"Зроблю все, щоб ви звідси пішли!" Багатодітна вдова воїна АТО поскаржилася на переслідування

На Львівщині багатодітну вдову учасника війни на Донбасі залякують і намагаються вижити з будинку. Вона регулярно знаходить надписи з погрозами, пережила вже два підпали і панічно боїться за життя власних дітей. При цьому захисту жінці чекати нема звідки. Хто і за що перетворив життя матері 9-х дівчаток на пекло – розбирався OBOZREVATEL.

Впродовж останніх тижнів життя Марії Ракус, вдови учасника АТО Володимира Швайки, перетворилося на пекло. Жінка всерйоз боїться за життя власних дітей. А все – через погрози невідомих, які взялися вижити Марію з села Куровичі Золочівського району Львівської області. З села, де вона прожила все життя.

Разом з чоловіком Марія виховувала 9 дівчаток. Дві, найстарші, вже живуть окремо. З 7-ма молодшими батьки довгий час тіснилися у одній кімнатці.

У вересні 2016-го Володимир потайки від дружини поїхав добровольцем на Донбас – укласти контракт зі Збройними силами він вже не міг через вік, тож приєднався до 8 окремого батальйону "Аратта" Української добровольчої армії.

І саме завдяки цьому про родину дізналися волонтери.

Зокрема, про дивовижну жінку, яка дає раду 7-м дітям, поки чоловік боронить державу на Сході, чимало писала на своєму Фейсбуці волонтер Леся Борсук. Вона згадує: допомогти сім’ї висловили бажання багато людей – як з України, так і з-за кордону.

Саме після одного з таких постів на зв'язок з Марією вийшов невідомий чоловік. Представився бізнесменом з сусіднього села і сказав, що хоче допомогти. Як виявилося згодом, чоловік не жартував. Він придбав для родини Марії і Володимира добротний цегляний будинок на околиці Куровичів. І навіть допоміг зробити в ньому ремонт.

Читайте: "Ще один у Небесній Сотні": у Києві помер відомий волонтер, який врятував десятки життів

От тільки пожити у новому будинку Володимир Швайка не встиг.

У вересні 2018-го він змушений був повернутися з Донбасу додому – через серйозні проблеми зі здоров’ям.

"Його довго не відпускали, бо мало людей було. А потім Володя сказав, що повертається додому і що у нього, швидше за все, інфаркт. Такий діагноз йому поставили там, на Донбасі. Коли він приїхав додому і звернувся до лікарні – цей діагноз підтвердили. Лікувався. Робили операцію. Лікарі не дуже багато шансів давали… А вже потім він поїхав на батьківщину до себе, у Бродівський район. Прямо на вулиці йому стало зле. Він просто впав - і помер. Вже потім лікарі сказали: ще один інфаркт. Розірвалося серце, як у народі кажуть. Дівчатка залишилися без тата", - розповідає Леся Борсук.

У новий будинок Марія з дітками переїхала вже вдовою.

…Почалося ця моторошна історія трохи більше тижня тому - з загибелі декоративного щурика, улюбленця доньок Марії, який у теплу погоду жив у клітці надворі.

"Вранці 6 липня я вийшла з хати і побачила, що клітка перевернута, а щурика нема. Побудила малих. Почали його шукати. Знайшли неподалік від клітки. У нього були виколоті очі. А під носиком кров запеклася… Діти зразу в плач. А я спершу подумала: може, який пес забіг та перевернув ту клітку. А очі… У мене кури по подвір’ю ходять – то, може, думаю, яка клюнула. Різне буває… Закопала його. А на другий день знайшла першу записку, на стіні будинку: "Ми прийдемо о 12-ій ночі. Як тобі подарунок зі щуром?", - розповідає Марія.

Після першої погрози не забарилися й інші. Вже на ранок Марія знайшла папірець зі зловісною обіцянкою: "Зроблю все, щоб ви звідси пішли".

"Навіть після другої записки я ще думала, що може які підлітки бавляться. Але коли через ніч знайшла на вікні нову записку "Ти про мене нічого не розказуй, бо буде великий пожар" - мені стало не по собі. Бо у мене в хаті – 7-ро дівчаток, найстаршій з яких 14 років, наймолодшій рочок. І старенька мама та паралізований тато, яких я після переїзду забрала до себе. Чоловіка поховала. Захисту чекати нема від кого… Тому я поїхала у поліцію і написала заяву про погрози", - згадує жінка.

З райвідділку додому Марія повернулася близько третьої дня. Трохи посиділа зі старшою донькою, яка забігла в гості. А далі пішла провести її до автобусної зупинки. По дорозі її і наздогнала звістка: загорілася літня кухня з коморою та сараєм. Коли жінка добігла додому – палало все. Вона дивом встигла вивести з сараю худобу та птицю. До моменту приїзду пожежників все згоріло вщент.

Незадовго до пожежі Марія з зятем, чоловіком найстаршої доньки, взялися зробити невеличкий ремонт у літній кухні. І всі коробки з теплим одягом та зимовим взуттям, деякі запаси продуктів перенесли у комору, аби не заважали. Все це згоріло вщент – разом із заготованим на зиму сіном для корівки і зерном для курей, качок та гусей, яких тримає пані Марія.

