось тут поляки й пригадали співпраця Андрія з австрійською фірмою. На питання, чи зможе він надати рекомендаційний лист від австрійської фірми, якій нібито раніше поставляв великі партії пелетів, польська фірма відповіді так і не отримала. Як виявилося трохи пізніше, на гачок "Андрія з Луцька" попалася не одна люблінська фірма. Через кілька тижнів до Кирила П. звернулася за порадою інша фірма, яка замовила 25 куб. м. осики у одного "підприємця з Луцька", який запросив 100% передоплати. Не важко здогадатися, як звали "підприємця".

Поляки переривати контакт не стали, але поставили українській фірмі нові умови: відмовилися висилати передоплату, а "луцької однодневке" запропонували перевести грошові кошти на розрахунковий рахунок у момент отримання товару. Відповіді вони так і не дочекалися.

З такими випадками в Польсько-української господарської палаті стикалися не раз. Міжнародний координатор ПУГП Збігнєв Островський розповідає: до них періодично звертаються ошукані українськими "партнерами" польські бізнесмени.

"Наша організація тричі стикалася з діяльністю українських" одноденок ", які спричинили грошові втрати польських фірм. У двох випадках йшлося про імпорт пелет, а в одному - справа стосувалася імпорту пакувальної плівки. Одна" одноденка "була з Одеси, а дві інші - з околиць Києва. У всіх трьох випадках українські фірми отримали передоплату в повному обсязі за товар, але після отримання коштів, пропали: не відповідали на телефонні дзвінки і не реагували на електронну пошту ", - розповідає Збігнєв Островський.

Компанії звернулися в правоохоронні органи, але вийти на слід українських шахраїв не вдалося. Підставні фірми і контактні особи як крізь землю провалилися.

Польсько-українська господарська палата зі свого боку намагається убезпечити своїх членів, інформуючи компанії про діяльність таких одноденок.

"Ми перевіряємо окремі українські фірми через регістраціоннийреестр. На жаль, польсько-українські торговельні відносини характеризуються великою недовірою. Головна причина - корупція, яка починається на українському кордоні, а закінчується в адміністраціях та міністерствах у Києві. Дійшло до того, що практично всі розрахунки проводяться готівкою в момент отримання товару ", - нарікає Островський.

За його словами, економічні відносини між Польщею та Україною проблемні через досить складною дозвільної системи в нашій країні. Крім того, не завжди можливо розраховувати на справедливий і оперативне вирішення конфліктних ситуацій у суді, що під годину відбиває бажання у поляків мати справу з українськими партнерами.

Вищеперелічені випадки - всього лише крапля в морі. Адже як такого реєстру "фірм-космонавтів" не існує. Вони пропадають і знову "відроджуються" під іншим ім'ям. Контролювати цей процес практично нереально. І скільки афер такі ділки провернули як у Європі, так і в Україні - дізнатися майже нереально.