УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Блог | Друга вiйна Славянська

славянск цветы

Червень, 2017 рік.

Славянськ. Донецька область.

Місто, з якого почалась війна. Місто, яке пережило війну на своїй шкірі – і піднялось.

Зараз там ось-ось спалахне. Уже димить, вже збираються люди на площі…

… але по порядку.

П"ятдесят процентів економіки Славянська тримається на одній красивій справі – на кераміці. Кераміка Славянська відома і в Україні, і поза межами.

Кажуть, усе це завдяки досить унікальній глині, та звичайно, досвіду місцевих майстрів.

Тут був керамічний завод, але його давно порізано на брухт. Натомість після окупації відродились та повиростали нові цехи з виробництва кераміки. І самі ці цехи й дають величезну фінансову платформу місту.

На сьогодні цехи закрито.

Фури, які повинні були вивозити посуд на продаж, заарештовано.

Славянські керамісти збираються та кожного дня виходять до мерії.

… почалось усе з мутної фірми-перекупника. Ця фірма скуповувала частину виробленого посуду та вивозила його в Росію. Частину! – інший посуд йшов по Україні та навіть на Казахстан.

За перекупника в Росію взялась прокуратура. Правильно зробила. Офіс фірми заарештовано, відкрито впровадження, йде слідство. Прокуратура почала перевіряти інші керамічні цехи щодо зв"язків з російським перекупником.

Далі починаються дивні речі.

Фура, що йде до Хмельницька, готується на виїзд – налітає перевірка. У представників прокуратури належних ордерів на обшук нема.

- Щас. Зачекайте. – кажуть прокурорські.

Летять до Краматорська, там швидко беруть дозвіл на обшук машини. Приїздять, обшукують. Увесь цей час фура під арештом.

Окей, обшукали. Не знайшли жодного зв"язку з російською фірмою. Жодного!

Вирішують вилучити посуд.

На підставі чого? – а нічого. Просто вилучити, про всяк випадок.

Люди обурились. Прокурорські влізли в сварку. Результат – фура під арештом без належних пояснень і без підстав.

Далі починаються вибіркові обшуки цехів. На обшук запрошуються пожежники – прокурорські кажуть, що їм здається, що з зачиненого цеху йде дим, пожежники в такому разі змушені зірвати замки – вдираються до цехів, роблять обшук. Зв"язків з російською фірмою не знаходять.

Але цех опечатано.

Я дуже слабо розуміюсь на юрисдикції – але мені здається, що коли є ордер, пожежники ні до чого? Адже так?

Отже, ордеру не було?

Зараз картина безмежно гірка – реалізатори та покупці посуду призупинили усі контракти з керамістами Славянська. Адже чутки про заблоковане для керамістів місто поповзли одразу. Усі цехи не працюють. Цеховики ходять до мерії як на роботу – але справа буксує і жодних прогнозів на вирішення конфлікту "прокуратура-керамісти" нема.

Не усі цехи працюють "по-білому" в абсолюті. Але керамісти готові перейти на повне оформлення усіх своїх працівників. Люди розуміють, що сплачувати податки потрібно.

Але біда у тому, що доки вирішиться справа з арештами, доки прокуратура знайде винних у зв"язках з російською фірмою-перекупником – у працівників цехів скінчаться гроші. Керамісти дають прогнози – зарплат вистачить ще на два тижні, а потім людям що робити? Що їсти?

Звичайно, в такому випадку повзуть чутки. Чуткам рот не закриєш. І вони дуже неприглядні.

"Київ наказав притиснути керамістів Славянська"

"Це прокурорські хочуть підмяти під себе головний бізнес Славянська"

"Та ні, це прокурорські розчищають шлях для тих, хто хоче підім"яти під себе керамістів"

"Що, знову платити дань? Як за Януковича?"

"Так. Мені казали, що їм казали, що прокурорські сказали – 500 гривень з кожної фури, і місто розблокують"

Усе це може бути повною дурнею – а може й ні. Але повторюю – чуткам рота не закриєш, вони будуть повзти й підхльостувати людське обурення.

