В Україні держбанк "вибачив" іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

9 хвилин
4,8 т.
В Україні держбанк 'вибачив' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Повномасштабна агресія РФ проти нашої країни вже завдала їй величезних збитків: внаслідок руйнувань інфраструктури, зупинки великої частини промисловості, відтоку інвесторів та портової блокади підрахунок збитків пішов на сотні мільярдів доларів. Зараз виснажена війною українська економіка критично залежить від західної фінансової допомоги, в той же час всередині країни є значний ресурс, який можна спрямувати на найнеобхідніше: забезпечення армії та підтримку населення. Подробиці читайте на сайті 49000.com.ua

Відео дня

Безумовно, українська влада докладає зусиль для відшкодування хоча б частини економічних втрат за рахунок тих, хто пов'язаний з країною, яка їх завдала: у квітні Верховна Рада підтримала закон про націоналізацію майна росіян та колаборантів, але поряд із вже озвученими та "прийнятими в обіг" заводами путінських олігархів, доньками російських банків, заправками Медведчука є ще десятки мільярдів гривень, які вкрадені у держави не менш одіозними персонажами. Йдеться про величезні кошти, виведені тим чи іншим чином із держбанків країни у вигляді виданих, але не повернутих великих кредитів. В результаті дофінансування держбанків за десятиліття набуло в Україні системного характеру.

Так, у 2016-му голова НБУ Валерія Гонтарева заявляла як про правильний і необхідний крок про заплановану докапіталізацію державних "Ощадбанку" та "Укрексімбанку" на загальну суму близько 15 млрд грн. Незважаючи на вливання з боку держави, лише за 2020 рік збитки ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" ("Укрексімбанк") склали 5,8 млрд грн. За заявою голови банку Євгена Мецгера, причина полягає в тому, що велика кількість старих кредитів визнана безнадійною.

Вивчаючи цей бік діяльності "Укрексімбанку", як на характерному та промовистому прикладі варто зупинитися на історії, пов'язаній з його фінансуванням ТОВ "Консоль ЛТД" та ТОВ "Люкс", що будували об'єкти в Дніпрі. Досвід цієї "співпраці" доводить: можна було запросто взяти у держави 300 мільйонів гривень, благополучно їх витратити на будівництво багатоповерхового комплексу, після цього "протягуванням" потрібного рішення у суді визнати договори з банком недійсними. І, відповідно, кредит не повертати, а будинком користуватися на свій розсуд.

Для цього, поза сумнівом, була потрібна низка "сприятливих" умов. Насамперед практично безмежна лояльність "Укрексімбанку" та Нацбанку України до позичальника: як під час видачі кредиту, так і за його непогашення. Також обов'язкові потрібні контакти в судах, згода місцевої влади під час виділення ділянок під будівництво. Ну, і без кримінального "даху" в такій справі не обійтися – занадто жирний шматок пирога і занадто нахабна реалізація схеми. Вважаєте, таке неможливе – переконайтесь самі.

На початку 2004 року названі фірми уклали договір про будівництво об'єкта "Сіті Центр" у Дніпрі (99% та 1% часток відповідно). У березні 2008-го схема запрацювала: "Консоль" уклала генеральну угоду з "Укрексімбанком", внаслідок чого отримала можливість вивести до трьохсот мільйонів гривень (за тодішнім курсом близько 60 мільйонів доларів). А контролював "Консоль" відомий сепаратист та зрадник Володимир Константинов – про це трохи згодом.

В Україні держбанк ''вибачив'' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Незважаючи на укладений іпотечний договір від 13.03.2008 №151407Z10, насправді передавати право оренди на ділянки землі навряд чи хтось збирався. А ділянки не просто ласі – на вагу золота. Йдеться про центральний проспект міста – Яворницького (на той момент-Карла Маркса), в районі будинку 72А (кадастрові номери: 1210100000:06:089:0092, 1210100000:06:089:0078, 121010 площею 0,2242 га) та розміщений на цих ділянках об'єкт незавершеного будівництва офісно-торговельний центр "Сіті-Центр" загальною площею 17472 кв.м.

В Україні держбанк ''вибачив'' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Тим часом "Сіті-Центр" будувався, кредит держбанку не повертався, всі терміни минули, а держава не побачила ні виплат за відсотками позики, ні пені за прострочення.