Після пожежі у Марії зникли всі сумніви у тому, що погрози, які вона отримує – більш ніж серйозні. Вона викликала поліцію і написала заяву про підпал. А коли поліцейські поїхали, 12-річна донька жінки знайшла неподалік від згарища складений удвоє папірець, на якому олівчиком було нашкрябано всього три слова: "Я тебе попереджав".

А вже наступного дня відбулася нова пожежа.

"Того дня ми цілий день вивозили сміття, яке назбиралося у шопі. Вивезли майже все. І вирішили пообідати. Після першої пожежі старша донька забрала наймолодших сестричок – 9, 6, 4 і 1 рочки – до себе. Ще одна донька пішла гуляти з подружкою у село. А ми з двома доньками вирішили пообідати", - згадує Марія.

"Я остання вийшла з тієї шопи, не було ні вогню, ні диму нічого. Територія була чиста. Я ще все обдивилися, зібралася і пішла до хати. Налила пів тарілки борщу, взяла дві котлети і хотіла поїсти. Одна сиділа коло мене, бавилася телефоном, інша – смажила котлети. Аж раптом вибігає з кухні і каже: мамо, там щось надворі тріщить!.. Коли ми вилетіли з хати – вже все палало…", - розповідає Марія.

Вона запевняє: не тримала у цій будівлі нічого швидко займистого. Тож пояснити таке швидке поширення полум’я інакше як умисним підпалом не може. Горіло настільки сильно, що на момент прибуття пожежників гасити вже було нічого. Поміж всього іншого, пожежа знищила весь запас дрів на зиму.

Останній "привіт" від невідомого зловмисника Марія отримала минулої п’ятниці. На її подвір’ї після підпалів не лишилося нічого, окрім самої хати. Саме її підпалити невідомий обіцяє наступною. Відповідне послання жінка знайшла прямо на стіні будинку.

Марія Ракус твердить: гадки не має, у кого і чим могла викликати подібну ненависть.

"Поняття зеленого не маю, хто це все робить. Мені вже казали люди: таке враження, що хтось зачищає територію просто. Під бізнес абощо... Я не конфліктна людина. До того ж, я маю семеро дітей – у мене нема часу з кимось сваритися. Чоловіка поховала 15 січня – у мене проблем за голову вистачає. За день так наробишся, що навіть бажання зайвий раз з кимось поговорити немає. Хату нам подарував меценат. Я на нього молилася просто. Так хотіла ту кухню літню доробити… Тішилася з того, що я маю", - зітхає жінка.

Наразі Марія боїться за безпеку дітей. І за те, що невідомий ворог таки здійснить свою погрозу – і багатодітна родина залишиться без даху над головою. Окрім хати у них більше нічого не лишилося. Натомість скрізь, куди Марія Ракус не потикалася – вона наштовхувалася на байдужість.

"Я не рахую, що я якась остатня. Я не стояла ніколи на обліку в соцслужбах. Я не п’ю, я не курю, у мене одна дитина має свою родину, друга – сама вступила до інституту на бюджет, скоро має отримати диплом… Але в нашій країні є стереотип: багатодітні родини – неблагополучні. Народжують дітей заради виплат. І нікому не цікаво, що мої діти самі собі дорогу пробивають. Так, у мене 9 дівчат. Але я ж не пиячка остання, щоб ви мене під ноги кидали! Я взагалі не розумію такого, щоби ставлення до людини залежало насамперед від того, має вона більше грошей чи не має", - обурюється Марія.

Після купи погроз і двох пожеж поліції знадобилося ще кілька днів і суспільний розголос, аби таки відкрити провадження по заявах Марії Ракус. Справу відкрили за статтею 195 ККУ (погрози і нищення майна).

Більше тижня і втручання голови Львівської ОДА знадобилося, аби сільський голова зглянувся на жінку, яка з неповнолітніми доньками самотужки розгрібала згарище.

"Нам вдалося зв’язатися з губернатором. І він дуже швидко включився, відреагував. Почався рух. Не хочу до подробиць вдаватися, але робота почалася. А в середу сталося диво: завдяки втручанню губернатора сільський голова прислав трактор, розібрати завали", - розповідає Леся Борсук.

Втім, ніхто не втішається думкою, що все закінчилося. Тож наразі волонтери шукають для родини Ракус собаку, яка би стала не тільки другом, але й надійним охоронцем.

Поки ж Марія не спить ночами і сама, озброївшись величезним макогоном, раз за разом обходить подвір’я, чатуючи на прихід кривдника.

А ще - з острахом чекає зими, до якої після завданих збитків абсолютно не готова. Через те, що зловмисник спалив всі господарські будівлі на подвір’ї, корівка та птиця – єдині годувальники цієї чималої родини – не матимуть де перезимувати. На літній кухні треба перекривати дах – а це коштує чималих грошей. Інакше осінні дощі повністю знищать те, що не встиг знищити вогонь. Треба поповнювати знищені запаси дрів та кормів для тварин…

Але самотужки Марія все це зробити просто не зможе: для багатодітної родини необхідна на відновлення господарки сума – просто непідйомна. Тож їй лишається сподіватися тільки на допомогу небайдужих людей, які вже не раз простягали Марії руку допомоги.