Блог | Україна повинна сказати правду, Кремль буде в істериці
Я вважаю, що очікувати якихось змін в риториці і в діях Росії було б надзвичайно наївно. Вона звичайно ж не зміниться незалежно від форматів – мінський формат, нормандський формат або ще якийсь.
Для Кремля все це є певною фігурою відволікання. Насправді це димова завіса.
Кремль буде продовжувати робити те, що він робить. Він буде продовжувати війну в Україні, він буде продовжувати окупувати Крим. Доти, доки президентом Росії буде Путін, нічого тут змінитися не може принципово.
Відключення від SWIFT і повне паливне енергетичне ембарго може бути серйозним ударом, але на це навіть Байден не піде. Все решта для Кремля не є критичним, не є суттєво небезпечним.
Так, це буде повільне руйнування російської економіки, але у російської економіки досить великий запас міцності. Тому ті санкції, які будуть запроваджуватися, не критичні. Вся інша риторика залишиться незмінною.
Щодо відмови від Мінських угод, то я думаю, що цей крок давно назрів. Той порядок пунктів, який в них прописаний, абсолютно самогубний для України. Змінювати його Росія, звичайно ж, не буде, вона буде за них чіплятися. У цьому виді Мінські угоди вигідні тільки одній стороні. І це абсолютний глухий кут.
Я думаю, сказати правду ніколи не пізно. Сказати про те, що Мінські угоди є річчю вимушеною.
Насправді в міжнародному праві є положення, згідно з яким країна, яку змусили під дулом пістолета укласти якісь угоди, має право від них відмовитися. Цілком можливо, що для України це буде хороший правильний вчинок. Я вважаю, що світове співтовариство здатне тут встати на бік України.
Так, це дасть привід для риторики Кремля, для певної істерики. Але вона і без цього є.
Тому я не бачу нічого страшного в тому, щоб публічно сказати правду. Принаймні, це створить хоча б трошки іншу реальність і можливість вже для якоїсь серйозної розмови. "Хлопці, поверніть Крим назад, поверніть Донбас назад".
Відмова від Мінських угод і об'єднання двох проблем – окупації Криму і Донбасу – може стати новою політикою України.
