''України немає, а Росія — круто!'' Боєць АТО розповів про жахи полону в ''ДНР''
Колишній боєць батальйону "Донбас" Йосип Пономаренко поділився страшними спогадами про 117 днів полону в терористів "ДНР", які йому і його побратимам довелося пережити після Іловайського котла.
Він розповів, що солдати були змушені здатися ворогові, щоб врятувати поранених товаришів, яких окупанти пообіцяли розстріляти. Для підтвердження своїх намірів бойовики обстріляли штаб українських воїнів снарядами, у результаті чого всіх, хто був у ньому, контузило. Терористи дали військовим лише дві години на ухвалення рішення, і 30 серпня вони погодилися на полон, щоб врятувати життя побратимам.
"До нас прибула банда "Мотороли". Привезли нас у колишню будівлю Служби безпеки України в Донецьку. Туди приходили місцеві жителі і плювали в нас. Били і кричали, що ми "гвалтуємо їхніх дітей". Кожного відзняли на відео. Зрозумів, що будемо жити", — згадує Пономаренко.
Читайте: ''Око виймали ложкою, сверлили груди'': полонені розповіли про пережиті в ''Л/ДНР'' пекельні тортури
Після цього, розповідає він, усіх бійців закрили у підвалі на два дні. Через це багато хлопців зривалися психологічно. Крім такого пресингу терористи вирішили познущатися над полоненими і жахливою годівлею — лише через два днів ув'язнення вони нагодували українців супом із соляркою. У наступні дні давали в'язням їсти раз у день — кашу й хліб на десятьох людей.
Особливо жорстоко, розповідає екс-боєць "Донбасу", бойовики "ДНР" ставилися до українських снайперів і добровольців із "Правого сектора".
"Шукали снайперів серед нас. У одного хлопця забрали ноутбук. Там були фотографії з бійцями "Правого сектора". Його катували страшно. Нам усім казали, що України немає, а Росія — це круто", — ділиться пережитим Пономаренко.
Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше у мережі з'явилося відео із моторошними спогадами українських воїнів, яким вдалося вижити в Іловайському котлі. На ньому вони розповідають про те, як їм довелося евакуювати із місця жорстокої бійні сотні тіл загиблих друзів, а також у прямому сенсі виживати під шквальним вогнем російського ворога.