УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Як розкрадається Україна: схеми та дійові особи

37,1 т.
Як розкрадається Україна: схеми та дійові особи

Сергій Мещеряк – правник-міжнародник, кандидат юридичних наук, дипломат, заслужений юрист України, колишній голова правління Українського інноваційного банку, розказав про спрута під назвою "система", схеми пограбування власного народу, вражаючі масштаби корупції в Україні й страхітливе організоване злочинно-прокурорське угрупування.

Як пише Nova газета, народився банкир 19 червня 1965 року в Києві в родині науковців. У 1987 році з відзнакою закінчив Київський національний університет ім. Т.Шевченка (факультет міжнародних відносин і міжнародного права). У 1991-му навчався в Інституті міжнародних відносин університету міста Лідс (Велика Британія), в 1995-1996-х – у Школі права Колумбійського університету (США).

Протягом 1987-1990-х років працював в Інституті держави й права Національної академії наук України, 1990-1996-х - у Міністерстві закордонних справ України. Брав участь у багатьох зустрічах голів держав та урядів, двосторонніх й багатосторонніх переговорах як член і голова делегації України, в багатьох конференціях, в роботі міжнародних організацій, включно з ЄС та ООН. У 1996-1998 роках - керівник управління економічної безпеки Ради національної безпеки й оборони України (РНБОУ), в 1998-2002 – заступник голови правління Українського банку експорту й імпорту (Укрексімбанку), у 2002-2010 – голова правління Українського інноваційного банку (Укрінбанку).

У 2010 році змушений був залишити Україну й жити поза межами своєї країни.

* * *

- Чому Ви в 2010 році, в зеніті своєї кар’єри, будучи головою правління Українського інноваційного банку, залишили Україну?

- Я був змушений це зробити. Тому що режим Віктора Януковича і безпосередньо його радник, колишній голова Національного банку Володимир Стельмах (названий батько народного депутата від "Батьківщини" Ігора Луценко - Ред.) та екс-заступник голови Служби безпеки України Микола Герасименко під час економічної кризи по-рейдерськи захопили банк, де я був головою правління. На їхніх підставних довірених осіб було переоформлено контрольний пакет акцій і вони намагалися, щоб ті гроші, які банк отримував для рефінансування, витрачати не за цільовим призначенням. Після того, як я відмовився брати участь у їхніх оборудках, вони з допомогою безпосередньо Генерального прокурора Віктора Пшонки сфабрикували кримінальну справу проти мене, і я вимушений був залишити Україну. Але я постійно беру участь в українських справах: консультую уряди іноземних держав стосовно інвестиційного клімату в Україні та перебігу боротьби з корупцією.

- Як відбувалося фабрикування кримінальної справи проти вас, що вам інкримінували?

- Гадаю, що деякі деталі можуть бути цікавими вашим читачам, як ілюстрація до масштабної системи корупції в Україні, а тому детально розповім про мою історію.

Окрім того, що моя присутність на посаді голови правління банку не давала можливості красти гроші, мене треба було знищити як свідка, котрий може дати оцінку тому, що там відбувалося. Ізолювати, завдатки збитків моїй репутації.

Після переоформлення контрольного пакету акцій Укрінбанку на підставних осіб, які згодом стали членами спостережної ради, в банку з’явився "смотрящий" від Стельмаха В.Клименко (співвласник Автокразбанку), який заявив, що він представляє нових власників (частину акцій було безплатно переоформлено на його родичів і працівників його компаній). Не маючи жодних формальних повноважень, він обладнав собі кабінет і став намагатися керувати банком.

Після переоформлення акцій протягом кількох днів Національний банк України (НБУ) в робочому порядку ухвалив рішення про виділення Укрінбанку майже 450 мільйонів гривень. Між переходом контролю й рефінансуванням простежуєтьсмя чіткий причинно-наслідковий зв’язок.