А далі – справа техніки. 15 лютого 2012 ТОВ "Люкс" та ТОВ "Консоль" переуступили права замовника-забудовника на об'єкт незавершеного будівництва та будмайданчик ЖБК "Сіті-Центр" – створений для цієї операції ОСББ.

Мабуть, щоб не бути запідозреним у чомусь протизаконному, банк продемонстрував своє бажання якось вирішити проблему, що явно посилюється, і підготував судовий позов на ці дії.

Попри те, чого слід від суду очікувати, враховуючи очевидні порушення договору з боку позичальника та "каламутну" схему з перереєстрацією, сценарій був відіграний прямо протилежний: Апеляційний суд області 28.07.2014 у справі №203/6972/14 іпотечний договір визнав нечинним, а Вищий спеціалізований суд України, у свою чергу, 26.11.2014 залишив цей вердикт без змін. Усі ролі були виконані бездоганно.

В Україні держбанк ''вибачив'' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Вже в 2016 році ЖБК передав дані права третій за рахунком юрособі – ТОВ "Дельмар Люкс", який став і зовсім сумлінним власником. Хоча у реєстрі зареєстровано справу 203/1009/20 про визнання незаконним і скасування рішення держреєстратора та відчуження майна.

В Україні держбанк ''вибачив'' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Того ж року "Укрексімбанк" формально спробував зажадати борги забудовника через суд. Цього разу служителі Феміди вирішили зобов'язати бенефіціарів "Консолі" розрахуватися… шляхом примусового продажу її нерухомості у вже окупованому Криму. Зрозуміло, що над рішенням українського суду на де-факто анексованій території просто посміялися.

Тим часом "Сіті-центр" у 2019 році офіційно ввели в експлуатацію, право власності зареєстрували на ТОВ "Дельмар Люкс". Примітно, що підприємства перебувають у процедурі банкрутства (ТОВ "Дельмар Люкс" введено у ліквідацію №904/5028/20).

Хто ж виграв реалізацію схеми? Для цього поцікавимося тими, хто стоїть за названими компаніями. І бачимо, що "Консоль ЛТД", як і її власник, компанія "Реал Естейт", безпосередньо пов'язані зі спікером нелегітимного парламенту Криму, сепаратистом Володимиром Костянтиновим.

В Україні держбанк ''вибачив'' іпотеку на 300 млн забудовнику-сепаратисту з Криму: деталі скандалу

Саме він тривалий час очолював компанію, відповідно, відповідальний і за обман нашої держави та її громадян. Так, і як бачимо, українська сторона чомусь вирішила задовольнитись рішеннями суду, які зобов'язують розраховуватися за боргами компанії Константинова у Криму, які, як нескладно здогадатися, перебуваючи під заступництвом окупантів, виконувати судові розпорядження не збиралися і не збираються.

До речі, від шахрая-сепаратиста Константинова постраждали й ошукані пайовики, які вклали кошти у будівництво близько 50 житлових будинків у Києві, Львові, Одесі, Сімферополі, Харкові, Ялті та інших містах. Багато з яких так і не збудували. Крім цього, будівельні "контори" Константинова не виконали і цілу низку інших взятих на себе зобов'язань (і коштами на ці зобов'язання) щодо зведення соціальних об'єктів: житла для військовослужбовців, дитячих садків та іншої нерухомості на території тоді ще не анексованого Криму. Сума, яку заборгувала компанія, вчетверо перевищила її статутний капітал. Тільки вже згаданому тут "Укрексімбанку" ТОВ "Консоль" та її "родинні" фірми заборгували, за різними оцінками, до 750 млн гривень. А винен Константинов далеко не тільки йому.

І таких великих боржників із кримінальним та "проросійським" шлейфом у держбанків безліч. Наприклад, лише вищезгаданому "Укрексімбанку" запорізький ПАТ "Завод напівпровідників" заборгував понад 11 мільярдів гривень з 2009 року. Його власники — екстопфункціонери Партії регіонів Андрій та Сергій Клюєви, які посідають 70 місце у рейтингу найбагатших українців за версією Forbes. З 2012 року завод "Азовсталь" залишився винен 7 мільярдів – під час "нагромадження" боргів його контролював Юрій Іванющенко, відомий як кримінальний авторитет Юра Єнакіївський, також колишній нардеп від "Партії регіонів". Лише підконтрольні йому компанії за час перебування при владі експрезидента Януковича-втікача заборгували всього 21 мільярд гривень. Ще 6 мільярдів із 2007 року становить борг перед "Укрексімбанком" компанії "Sky Towers" колишнього міністра вуглепрому та нардепа від Партії регіонів Віктора Тополова. Агрохолдинг "Креатив", яким володіли нардеп-регіонал Максим Березкін та підприємець Юрій Давидов, заборгував 4,6 млрд грн. Борг компанії "ЄСУ", яка володіла "Укртелекомом", становить 3,3 мільярда гривень. А ще є дніпровська "Веста", яку контролює екснардеп від "Народного фронту" Денис Дзензерський, з боргом у 3,2 мільярда гривень. І багато, багато інших.

