Корупція у вишах: живіша всіх живих

Навряд чи когось здивуєш розмовами про хабарі у вітчизняних вищих навчальних закладах. Навпаки, більший подив викликають ті виші (у крайньому випадку — окремі факультети великих "альма-матер"), де корупції немає як явища. У той час, коли адміністрації ВНЗ божаться, буцім таку рудиментарну річ, як хабарі, вони вже давно викорінили, розмови зі студентами — безпосередніми учасниками навчального процесу і, як наслідок, свідками викладацької любові до всіляких "подарунків" - доводять геть протилежне.

Видео дня

Холодний душ для першокурсниці

Ніна (ім'я змінено) давно мріяла опанувати одну зі спеціальностей гуманітарного профілю, наполегливо навчалася у школі рідного містечка на сході України, а також займалася із чималою кількістю додаткової літератури з предмету. Результат перевершив сподівання: дівчина з першого разу вступила на бюджетну форму навчання до НПУ ім. Драгоманова, що у Києві. Радості першокурсниці меж не було — аж до першої сесії, де вона познайомилася з особливостями української вищої освіти... дещо ближче.

Напередодні останнього іспиту по завершенні семестру студентка Ніна не спала дві доби, оскільки весь час повторювала пройдений матеріал, доводила до пуття конспекти і робила все, щоб скласти екзамен без проблем. Зранку перед іспитом питання у неї, як кажуть, відскакували од зубів. У цілковитій упевненості в прийдешньому успіхові Ніна прийшла в аудиторію...

Призначено студентам було на 9-у ранку. Перевірку знань студентів мусив здійснювати заступник декана. В результаті сам іспит почався із двогодинним запізненням, а проводив його якийсь засланий деканатом чи то аспірант, чи то старшокурсник, який просто дивився, щоб студенти не списували зі сторонніх джерел. Певна річ, безуспішно: консультації між учасниками іспиту проводилися постійно. Звісно, у такій атмосфері Ніні було вкрай складно сконцентруватися, а ще давалися взнаки дві безсонних ночі...

"Розгубленість. Я чекала на серйозний іспит, а тут вийшло що попало. Коли я понесла всі студентські роботи до деканату на перевірку, один із помічників декана прямим текстом сказав, що наш професор був би не проти, якби ми йому "подякували". І тоді, мовляв, усім будуть п'ятірки, - розповідає Ніна. - Я була шокована! За що дякувати? За те, що ми не спали по кілька діб, буквально до дірок зачитуючи матеріали, збирали все це в голові, намагалися готуватися, а викладач навіть не з'явився на іспит, приславши якогось молодика натомість?" – обурюється Ніна.

За словами дівчини, її студентська група зраділа новині. Ще б пак: по 15 гривень із носа на коньяк та закусочку — і всім "п'ять"! От тільки мало кого обходило, що були й такі, як Ніна — старанні та наполегливі, проте нині просто зухвало принижені байдужим ставленням самого викладача (професора!) до їхніх знань та змушені витрачати стипендію, що і так є достатньо малою, невідомо на що і за що. Тут ми навіть не згадуємо про те, що міцний алкоголь за законом продається з 21-річного віку за наявності паспорта, а скільки, на вашу думку, середньостатистичному українському першокурсникові?

"Ніколи не думала, що мої старання нікому просто не потрібні. Я боюся уявити, якщо щось подібне коїться, наприклад, у медичному університеті. Або в авіаційному. Тепер просто страшно до лікарів звертатися і літаками літати буде!", - бідкається Ніна.

Робота в деканаті: маленькі зарплати і зіпсовані нерви

Із першого ж курсу вступу на заочне відділення одного з факультетів КНУ ім. Т.Шевченка Марія (ім'я змінено) потрапила на роботу до свого методиста помічницею. Так склалися обставини: вона з маленького містечка, щойно в Києві, без роботи, а тут у перший же день вимальовується непогана перспектива зняти собі бодай якесь помешкання і мати хай низьку, але принаймні стабільну зарплатню.

За словами Марії, методист виявився "ще тим лицеміром". "Коли він запрошував на роботу помічницю, то поводився чемно і ґречно. Втім, на наступний же день, який став першим робочим для мене, почалися постійні крики без причини. Кричав він на всіх: на мене, на студентів, які де-юре мусили б звертатися по поради саме до методиста, на викладачів. Постійні нерви, постійний стрес", - саме так характеризує свої робочі будні дівчина.

Але навіть не стільки нервовий темперамент вразив Марію найбільше. "Якби ти, Богдане, бачив ті суми, що проходили через цей кабінет! От би туди прокуратуру чи податкову!", - пояснює студентка.

За її словами, платили там за все, за що можливо. Мені вдалося відшукати старосту групи, до якої входить Марія. Той розповів, що неодноразово бачив, як студентка-заочниця, взагалі на приходячи на іспити, згідно з відомістю складала все на 90 і 100 балів.

"У мене, пригадується, була на руках залікова книжка однієї дівчини, нібито новенької. Я її за всю сесію — а це близько трьох тижнів — в очі не бачив жодного разу. Потім заглядаю у відомості — а там у неї одні з найвищих балів у групі! Питаю в методиста, як же так, а той на мене кричить і в очі заявляє, що то "не мого розуму справа" і взагалі у дівчини є індивідуальний графік. Ну, нехай індивідуальний, але чому тоді оцінки проставлені в основних відомостях і ще й датуються тими самими числами, коли ми складали іспити, а її просто не було?", - дивується староста.