Водночас група нових "власників" почала облаштовуватися, використовуючи велетенські металеві шафи як депозитні скриньки, забиваючи їх купюрами номіналом в 500 євро. Загальна сума становила більше 100 мільйонів (!) євро. Клименко вихвалявся, що це дріб’язок, мовляв, шанованим людям немає де це зберігати вдома. Після моєї відмови "співпрацювати" Клименко й Герасименко запропонували звільнити всіх членів правління й заявили, що якщо я не зроблю цього "по-доброму", то вони змусять мене це зробити з допомогою НБУ або порушення кримінальної справи.

Невдовзі НБУ надіслав листа, в якому рекомендував змінити менеджмент банку, за те, що він, мовляв, довів його до плачевного стану. Практично протягом місяця після звільнення ключових працівників в іншому листі, на підставі якого НБУ зменшив процентну ставку кредиту рефінансування й продовжив кредит, вже нічого не говорилося про кепський стан банку, а лишень згадувалося про деякий вплив фінансової кризи на банківську систему України в цілому й Укрінбанк зокрема. Таким чином, неозброєним оком видко використання інструментів НБУ як механізму державного рекету. Вже після мого звільнення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб призначив Укрінбанк уповноваженим з видачі коштів вкладникам іншого збанкрутілого банку Автокразбанку, де Клименко також був власником. Чи не бачите збігу? І це лишень одна історія, пов’язана з так званим рефінансуванням. Повертаючись до вашого запитання, що мені інкримінували, зазначу, що банк, який я очолював, був абсолютно прозорою структурою й відповідав вищим світовим стандартам. Він проходив аудит у провідних світових аудиторських фірм, його неодноразово перевіряли провідні американські аудиторські й консалтингові компанії. Протягом більш як 2-х років вся його фінансова діяльність контролювалася одним з найбільших ізраїльських банків - Хапоалім. Уся фінансова звітність затверджувалася ревізійними комісіями та зборами акціонерів. Посівши після мого відходу посаду голови правління, Клименко замовив аудит, котрий буцімто знайшов недоліки в оформленні документів, на підставі яких виплачувалася платня працівникам і які начебто не помітили всі перелічені установи й органи, притому що розмір платні працівників до й під час захоплення банку, а також після мого відходу з банку не змінювався. Тому підстави для порушення кримінальної справи не мали жодного значення, була б людина. Слідчий прокуратури Шевченківського району міста Києва О.Кипчарський на моє запитання, чи розуміє він усю абсурдність обвинувачення, й чи усвідомлює, що рано чи пізно доведеться нести відповідальність за спробу незаконного притягнення мене до кримінальної відповідальності, відповів, що розуміє й усвідомлює, але якщо він не виконуватиме поставлених керівництвом завдань, то завтра може опинитися на моєму місці. Коли мої знайомі зустріли Кипчарського після Революції Гідності біля приміщення Генпрокуратури, де він уже працював, й запитали, як він ставиться до своєї участі в моїй справі, він відповів, що в тих обставинах від нього нічого не залежало й що прокуратура Шевченківського району міста Києва – це справжня банда. До речі, кілька тижнів тому колишній прокурор Шевченківського району міста Києва С.Нечипоренко та його колишній заступник О.Білий, котрі безпосередньо брали участь у фабрикуванні справи проти мене й вивозили документи, вилучені під час обшуку в мене вдома до особистого кабінету Стельмаха, були заарештовані під час отримання хабаря в сумі 150 тисяч доларів.

-А що стало з Укрінбанком, який ви очолювали?

-24 грудня минулого року НБУ ввів в Укрінбанку тимчасову адміністрацію. Згідно з інформацією в українських ЗМІ, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб компенсує вкладникам банку за рахунок державного бюджету 1,9 мільярда гривень. Тобто, фактично в українського народу вкрали 1,9 мільярда гривень. Нікого з групи Стельмаха-Герасименка-Клименка не притягнуто до відповідальності за жодне з численних їхніх діянь. Називатиму речі своїми іменами. Фактично група посадовців і пов’язаних з ними осіб стали власниками Укрінбанку, використовуючи Національний банк України як інтрумент рекету. Вони зорганізували для свого банку рефінансування, отримали десятки мільйонів коштів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі для видачі коштів банкам, котрі збанкрутіли й де вони були акціонерами, "покарали" платників податків майже на 2 мільярди гривень, з допомогою правоохоронних органів і судів намагалися незаконно притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які перешкоджали виведенню коштів з банку, для фабрикування справи змушували людей давати брехливі свідчення. Поки що, повторюю, нікого з цих людей не притягнуто до відповідальності, хоч маємо справу з організованим злочинним угрупуванням. Вірю, що коли-небудь усьому цьому в Україні дадуть правову оцінку. За кордоном її вже дали.

