Як змінити правоохоронну систему та реформувати правоохоронні органи, щоб бізнес відчув їх партнерами, а не ворогами?

6 хвилин
2,2 т.
Як змінити правоохоронну систему та реформувати правоохоронні органи, щоб бізнес відчув їх партнерами, а не ворогами?

Відразу хочу попросити вибачення перед читачами за іноді складну мову подачі матеріалів. Зазвичай аудиторія, до якої я звертаюсь, це експертне середовище, фахівці з права, економічної безпеки та правоохоронної діяльності, але в останній час для мене стає зрозумілим, що з якою б прогресивнішою ідеєю ти не звертався до активної частини суспільства та влади, вона повинна бути для них зрозумілою, інакше у такої ідеї не буде послідовників.

Відео дня

На фоні побудови в України принципово нової антикорупційної інфраструктури, а також створення абсолютно нових правоохоронних структур - таких як НАБУ, ДБР, БЕБУ - у кожній особливо пасіонарної частини населення, яка спостерігає за кроками реформ, які започатковані владою, виникають питання: чи все відбувається так як планувалося? Чи виправдалися їх очікування від започаткованих реформ? Чи є підстави довіряти новим структурам? Чи можуть такі державні структури стати справжніми партнерами людини, бізнесу та захистити їх від будь-якого свавілля?

Спробуємо розібратися в цьому. Намагання нашої команди реформувати правоохоронні органи в такий спосіб, щоб це задовільнило і владу, і бізнес, завжди супроводжувалось пошуком відповіді на питання: чи можна вплинути на криміногенну ситуацію, у нашому випадку в економіці, не застосовуючи такий інструмент як кримінальне провадження? Якщо можна, тоді якими інструментами повинні оперувати правоохоронні органи і не тільки, щоб досягти бажаного результату. Для того, щоб знайти відповідь на ці питання, ми виходили з вже усталених базових основ забезпечення правопорядку, на яких будується сучасна правоохоронна діяльність західних країн, а саме:

по-перше, не можливо розглядати боротьбу з окремими видами злочинів через призму діяльності окремої правоохоронної інституції (наприклад, з корупційними злочинами та корупцією вцілому –– тільки НАБУ, з економічними злочинами – тільки БЕБУ та ін.) це завжди повинна бути система декількох уповноважених органів, які в межах своєї компетенції скоординовано використовують механізми та інструменти задля впливу на ті чи інші негативні явища. Інструментом, який забезпечує розподіл повноважень в межах компетенцій уповноважених органів з реагування на ризики, є Комплекс заходів з оцінювання ризиків в економіці, а також SOCTA (Оцінка загроз організованої та серйозної злочинності), які проводяться один раз в 3-4 роки. Також неправильно розглядати такий інструмент як кримінальні переслідування як виключний спосіб реагування на кримінальну загрозу;

по-друге, система боротьби зі злочинами повинна бути поділена на дві глобальні складові: одна, пов’язана з комплексом заходів превентивного впливу на процеси, у нашому випадку в економіці, ще до початку досудового розслідування. Друга – це комплекс дій в межах досудового розслідування. Уможливлення превентивного впливу на процеси криміналізації економіки, з метою забезпечення економічної безпеки держави, є більш ефективним способом захисту суспільства, бізнесу від шкоди, аніж кримінальні переслідування осіб причетних до протиправних дій у сфері економіки після їх вчинення;

по-третє, системи превентивного та кримінального впливів не повинні застосовуватись не скоординовано, тому у правоохоронних органах повинні бути інструменти, які б виявляли джерело небезпеки, у нашому випадку ідентифікували загрози економічної безпеки та уразливості системи вцілому, та визначали механізми або способи реагування на цю небезпеку, щоб мінімізувати її вплив. Таким інструментом сьогодні є система управління ризиками, а підхід такий має назву ризик-орієнтований. У такому разі система досудового розслідування / кримінального переслідування повинна бути інтегрована в систему управління ризиками;

по-четверте, якщо оцінювати результативність кримінального переслідування та заходів превентивного впливу як інструментів реагування на кримінальну загрозу, ефективність останніх беззаперечна. Вони передбачають мінімальний час реагування на загрозу і особливо на системні кримінальні явища, а також не допускають реалізацію загрози або мінімізують її вплив. У випадку з кримінальним переслідуванням ми реагуємо на події, які вже відбулися.