Неважко помітити, що боржники – люди аж ніяк не бідні. Більшість їх безпосередньо або опосередковано пов'язані з "тіньовим" світом або з політикою, і належали до влади. За цими бандитськими методами авторитетних бізнесменів, підтриманих владою та криміналом, "прощених" банком та судами, чітко простежується принципи останніх – "лоха треба вчити", впевненості у власних зв'язках "нагорі", безкарності та "знанні, де і чиї права".

Інакше складно пояснити, чому той же очолюваний Валерією Гонтаревою НБУ з практично повною байдужістю, що межує з прямим недбалим потуранням, спостерігав, як його структури "прощають" сотні та сотні мільйонів нечистим на руку бізнесменам, заспокоюючись або заздалегідь програшними, або де-факто нездійсненними рішеннями (наприклад, рішення обласного апеляційного суду та вищого спецсуду країни щодо "скасування" іпотеки Константинова виносилися навіть тоді, коли він уже очолив маріонеткову держраду окупантів у Криму).

До речі, через три роки, у 2019 році, вже залишивши свою посаду й Україну, та сама Валерія Гонтарева фактично зізналася в цьому, заявивши, що банки в Україні використовувалися посадовими особами, наближеними до влади підприємцями та політиками для викрадення багатомільярдних сум. За її інформацією, не повернено понад 80% позик "Ощадбанку" та "Укрексімбанку", а українська судова система не може притягнути до реальної відповідальності тих, хто привласнив кошти.

І якщо влада декларує боротьбу з проросійськими політичними силами, організованою злочинністю, злодіями в законі – то самий час зайнятися і фінансами, на яких тримаються їхні імперії. Фінансами, виведеними з бюджету держави. Вони не за тридев'ять земель, а в межах прямої досяжності та відповідальності українській юрисдикції. І для цього не потрібні рішення міжнародних судів, потрібні лише тверда рішучість та сьогодення, а не декларативне верховенство права та системність у прагненні його реалізувати. Адже у більшості вищезгаданих боржників є гроші, нерухомість, обладнання, майно – тобто існує можливість повернути державні кошти, які могли б послужити армії, забезпечення якої великою мірою знову, як і в 2014-му, лягло на плечі волонтерів, і чиї солдати нерідко свої ж "бойові" зарплати витрачають на своє ж необхідне екіпірування.

У той же час за гроші, які вивів зрадник Константинов та його учасники тільки при будівництві "Сіті-Центру" в Дніпрі, можна придбати до 30 тисяч сучасних американських бронежилетів залежно від виконання і стільки ж захисних касок. І успішні приклади є: той самий вічно безкарний Константинов вперше за всю історію своїх банківсько-будівельних афер уже "отримував по зубах". Причому там, де особливо не очікував: вже після зміни міської влади у Дніпрі комунальному підприємству "Управління з контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міськради у 2016 році вдалося домогтися банкрутства ТОВ "Консоль" у суді. Тоді було виграно позов на виплату 1,1 мільйона гривень. Сума щодо званих у статті цифр — скромна, але важливим є сам прецедент.

Саме тому залишається надія на повернення державі та людям втрачених десятків мільярдів гривень. І вселяє її та сама перемога громади Дніпра у правовому полі. Але для цього потрібна насамперед політична воля вищого керівництва держави – виправляти помилки "попередників", а не просто нарікати на них, і неупередженість та відповідальне ставлення відповідних органів: ДБР, СБУ, прокуратури та судів. Адже наші солдати зараз самовіддано воюють саме за таку країну: Україну, яку вже неможливо пограбувати чи обдурити, не залишившись безкарною. І зараз усі гілки влади повинні працювати на те, щоб наша армія мала все необхідне, грамотно використовуючи для цього всі інструменти і залучаючи всі можливі ресурси. І особливо ті, що були в недавньому минулому "освоєні" безпринципними аферистами та поплічниками ворога.