- Після Революції Гідності заговорили про конкретні схеми, з допомогою яких влада грабувала власний народ. Що це за схеми?

- Їх сотні. Перш за все, це приватизація державних підприємств за заниженими до смішного цінами, це участь у державних закупівлях, коли, використовуючи завищені ціни, з державного бюджету розкрадалися мільярди доларів, це кримінальні схеми повернення податку на додану вартість, контрабанда товарів без сплати до державного бюджету мита, операції з фіктивною акцизною маркою, оборудки з енергоносіями, фінансування, пов’язані з відповідними посадовцями через державні банки... Це система збору грошей Генпрокураторою, Податковою інспекцією, митницею, поліцією та іншими правоохоронними органами через фабрикування кримінальних справ чи закриття їх. Довкола практично кожного міністерства України існує 10-15 схем, через які розкрадаються державні кошти. За роки незалежності ці схеми "шліфувалися" й вдосконалювалися - з їхньою допомогою розкрадалися мільярди й мільярди доларів, які сьогодні є активами колишніх і нинішніх можновладців. Адже люди системи залишилися майже всі ті самі. Втекли тільки найодіозніші з них. Революція Гідності прогнала Януковича, Азарова, Пшонку, Клименка, Арбузова, але не змогла зруйнувати систему. А без цього годі й думати про реальні реформи й реальні зміни.

- Павло Лазаренко, коли йому було пред’явлено обвинувачення в США, розповідав слідству, що існують навіть схеми розкрадання допомоги Міжнародного валютного фонду. Це правда?

- Гроші Міжнародного валютного фонду надаються для поповнення державного бюджету України й валютних запасів Національного банку. Тому, якщо кошти приходять до бюджету, то діють ті самі схеми, про які я вже згадував.

Окрема тема - кошти, які використовує Національний банк, бо це десятки мільярдів доларів. І протягом історії України Нацбанк відігравав провідну роль у пограбуванні власного народу.

Найпотужніший механізм – це відмивання грошей через рефінансування комерційних банків. Якщо не помиляюся, нині для рефінансування Нацбанком України видано майже 128 мільярдів гривень. Ці гроші видаються для того, щоб відновити платіжоспроможність банків. У цей час банкам заборонено видавати будь-які кредити. Але левова частка цих коштів, які бралися для перефінансування, переливалася й досі переливаються за кордон, в офшори, на рахунки можновладців. Згідно з даними журналу "Форбс", на сьогодні втрати вкладників і державного бюджету України від корупційних схем, застосовуваних у банківській системі, становлять більше 50 мільярдів гривень. В банківській сфері таких схем безліч - гроші, які беруться за видачу ліцензій та реєстрацію банків, практика реєстрації банків керівництвом НБУ "на своїх людей" з наступним продажем їх комерційним структурам, захмарні хабарі, які беруться за дозвіл на продаж банку.

Ще одна схема - маніпуляції з гривнею під час падіння валютних курсів. Механізм полягає в тому, що керівництво Національного банку знає, коли буде обвал гривні, і попереджає близькі комерційні структури, видаючи їм напередодні гривневу масу, яку вони швиденько конвертують у долари і після офіційно проголошеного обвалу віддають Нацбанку рефінансування вже в гривнях, що в два чи три рази менше того, що вони брали. Незрозуміло, чому організатору й багаторічному виконавцеві цих схем В.Стельмаху правоохоронні органи і з приходом нової влади не ставлять жодних запитань.