І ось це обурення страшить найбільше.

Уже зрозуміло, що силами славянської адміністрації питання не вирішується. Також зрозуміло, що прокуратура порушує деякі процесуальні норми.

І зрозуміло головне – люди втрачають віру в нову Україну. Бач, мовляв, усе повертається до того, як було і до війни.

… міста і села донбасу та луганщини – вони дуже різні. Вони можуть здивувати своїми особливостями. Так здивував мене колись Славянськ.

- О, ні, продуктів не везіть. – почули ми одного разу в телефоні.

Якраз коли взнавали у Кульчицьких, що їм передати на блокпост, де стали вони, взявши у облогу місто, яке ошкірилось та огризалось вогнем.

Місто, з якого почалась експансія захоплення донбасу Росією.

- О, ні. Продуктів не везіть. Чого-чого, а цього вистачає. – сказали хлопці. – Місцеві стільки їжі привезли, що мусімо найперше копати погріб.

- Місцеві??? – не повірила я.

- Так. Ми самі були здивовані. Несуть і несуть. Тихцем пробираються на блокпости і тягнуть нам закрутки, овочі. Воду ось привезли. Води ж в нас, знаєш, не було. А зараз є.

Потім я взнала, що місцеві люди в Славянську робили не лише це. Вони тихенько пробирались на блокпости, аби надати відомості – де стоїть Нона, де чергове кубло сепарів-окупантів. Вони наносили те все на карти, і я сама бачила карти, підняті місцевими жителями - карти, завдяки яким наша артилерія відпрацювала по Славянську майже ювелірно.

А потім, коли Славянськ було звільнено – місцеві люди почали допомагати армії ширше.

Чому? Невже так масово?

Тому що Славянськ прийняв щепленя від війни. Це місто першим прийняло удар окупації.

І потім це місто одним з перших прийняло щеплення осмисленим громадянством. Коли на своїй шкірі вже розумієш поняття "Це моє місто. Це моя країна." Коли ти вже чітко знаєш, хто несе війну, а хто мир.

Я точно знаю, що керамісти Славянська не лише вкладають фінанси у своє місто – але й дають добрячу добровільну десятину українській армії.

Звичайно, не всі. Але більшість.

Я точно знаю, що керамістам вигідно працювати "по-чорному", як і кожному маленькому бізнесу нашої країни - звичайно, не всім. Але більшість вже розуміє, що треба переходити на нові рейки. І багато хто з них переходить, і переконує інших.

Я знаю, що ніхто не проти перевірок щодо експорту посуду в Росію

АЛЕ ЧОМУ ЦЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ПОВИННІ СТАТИ УСІ ЦЕХИ?

Славянськ знає, що таке голод. Останні тижні окупації і перші після неї були досить голодними.

Люди стривожені. Люди знервовані. І найголовніше – люди просять, аби держава сама не порушувала закони.

Прокуратура як представник держави у цьому конфлікті, порушуючи закони, поводить себе досить дивно.

Три роки тому звільнили Славянськ. Війна пішла далі, і Слав"янськ почав підніматись, оговтуючись після окупації. Приймати в себе Україну – хто ще не прийняв. І любити її, вважати своєю країною – ті, хто до того не вважав.

Чи не здається нам, що пора Україні допомогти Славянську? – принаймні звернути увагу на дивні речі, які там відбуваються.

Аби нам, волонтерам, не прийшлось знову готувати продовольчі обози до Славянська, як три роки тому. Ліквідуючи тепер вже наслідки "мирної війни" - цієї дивної війни прокуратури з керамістами міста.

http://karachun.com.ua/postavit-v-neudobnuyu-pozu-keramisto…

http://slavinfo.dn.ua/novosti/697528

Прошу журналістів, які є у моїй стрічці, долучитись - принаймні допомогти розібратись, що ж там відбувається?

Хто там що порушує і головне - що будуть їсти люди?

Прошу волонтерів долучитись

Читайте: "Предупредите украинцев!" Стали известны шокирующие новости из Донецка

disclaimer_icon
Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения. Детальнее о редакционной политике OBOZREVATEL поссылке...