Марія і нині працює на тому самому місці, адже методист заявив, що коли вона звільниться, то наступного ж дня її відрахують. За академнеуспішність. Тепер "непогана перспектива" дівчини перетворилася на щоденне ярмо, яке вона змушена тягти, щоби хоч якось примудритися закінчити свій ВНЗ...

"У жодному випадку не публікуй ніяких подробиць. Мені тут ще навчатися", - просить Марія. Між іншим, усі герої цього матеріалу дуже неохоче йшли на контакт, боючись наслідків свого багатослів'я.

Чи можлива вища освіта без хабаря?

Сергію Квіту пощастило бути Президентом, певно, одного з дуже небагатьох університетів Києва та України, де хабарництва немає як явища. Йдеться про Національний університет "Києво-Могилянська академія". Цей ВНЗ не лише перейняв найкращі європейські традиції у навчанні та ставленні до студентів, популярні нині принципи Болонського процесу ще до того, як про них в Україні взагалі почали говорити, але й примудрився за відносно короткий час вибороти першість у плані студентської автономії, зокрема впливу студентських організацій і органів самоврядування на політику діяльності всього вишу.

За словами пана Сергія, не можна говорити про хабарі в "Могилянці" взагалі, оскільки "просто немає предмету для розмови". Звучить, згодьтеся, дещо голослівно. Саме тому захотілося поставити Президентові НаУКМА кілька запитань, котрі могли б надати його словам конкретності...

Пане Сергію, як так сталося, що "Могилянка" - чи, либонь, не єдиний університет України, де хабарництва немає? Як цього досягли?

Хабар — це складне соціальне явище. За даними одного з досліджень Фонду демократичних ініціатив, вимальовується цікава тенденція: студенти більше схильні давати хабарі, аніж викладачі схильні їх брати. Відповідно, хабар є навіть не стільки злочином (хоча, безумовно, він таки є злочином!), скільки показником культури конкретної людини, її очікування від університету як такого, її сподівання на певний результат діяльності...

"Могилянка" - це університет, де хабарів немає. На моїй пам'яті не було жодного випадку, коли котрогось із викладачів викривали б на хабарництві. Понад це, у нас і студенти відповідні. Будь-хто знає, що "шари" тут не буде ніколи. НаУКМА — це, підкреслюю, університет, а отже тому, хто воліє отримати диплом за гроші, тут робити абсолютно нічого.

На те, що у "Могилянці" відсутнє хабарництво, є щонайменше дві причини. По-перше, абихто в Академії не навчається, а якщо і потрапляє з доброго дива до її лав, то надовго тут не затримується. Усе ж залежить од людської цілеспрямованості. Наш ВНЗ спрямований на виховання Особистості на найкращих традиціях, якщо ж людина лицемірна, не відповідає вимогам освіти або ж лінується — це буде видно після першого ж триместру.

По-друге, ми відводимо велику роль студентському самоврядуванню, студорганізаціям, "новим медіа" та студентським блогам. Ми не працюємо зі студентами, а дозволяємо студентам працювати. Органи студентського самоврядування навіть мають власний бюджет, який збирають самостійно. Вони реалізують найрізноманітніші проекти, зокрема — публічні, тож якби виникали випадки корупції, то завдяки вищезгаданим органам вони неодмінно стали б надбанням громадськості.

Оскільки ви є ректором університету, то неодмінно маєте спілкуватися з колегами з інших навчальних закладів. Чи відомо вам щось про випадки корупції у їхніх вишах?

Насамперед, я спілкуюся з порядними людьми. Порядні люди є скрізь і, повірте, ніхто не хоче, щоб образ їхніх ВНЗ був очорнений тавром корупції. Переконаний, що хабарництво у вищій освіті України існує, але такі думки ніколи не озвучуються вголос. Разом із тим, значно важливіше, що скрізь є хороші і порядні люди, котрі змагають до чесності. Це найважливіше.

Наостанок, пане Сергію, як, на вашу думку, студенти мусять ставитися до викладачів, які вимагають хабара? Хто і що може захистити студента, щоб він не зазнавав репресій із боку своєї "альма-матер"?

Найперший ворог корупції — гласність. Цебто, публічність.

Візьмімо "Могилянку" і спробуймо порахувати, скільки студентських ЗМІ тут є. Вони, переконую, є цілком самостійними і непідконтрольними жодному з викладачів університету, оскільки ініціатива йде від самих могилянців. До всього іншого, є Студентська колегія, яка покликана здійснювати студентське самоврядування.

Я переконаний, що в будь-якому університеті мусять стрімко розвиватися "нові медіа", зокрема — студентські видання, а також особисті блоги вихованців. Таким чином викладачі мають боятися брати хабара, оскільки завтра через це у них виникнуть неабиякі проблеми. Коли все публічно — все прозоро.

А ми і досі боїмося говорити на повен голос!

Упродовж роботи над матеріалом мені випала можливість зібрати щонайменше десяток історій про хабарі в університетах, про "мажорів", які, оперуючи батьківським упливом та/або зв'язками, не завдають собі клопоту навчатися. Більшість із надибаного матеріалу залишилося суто для особистого користування, позаяк респонденти в останній момент злякалися своїх же слів і відмовилися дозволяти публікувати свої спостереження і коментарі.

Чимало говориться про європейський керунок вітчизняної освіти... Та чи може це відповідати дійсності, якщо і досі має місце таке ганебне явище, як хабар і "подяка" невідомо за що й невідомо кому?..