- Про все це, в тому чи іншому обсязі, довідався народ, який повстав проти влади Януковича. Чи можемо говорити, що Революція Гідності вирізала ці "метастази", що недаремно проливалася кров героїв Небесної сотні, що недаремно тисячі героїв віддали й віддають свої життя на Східному фронті?

- В Україні свідомість громадськості набагато випереджає свідомість так званої еліти. Прикладами цього є революція, яка відбулася два роки тому, й поразка Путіна просунутися на Східному фронті, якої він зазнав за рахунок героїзму українських громадян – добровольців і військовиків.

На превеликий жаль, як я вже сказав, Революція Гідності не змогла знищити систему, а тому мало що змінилося в Україні. Між тим, перекриття кримінальних схем, які в даний момент існують, дало б можливість обійтися без позичок Міжнародного валютного фонду та інших державних позик, підвищити добробут народу, зміцнити безпеку й оборону нашої держави. Але кошти, які на все це потрібні, осідають в кишенях злодіїв-владоможців. Та боротьба з корупцією, яка ніби-то відбувається, це боротьба... перед телекамерами. Хоч можна було б давно вже зробити низку рішучих кроків, які дали б швидкий і конкретний результат, але нова українська влада їх не робить.

- Що це за кроки?

- Річ у тім, що кожен міністр добре знає корупційні схеми, які існують довкола його галузі. Думаю, що уряд повинен був дати завдання кожному міністру представити ці схеми Кабінету міністрів, після чого їх опублікувати. Для викорінення цих схем потрібно зробити п’ять кроків: по-перше, оприлюднити їх, по-друге, назвати фірми, компанії, фонди, причетні до цього, по-третє, розробити план заходів ліквідації цих схем, по-четверте, проаналізувати економічний ефект, який дасть їх перекриття, по-п’яте, встановити чіткі й стислі терміни й відповідальних за притягнення до відповідальності винних. Це мали б зробити кілька структур: міністри (якщо якась схема не оприлюднюється, це означає, що він або не компетентний, або зацікавлений у приховуванні цієї схеми, бо сам бере в ній участь), керівники силових структур і неурядові організації, які займаються боротьбою з корупцією. Для боротьби з корупцією потрібно широко залучити громадськість. У США діє False Claims Act або Lincoln Law - закон, який дозволяє будь-якому громадянину, якщо він бачить розкрадання державної власності, подавати відповідний позов. І якщо він виграє в суді, то отримає до 15 відсотків від коштів, повернутих державі.

З 1987 по 2013 рік до державного бюджету США в такий спосіб було повернуто, якщо не помиляюся, майже 28 мільярдів доларів. Тобто, якщо зробити лише кілька рішучих кроків (а для цього треба не більше двох-трьох місяців), то це продемонструвало б реальні дії, а не порожні декларації, поліпшило б добробут народу й зміцнило б обороноздатність нашої країни.

- Більшість громадян України віддали голоси за Петра Порошенка, тому що їм здавалося, що він "прозорий" бізнесмен і вони все про нього знають, а потім уже під час його президентства з’ясувалося, що не все. Навіть у біографії тепер сумніваються. Чи не здається вам, що Україна ніяк не може вибратися із зачарованого кола, яке сама й творить?

- Треба слухати не лише слова, а дивитися, які активи мала особа до і після приходу до влади. Якщо ми бачимо, що влада не впорується зі своїми обов’язками й не виконує своїх обіцянок, то її треба затискувами між суспільством (нині існує велика кількість громадських організацій, які займаються боротьбою з корупцією) і світовим співтовариством. Якщо виділяються гроші міжнародними організаціями, то треба, щоб вони йшли на розвиток держави і сама громадськість створювала моніторингові механізми.

- Майдан, який переміг, створив Раду Майдану, але їй не дали жодних повноважень...

-Треба дивитися на базові проблеми в Україні, такі як система виборів, наприклад. Важливо вдосконалити закон про фінансування політичних партій, законодавчо закріпити можливості рівного доступу до засобів масової інформації. Треба не чекати, що хтось дасть повноваження, а самим брати їх і контролювати владу. Адже народ і тільки він надає владні повноваження окремим особам, отож, він має право контролювати, як ці особи виконують свої обов’язки і свої зобов’язання перед народом.

