Блог | Ми збудували два світи: фронт і тил. Між ними – прірва

А гранати ще будуть.

А гранати вже були, просто історії гасились, тому ви того і не знаєте.

А гранати, затиснуті у ветеранських руках, ще будуть і будуть, і це неминуче, запитайте у країн, які вже це проходили.

У нас їх буде більше – бо наша країна – країна переможної кафки. Не гречневої.

Країна конченої бюрократії, яку не можуть подолати навіть звиклі до конченої, найстрашнішої бюрократії – військової – наші фронтовики.

Два світи ми збудували. Два світи, люди. Фронт і тил. Між ними прірва.

А ми кричали.

А ми казали ще з чотирнадцятого, сновигаючи між тими двома світами:

– Не розділяйте на два світи Україну. Нагадуйте тилу про фронт, нагадуйте постійно, масово і навіть дещо агресивно. Білборди, в кожному місті, страшні білборди, не бійтесь вішати їх. Руїни Пєсків та Широкіно, розбиті будинки і розвалені тіла. Не бійтесь гартувати свій народ оцими збільшеними фото. Вивішуєте ж ви щось подібне про Другу світову. То звідки ж острах перед НАШОЮ війною?

А нам відповідали:

– Та ви шо. Хіба ми можемо лякати наш народ?

І зростала прірва.

Тому гранати, затиснуті в руках у ветеранства, ще будуть. Як були вони вже. Та ви і не помітили.

Яке ви мали право не помітити?

Яке?