Справжня фортеця? Як зміцнять оборону України

Як працюватиме нова система територіальної оборони в Україні та з якими труднощами доводиться стикатися? OBOZREVATEL вирішив з'ясувати нюанси прийдешніх змін.

Що пропонують?

В ідеалі нова концепція територіальної оборони може забезпечити ЗСУ добре навченим кадровим резервом в разі атаки з боку Росії. Або будь-якої іншої держави.

Стара система, що існувала до 2014 року, коли в кожному регіоні країни дислокувався один батальйон територіальної оборони, відразу ж виявила свою неспроможність. Плутанина, погана підготовка і відсутність взаєморозуміння з відрядженими до батальйонів офіцерами ЗСУ засвідчили, що систему треба міняти.

Читайте: Гарна і смачна реформа: у ЗСУ показали, чим годують захисників України

Офіційний процес був запущений у червні 2016 року, коли президент Петро Порошенко підписав Стратегічний оборонний бюлетень, в якому на найближче десятиліття закладалися напрямки реформування українських збройних сил за стандартами НАТО.

Відтоді уряд України випустив постанову про систему територіальної оборони, а у 2017 році один з проектів закону навіть винесли на розгляд парламенту, але тоді він провалився.

За словами секретаря РНБО Олександра Турчинова, незабаром до парламенту мають подати новий проект закону. Поки що він допрацьовується РНБО, але Турчинов уже заявив, що завдяки цій системі країна перетвориться на "справжню фортецю".

Структура

Як повідомляє секретар РНБО України, в кожній області за проектом Генштабу створюються бригади територіальної оборони і окремі резервні підрозділи Нацгвардії та прикордонників.

Схоже на те, що територіальна оборона складатиметься з трьох рівнів. Основні служби створять з цивільних-добровольців, які житимуть звичайним життям, але раз на декілька місяців виїздитимуть на збори.

Читайте: Реформи в ЗСУ та НГУ: що реально здійснити за рік

До другої групи потраплять люди у віці від 20 до 35 років, що пройшли строкову службу, але з якихось причин не воювали на фронті. Вони стануть резервістами першої черги.

Третій рівень - українці від 35 до 55 років, які служили в армії або добровільно виявили бажання вступити до загонів територіальної самооборони. З них сформують резерв другої черги.

За що відповідатимуть

Кидати загони територіальної оборони проти навченої армії ніхто не планує. У разі воєнного стану такі батальйони замінять у містах частини Національної гвардії, що підуть на фронт, і замість них нестимуть охорону об'єктів інфраструктури, стратегічних мостів, займатимуть внутрішні блокпости, боротимуться з диверсійно-розвідувальними групами противника та незаконними збройними формуваннями. Поки що їхній функціонал, регульований законом від 1991 року, розширювати не планують.

Втім, самі учасники територіальної оборони кажуть, що не проти взяти на себе додаткові завдання.

"Ми не хочемо повторення 2014 року. Тому пропонуємо створити в тербатах спеціальні підрозділи, які відстежуватимуть інформаційний фон у прикордонних містах. Якщо ми помітимо, що виступи проти влади явно ініційовані ззовні, то можемо самі погасити ситуацію, не чекаючи на підрозділи Нацгвардії", - розповів нам демобілізований АТОвець Денис Майданов.

У кого буде зброя

Це одне з найболючіших питань, яке викликало найпалкіші суперечки між військовими, ветеранами та громадськими активістами. Останні наполягали на тому, щоб Україна переймала досвід Швейцарії, де кожен учасник територіальної оборони підписує контракт резервіста і може зберігати зброю у себе в сейфі.

"Ми вважаємо, що такий варіант буде найзручнішим. Склад можуть захопити, спалити тощо. З військкоматом та сама історія. Говорити про якусь таємність смішно, оскільки інформація від наших військових витікає постійно. Тобто ворог може заздалегідь дізнатися, де ми зберігаємо зброю, і захопити її. А який тоді сенс у підготовці? Якщо ж зброю буде зберігається у нас, то ми будемо приїздити на місця вже озброєними. Зекономимо час і точно уникнемо плутанини", - розповів OBOZREVATEL ветеран АТО Іван Савельєв.

Читайте: Переформатування і наближення до НАТО: Полторак детально розповів про реформу ЗСУ

У Міноборони наполягали на тому, щоб уся зброя зберігалася у військкоматах і видавалася лише за необхідності. Схоже, що в підсумку зійшлися на компромісному варіанті: зброю додому не видадуть, але і в одному місці не зберігатимуть, а розподілять по різних точках, щоб уникнути повторення ситуації 2014 року, коли захоплення диверсантами противника однієї будівлі паралізовувало всі силові структури міста.

Які ще проблеми

З розмов із резервістами стало зрозумілим, що наразі головна проблема - це підготовка. Проведення навчальних зборів - річ доволі витратна. Треба знайти гроші на харчування, забезпечити транспорт, компенсувати зарплати тощо. Грошей на це не вистачає.

"Збори - чудова штука. Але багато хто з тих, хто приписаний до нашого підрозділу територіальної оборони, участі в них не бере. І людей також можна зрозуміти. Якщо вже займатися, то робити це усвідомлено, а не діставатися на автобусі до полігону, де тобі навіть не дадуть нормально потренуватися у стрільбі, бо патронів немає. Таке теж було", - розповів OBOZREVATEL один з учасників.

Переймаємо досвід сусідів

Україна явно вирішила піти шляхом сусідів - Польщі, Латвії, Литви та Естонії. І це логічно, бо чисто фінансово ми не можемо собі дозволити перевершити Росію за кількістю бійців чи озброєння. Навіть не варто намагатися. Тож маємо бити агресора не кількістю, а якістю: зброєю, чинних воїнів і резервістів, які підтримають основні сили у скрутну хвилину.

Тому створення загонів територіальної оборони - абсолютно слушний крок. Головне, щоб усе викладене на папері вдалося реалізувати на практиці. З цим в України досі виникають труднощі.