Блог | Мы построили два мира: фронт и тыл. Между ними – пропасть

А гранаты еще будут.

А гранаты уже были, просто истории гасились, поэтому вы об этом не знаете.

А гранаты, зажатые в ветеранских руках, еще будут и будут, и это неизбежно, спросите у стран, которые уже это проходили.

У нас их будет больше – потому что наша страна – страна победоносной кафки. Не гречневой.

Страна конченой бюрократии, которую не могут преодолеть даже привыкшие к конченой, самой страшной бюрократии – военной – наши фронтовики.

Два мира мы построили. Два мира, люди. Фронт и тыл. Между – ними пропасть.

Далее текст на языке оригинала.

А ми кричали.

А ми казали ще з чотирнадцятого, сновигаючи між тими двома світами:

– Не розділяйте на два світи Україну. Нагадуйте тилу про фронт, нагадуйте постійно, масово і навіть дещо агресивно. Білборди, в кожному місті, страшні білборди, не бійтесь вішати їх. Руїни Пєсків та Широкіно, розбиті будинки і розвалені тіла. Не бійтесь гартувати свій народ оцими збільшеними фото. Вивішуєте ж ви щось подібне про Другу світову. То звідки ж острах перед НАШОЮ війною?

А нам відповідали:

– Та ви шо. Хіба ми можемо лякати наш народ?

І зростала прірва.

Тому гранати, затиснуті в руках у ветеранства, ще будуть. Як були вони вже. Та ви і не помітили.

Яке ви мали право не помітити?

Яке?