УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Олег Вишняков
Олег Вишняков
Почесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України

Блог | Сергей Кульчицкий. Генерал с сердцем солдата

Сергей Кульчицкий. Генерал с сердцем солдата

Его именем назван батальон оперативного назначения Национальной гвардии, который начал формироваться из бойцов Самообороны Майдана – "Батальион имени Героя Украины генерала Кульчицкого".

29 мая 2014 года в Донецкой области погиб Сергей Кульчицкий – генерал-майор, Герой Украины (1963-2014). Небесним генералом називают его не только военные.

Далее текст на языке оригинала.

Він загинув поблизу гори Карачун під Слов’янськом. Гелікоптер Мі-8 Національної гвардії України, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький, був підбитий з ПЗРК. Тоді загинуло 12 військовослужбовців.

"В АТО його називали генералом з серцем солдата. Адже він був зі своїми підопічними постійно. Розумів: усі мають бути однією командою. Навіть були випадки, коли солдати йшли за Сергієм рядочком, як за батьком. Бо він вірою і правдою служив Україні. Робив усе заради неї, будучи на своїй посаді й був прикладом", - Надія Кульчицька, дружина Героя.

Народився він у Веймарі в родині офіцера, який служив у радянських військах, дислокованих у Східній Німеччині. Коли Сергію було чотири роки, його батька перевели на Далекий Схід. Закінчив Уссурійське суворовське, потім – Далекосхідне загальновійськове училище. Вісім років служив у важких умовах Заполяр’я. Через його українськість йому довго не присвоювали чергове звання - згадували його товариші. Але як тільки Україна стала незалежною, він повернувся на батьківщину своїх батьків, служив у її армії.

Навесні 2014 р. генерал-майор Кульчицький брав активну участь у створенні першого добровольчого підрозділу, сформованого із активістів Самооборони Євромайдану - 1-го резервного батальйону Національної гвардії. Разом з підготовленими ним резервістами вирушив у район проведення антитерористичної операції на Схід України.

Він воював на передовій, від першого дня був разом зі своїми бійцями, жив у наметі, їв солдатську їжу, бувало, сам і готував. Бійці вірили в нього і знали: допоки на передовій Кульчицький, їхніми життями ніхто не легковажитиме.

За виняткові військові заслуги перед Українською державою, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету України, 20 червня 2014 року Кульчицький був відзначений званням Героя України з орденом "Золота Зірка". Посмертно.

Його ім’ям називають вулиці в українських містах, йому встановлюють погруддя, а на могилі на Личаківському цвинтарі Львова завжди море квітів. Але найпочеснішим і для загиблого, і для його рідних є світла пам’ять, яку по собі залишив Небесний генерал у серцях сотень людей, яких на життєвому шляху зводила з ним доля. Яким він був? Дуже щирим, товариським. Любив дружину, сім’ю, музику (ходив в оперу), природу. Мав "золоті руки" – міг власноруч до гвинтика перебрати двигун бетеера, полагодити дах у занедбаній будівлі, а налаштовані ним автомати для необстріляних новачків і по сьогодні справно стріляють. Багатьом колишнім майданівцям, що рвалися в бій, але далеким від військової справи, він врятував життя. Його називали другим батьком і ангелом-охоронцем. Він сам обходив блокпости, літав на вертольоті. Цілеспрямований, зібраний, підтянутий – ідеальний військовий. Для багатьох генерал Кульчицький був символом нової української армії – сильної, надійної, боєздатної.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ!!!

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...