Це не складно довести, звернувши увагу на вимоги положень КПК, які стосується тривалості досудового розслідування. Відповідно до ст. 28 КПКУ "під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень…".

Ст. 219. визначає, що "строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування …". Частина друга цієї статті окреслює, що "строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей в ЄРДР, до дня повідомлення особі про підозру становить: дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Додайте до цього строки оскарження і ми вийдемо на мінімальні 2-3 роки розгляду кримінального провадження з тим, щоб суд поставив крапку у цій справі, а також було забезпечено правове підґрунтя для відшкодування збитків.

Ст. 1 та 2 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", ст.1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", ст. 1 та 2 Закону України "Про Службу безпеки України" та ін. зазначають, що ключовим завданням цих органів є протидія злочинності, зокрема запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до їх компетенції. Таким чином, структурно-функціональна побудова цих органів, рівень їх повноважень, а також система організації роботи залежить від характеристики злочинів боротьба з якими віднесена до їх компетенції. До якої належить: характер злочинів; рівень їх суспільної небезпеки; рівень інтелектуалізації та технологізації; масштаби та сфери розповсюдження; характер та значимість негативного впливу на систему суспільних відносин; умови навколишнього середовища, які впливають на стан злочинності, зокрема терпимість суспільства до таких проявів тощо.

Для економіки ситуація ще складніша у зв’язку з тим, що пов’язана зі втручанням в процеси, які з одного боку є неприйнятними, але з іншого є цілком закономірними, що супроводжують процес становлення ринкової економіки в Україні.

Таким чином, реформа правоохоронних органів в контексті забезпечення економічної безпеки, а також зміни їх відносин з суспільством, зокрема бізнесом – це комплекс заходів, якими вводяться на заміну старих нова система суспільних відносин у забезпеченні економічної безпеки держави, що призводить до зміни правоохоронної культури, умов діяльності всіх і правоохоронців зокрема. Процес реформування відбувається за умови неможливості при існуючому стані відносин між державою та бізнесом мати позитивний розвиток країни. Метою реформування є досягнення нового стану відносин між правоохоронним органом та бізнесом, в якому перешкоди позитивному розвитку, які існували раніше, в його новому стані існувати не можуть.

Не варто ототожнювати поняття "реформа" в значенні з "удосконаленнями", "реорганізацією", "модернізацією" ... Реформа в соціальному значенні є, по суті, корінний перелом усталеної правоохоронної практики, зокрема підходів до системи досудового розслідування, а також запровадження сучасних інструментів превентивного впливу на процеси, що призводять до криміналізації відносин в економіці.

Реалізація реформи у такому напрямі сформує ефективну систему захисту бізнесу від протиправних посягань. Надасть змогу уповноваженим суб’єктам розподіляти обмежені ресурси для мінімізації ризиків криміналізації економіки, що гармонізовано з національними пріоритетами. Формування правоохоронної діяльності, скерованої на ризики криміналізації бізнес процесів, освоювання бюджетних коштів та міжнародної технічної допомоги, зменшить шанси злочинців використовувати вади системи щоб вчинювати протиправні дії. Окрім того, цей підхід покращить якість інформації, до якої правоохоронні органи мають доступ. Це також надасть змогу уникати непотрібного навантаження на сектори економіки, учасників бізнес-процесів та види діяльності з низьким рівнем ризику під час виконання правоохоронної чи контрольної функції. Така умова надважлива для розвитку економіки, що зможе загалом знизити кримінальні ризики через транспарентність процесів в економіці. Надійний ризик-орієнтований підхід охоплює належні стратегії для мінімізації усього спектра ризиків, як від сфер, галузей економіки, видів діяльності та суб’єктів із підвищеним рівнем ризику, так і до сфер, галузей економіки, видів діяльності та суб’єктів із пониженим рівнем ризику. Ризик-орієнтований підхід, упроваджений у належний спосіб, забезпечить краще реагування, зменшить навантаження, а також надасть змогу скеровувати більшу кількість рішень щодо цього питання до компетенції тих осіб, які щонайкраще розуміються на їх прийнятті.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...