- Ваше ставлення до нового Антикорупційного прокурора?

- Віктор Чумак, голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією, в одному з інтерв’ю сказав, що за словами його джерела в генеральній прокуратурі 95 відсотків працівників беруть хабарі, а з 5 відсотків, що залишилися, 3 відсотки не беруть грошей, бо їхні інтелектуальні здібності не дозволяють їм цього робити, й тільки 2 відсотки не беруть їх за своїми моральними принципами. За два роки, що минули з моменту Революції Гідності було заарештовано всього 10 прокурорів з 12 тисяч (!). Цікаво, на підстиаві яких критеріїв їх вибирали?

До речі, двоє з них безпосередньо причетні до фабрикування моєї справи випущені під заставу. Знаю, що розмір застави їм встановили 150 тисяч доларів - це сума, яку вони заробляли за тиждень. Тому що середньостатистичні прокурорські статки сягають мільйонів доларів. Правоохоронці в Україні "заробляють" не менше, ніж владоможці. Хоч на папері виводяться смішні суми їхньої платні.

Чому за цей час лише 10 прокурорів притягнуто до кримінальної відповідальності? Бо це все та ж кругова порука, всі один з одним пов’язані, якщо заарештувати когось, то він розкаже про всю піраміду. Прокуратура за часів Януковича була репресивною машиною, яка заробляла сама собі величезні гроші. За кожну посаду, щоб туди потрапити, платили велетенські хабарі. Кожен, хто "отримував" членство в цій корпоративній кримінальній структурі, ставав недоторканим. Крім того, якщо проти когось з них порушують кримінальну справу, то члени цієї корпорації, котрі володіють не тільки реальною владою, а й сотнями мільйонів доларів, встають на захист системи.

Мою справу ведуть такі відомі адвокати як Микола Сірий, один з фіналістів на голову Антикорупційного бюро, та Валентина Теліченко, яка веде справу Георгія Гонгадзе. Вони кажуть, що визнати справу сфабрикованою - це загроза всій системі, бо притягнення до відповідальності за спробу незаконного порушення кримінальної справи створює небезпечний для системи прецедент.

- Чи вірите Ви в майбутнє України, якщо й за нової влади не наважуєтеся повернутися в Україну?

- Я постійно веду судові справи, щоб повернутися в Україну, але, як я вже казав, в правовій сфері в Україні змінилося не дуже багато. Якщо для того, щоб порушити кримінальну справу проти Януковича, потрібно було два роки, то проти моєї заступниці, яку переслідують за відмову давати брехливі свідчення, достатньо було два тижні, щоб пред’явити обвинувачення й передати справу до суду.

Я вірю в майбутнє України. Вірю, що незважаючи на те, що влада озвіріла від своєї безкарності, нині в Україні відбуваються процеси, які унеможливлюють повернення до ситуації, аналогічної тій, що ми спостерігали після Помаранчевої революції 2004 року. Тому що рівень громадянського суспільства абсолютно інший. У цьому контексті дуже важливі наступні президентські вибори. Українську політику можна зрозуміти лише тоді, коли ти знаєш, які залаштункові домовленості веде між собою політична еліта. Наприклад, були домовленості то з одним олігархом то з іншим. Це все в обхід народу, це все та сама практика, ті самі схеми. Тому треба зараз дуже прискіпливо дивитися, якими мотивами керуються ті чи інші політики й відстежувати мотивації ухвалення тих чи інших політичних рішень. Стежити, що стоїть за цими мотиваціями - державні інтереси чи прагнення утримання влади заради її трансформації в гроші.

- Ви володієте багатющою інформацією, в тому числі компроматною, співпрацюєте з американськими та європейськими міжнародними інституціями, в тому числі з тими, від кого залежить фінансова допомога Україні. Не боїтеся за своє життя?

- Я перебуваю під захистом однієї з найсильніших правових держав світу, і мою справу тут визнано сфабрикованою.

До речі, Володимира Стельмаха ще не посадили, і він ще не у в'язниці.