Блог | Вони називають себе "російським ведмедем?". Навіть ведмеді отримують по яйцях

Нападе росія на нас у повному масштабі, чи не нападе – у принципі питання часу. Це залежить від вікової швидкості скорочення нейронних зв'язків у голові одного карлика. І нестачі почуття самозбереження тих, хто його оточує.

Відео дня

А ще від того, як у них усіх склалася готовність до світової війни.

Тому що основні "гравці" та "бійці" світу теж знають, що світова війна з ініціативи Росії – це також "питання часу".

Ось тільки цей час може настати, а може, ні. Бо навіть ведмеді отримують по яйцях.

Росію та її божевільного "царя" - не можна міряти звичайною логікою. Народжена ними "гібридність" війни з усім світом одразу – грає з ними злий жарт. Занадто багато фронтів.

І на всіх напрямках війни – економіки, інформації, ідеології, та й власне у військовій сфері – вони слабші за інших. Це факт. Тому єдиним аргументом поки що є російська ядерна палиця. Яка, до речі, теж найпримітивнішої моделі з усіх. Але поки що працює.

У нас завжди у тренді розмови – здадуть чи не здадуть нас союзники?

За останні два роки ми зробили все, щоб як до союзника, до нас серйозно не ставилися (як і до того, хто збирається захищати себе сам). Облишмо все це на совісті нашої незрозумілої влади. І подивимося – чи є добрі новини?

Є. Ті самі світові "гравці" та "бійці" – об'єктивно вважають росію головною загрозою. І будують свою стратегію, і готуються до можливих дій, виходячи саме з цього факту.

Навіть для США – Китай є потенційною загрозою другого плану. Тому що Китай, за будь-якої влади (навіть "великого керманича" Мао) тяжів до ідеї "великого Китаю" і навіть світового панування. Але панувати він завжди хотів над світом, а не над його згарищем. Тому що Китай мислить у масштабах історії, що налічує тисячі років.

У Росії, що успадкувала все від СРСР - справи значно гірші. Тут розуміння історії, геополітики, наслідків, та шкали "можливо-неможливо" стискуються до рівня досить убогої особи поточного диктатора. Який промиває мозок своїй країні до свого масштабу світорозуміння.

І це розуміють усі. І готуються - нехай у вас навіть не буде сумнівів. І теж ведуть "маневри" по всіх гібридних фронтах (не втрачаючи можливості принагідно заробити на цьому, за можливості).

Так і з Гітлером було, до речі. І коли від імені Європи Чемберлен "подарував" йому Судетську область Чехословаччини, щоб "зупинити світову війну" (решту "поділили" Польща та Угорщина, які пішли у м'ясорубку пізніше) – для головних гравців не було секретом, що жодної "зупинки" не буде. Просто відстрочення. Тому що всі пам'ятали Німеччину у першій світовій. Як і зараз пам'ятають росію (СРСР) – у "холодній війні". І у всіх її нинішніх витівках.

Чи станемо ми у всьому цьому протистоянні "Чехословаччиною?".

Тільки за однієї умови. Якщо ми це дозволимо. Якщо хтось не знає, Чехословаччина мала на той момент одну з найбільш технічно оснащених армій. І провела загальну мобілізацію.

Гітлер на той момент не був готовий не лише до світової війни, а й, у принципі, до війни з Чехословаччиною.

Але спрацювали два чинники. Перший (другорядний) – Європа залишила Чехословаччину без підтримки. Другий (головний) - Чехословаччина капітулювала практично без спроб опору (за єдиним винятком).

Бо треба було розраховувати на себе. Але вони опинилися в положенні бійця в окопі, який тримає потужну зброю в руках, але не дивиться в приціл на ворога. А озирається на "союзників".

А можна було б битися. На Нюрнберзькому процесі Кейтель зізнався, що Німеччина не готова була до серйозної війни з Чехословаччиною. Просто ось така вийшла гібридна операція. Де правильно сформований страх виявився сильнішим за реальну можливість до опору. А все могло піти зовсім інакше. У тому числі з масштабами світової війни.

Якби Гітлер отримав по пиці на самому початку.

Так що все досить просто. У нас ще багато чого не вистачає. Але цілком достатньо сил, засобів та досвідчених бійців, щоб чинити опір. І забезпечити агресору необхідну кількість "вантажів 200", що деморалізують. Не озираючись на союзників. Обіцянка підтримки – не завжди закінчується підтримкою. Проте вона дуже часто приходить до тих, хто не здається. Сильним допомагають охоче.

Тим більше, що Росія старанно дістала всіх. І багато хто чекає відповідної ситуації та приводу.

Тим більш, що ми вже били по нахабній пиці. І знаходимося у стані опору. З боєздатною армією і боєздатними резервами. Попри всі спроби "зазирнути о очі" - від "миротворців" і манкуртів при владі.

І в Росії про це теж знають. І воювати зі всім світом вони теж об'єктивно не готові.

Тому те, що відбувається на кордоні Польщі та Білорусі – просто ще одна "вдала вигадка" з низки провокацій. А концентрація військ на нашому кордоні – те, що відбувається регулярно і постійно. Ми вже на війні.

Тому, на запитання "чи буде широкомасштабна війна?" - дайте відповідь собі "запросто буде". І будьте готові. Всі. І зараз.

Тільки в такому разі війни може не статися.

Бо перемогти нас росія може лише нашими власними руками. Винятково.

І нападатиме, швидше за все, наважиться лише тоді, коли ми будемо готові програти війну.

Ось тільки – хрін ім. Si vis pacem, para bellum

Вони називають себе "російським ведмедем?". Ну що ж. Навіть ведмеді отримують по яйцях.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...