У Криму за нами влаштували погоню, стріляли по авто - Олексій Гриценко

Російська військова агресія проти України триває вже п'ятий рік. "Скриньку Пандори" відкрив Путін, навесні 2014 року анексувавши Крим. Обставини тих подій, що нині з'ясовуються, не перестають вражати і шокувати.

Сьогодні OBOZREVATEL презентує увазі читачів розмову з Олексієм Гриценком - лідером "Автомайдану", громадянином України, який у березні 2014 року потрапив у полон на українській території. Сім днів його утримували в ув'язненні у Криму.

Уникнути полону Олексію, як виявилося, намагався допомогти український режисер, нині політв'язень в РФ Олег Сенцов.

Після звільнення Олексій Гриценко, коли спалахнув Донбас, був мобілізований до української армії і з травня 2014 року брав участь в Антитерористичній операції.

- Розкажіть, як ви потрапили в полон у Криму?

- Ми поверталися із Севастополя до Сімферополя. Вже їхали по Сімферополю і помітили стеження - за нами була машина. Ми швидко поїхали до місця, яке добре знали - на парковку біля торгового центру "Меганом". Раніше я виконував роботу щодо цього торгового центру, тому розраховував зателефонувати комусь із менеджменту. Але на той час ТЦ вже був закритий - ми були там після 22 години.

Машина, яка їхала за нами, теж зупинилася на парковці.

Ми зателефонували по WhatsApp Олегу Сенцову. Він сказав, що перебуває неподалік. Коли Олег під'їхав, він спробував заблокувати машину, яка за нами гналася, а ми рвонули. Олег виїхав слідом, і виявилося, що за нами вже було 5-6 машин. Почалося переслідування.

Ми намагалися придумати, як доїхати до Меджлісу - просто більше ми нічого в цьому районі до пуття не знали. І паралельно видаляли всі месенджери з телефонів. Добре, що всю техніку ми залишили у хлопців, в яких зупинилися у Сімферополі.

Нам перекривали дорогу, ми спробували з'їхати через бордюр, але нас знову блокували. Ми змогли об'їхати пару машин, а потім по нас почали стріляти. Було близько 5 пострілів, у машину влучили 2 кулі. І ми зупинилися.

Забрали документи, запакували і відвезли.

- Що з вами відбувалося в полоні?

- Першої доби мене періодично били і ставили запитання.

- Про що?

- Про нашу "мережу", про те, чим ми займалися, про те, які команди нам давали американці... Повна маячня. І найсмішніше, що вони називали Автомайдан "радикальним крилом "Правого сектору".

З огляду на те, як вони боялися "Правий сектор", можна уявити, як вони боялися нас - "радикальне крило" ПС.

Переді мною катували Серьогу Супруна. Коли відкривали двері в його камеру, мені було чутно, як його мучили. Знаю, що йому вставляли пістолет у рот. Це було страшно.

- За яких обставин вас звільнили?

- На другий день нас возили на якийсь пункт обміну полоненими, потім щось скасувалося. А потім нас відвезли - 7 осіб. З нами був Щекун (один з координаторів руху "Євромайдан-Крим". - Ред.), екс-міністр лісового господарства Криму (Анатолій Ковальський. - Ред.), Сергій Супрун.

Заходили в камери, оголошували: "Такий-то, на вихід!". Потім нас посадили в автомобіль СБУ і привезли до наших погранців в районі Чонгара. Знаю, що паралельно відбувся обмін адмірала Гайдука (командувач ВМС України Сергій Гайдук. - Ред.).

- Як ви брали участь в АТО, де служили?

- Після того як мене призвали, я приїхав на полігон у Яворів. Тоді з Києва призвали 7 громадських активістів, але приїхали тільки двоє - я та Ілля Кротенко, один з лідерів студентів, він критикував Турчинова і Пашинського.

Після тижня навчання ми приїхали до Бродів, там формувався зенітно-ракетний артилерійський взвод 16-ї окремої бригади армійської авіації. Потім нас знову відправили в Яворів на бойове злагодження взводів із 24-ю бригадою.

І після цього ми колоною поїхали до Дніпропетровська. Спочатку після навчання нас відправили в охорону дніпропетровського аеропорту. Тоді він був місцем базування авіації, була постійна загроза атаки.

Там ми стояли із взводом з 93-ї бригади. Потім хлопців з цієї бригади кинули під Новоазовськ, багато хто загинув, частина потрапила в полон, частина постраждала в інших боях.

Паралельно постійно виконувалися бойові завдання на вертольотах. Спочатку на наших бортах літали хлопці з 3-го полку спецназу. Але коли збили борт і загинули двоє спецназівців, як я розумію, десь вгорі взялися за голову і вирішили створити групу бортових стрільців. І нас почали готувати.

Другу половину служби довелося політати в цій групі.

- Чи є у вас бойові нагороди?

- Ні, бойових нагород я не заслужив. Є багато хлопців, хто зробив набагато більше за мене і заслужив на нагороди.