Відео дня
У кого більше? Скільки закляті сусіди України витрачають на армію
7-го грудня Верховна Рада прийняла державний бюджет на 2018 рік. Раніше "Обозреватель" вже писав про те , до яких змін слід готуватися українцям в наступному році.
У цьому ж матеріалі ми вирішили подивитися, що дісталося Збройним силам і порівняти витрати на оборону з державами-сусідами.
Знову зростання
До початку війни на Донбасі українська армія фінансувалася за залишковим принципом. Точніше, було так: головною складовою оборонного бюджету вважався спеціальний фонд, який мав наповнюватися за рахунок господарської діяльності самого Міноборони. Наприклад продажу військового майна.
Читайте: Для оборони: США вже постачають Україні летальну зброю
Зрозуміло, що при такому підході грошей у фонді постійно не вистачало, тому армія регулярно недоодержувала кошти.
З 2015 року ситуація почала змінюватися. Ні, спеціалізований фонд існує до цих пір, але на нього всерйоз уже ніхто не розраховує. Быльша частина виплат буде вестися із загального фонду, який склав майже 82 млрд.грн. Ці гроші вже гарантовано є і підуть на головні потреби армії.
А до спеціального фонд вирішили закласти 1 млрд 625 млн.грн. Однак фішка в тому, що ці гроші Міноборони може заробити, а може і не заробити. В такому разі фінансування окремих напрямків доведеться урізати.
Всього ж вийшло, що в 2018 році на оборону виділили круглу суму в 83,3 млрд.грн.
Більше, ніж було. Але менше, ніж просили
І все одно ця цифра сильно відрізняється від тієї, яку хотіли в Міноборони. Перед цим там заявляли, що на наступний рік армії потрібно 141 млрд.грн. Однак в уряді вирішили, що це буде занадто жирно і виділили майже в два рази менше.
Читайте: "Готуються до війни": міністр оборони Польщі зробив різку заяву про Росію
Втім, гадаю, що в Міноборони задоволені і цим, адже в порівнянні з 2017 роком сума збільшилася більш ніж на 19 млрд.грн. А якщо подивитися на 2016, то на цілих 27,6 млрд.грн, що не може не вселяти оптимізм.
Куди підуть гроші?
Найбільше грошей, природно, піде на утримання ЗСУ. Так, в 2018 році на виплати армії передбачено 50,6 млрд.грн. У цю статтю витрат включені зарплати, виплати сім'ям загиблих, допомоги по інвалідності і пораненим, харчування і закупівля речей першої потреби. У порівнянні з 2017 роком, ця сума виросте більш ніж на 7 млрд.грн.
Другою за величиною статтею витрат стане модернізація технічного забезпечення армії. На розвиток, закупівлю і модернізацію бойової техніки держава обіцяє виділити 16,4 млрд.грн. У порівнянні з минулим роком, сума зросла на 2,9 млрд.грн.
Читайте: Санкції в дії? Путін заявив про скорочення витрат на оборону
На 462 млн.грн. (до 1,9 млрд.грн) збільшаться витрати на лікування військових, а також на 106 млн - фінансування програми придбання житла для сімей військовослужбовців.
Схоже на те, що силовики нарешті звернули увагу на те, наскільки вибухонебезпечна ситуація (в прямому і переносному сенсах) складається зі зберіганням боєприпасів. У всякому разі, в це дуже хочеться вірити
Ну а поки радіємо вже тому, що на утилізацію боєприпасів планують виділити 334 млн.грн (у минулому році було 141 млн.). Чи буде цього достатньо, щоб не повторити історію з вибухами в Калинівці і Балаклії ? Сильно сумніваюся, але це вже тема для окремої розмови.
Що там у сусідів?
Виходячи з усього вищесказаного, може здатися, що Україна витрачає на оборону дуже багато. І якщо рахувати від внутрішнього валового продукту (ВВП), то ми дійсно витрачаємо чимало. У наступному році цей показник складе 2,5% і близько 5% на силові відомства в цілому. Тоді як в середньому інші держави витрачають на оборону близько 2% від ВВП або ж і того менше.
Наприклад, нещодавно Польша збільшила кількість видатків на оборону до 2%. Однак не можна забувати про величезну різницю в показниках між нашим країнами. Так, якщо перевести витрати Варшави в близький всім доларовий еквівалент, то виходить, що в минулому році сусіди виділили на армію майже в два рази більше, ніж Україна - 9,3 млрд.дол проти 4,8.
Що ж відбувається у інших сусідів? Загальна тенденція така, що практично всі сусідні з Україною держави взяли курс на збільшення витрат на оборону.
В даному випадку все можна було б списати на наявність в регіоні одного агресивного гравця (Росії), але слід визнати, що така ж вибухонебезпечна тенденція спостерігається по всьому світі,.
Однак перейдемо до конкретики. Останнім часом в України зовсім не складаються стосунки з Угорщиною. Зрозуміло, що до збройного конфлікту справа навряд чи дійде, але стежити за гамірними сусідами варто.
Читайте: Тільки не оборона: Аріелі назвав єдину мету скандальної "Стіни"
Так, у 2017 році Угорщина витратила на армію лише трохи більше 1 млрд.дол. При цьому Будапешт не приховує, що збирається нарощувати фінансування армії, але собіраетсноя робити це дуже поступово - на 0,1% від ВВП в рік. Таким чином до 2026 року планується вийти на показники в 2% ВВП.
Намагається не відставати від інших країн і Румунія, яка в 2017 році збільшила оборонний бюджет до 2% від ВВП. При цьому в Бухаресті заявили про те, що беруть курс на посилення оборонної позиції в акваторії Чорного моря. Причина очевидна - посилення позицій Росії.
Крім іншого, не слід забувати і про Туреччину, з якою в України поки що хороші відносини, але диктаторські замашки президента Реджепа Ердогана не дозволяють викреслити цю країну зі списку потенційних загроз.
У минулому році турецький оборонний бюджет був майже в два рази більше українського. А кілька місяців тому переполох в ЗМІ викликала звістка про те, що в наступному році Стамбул планує збільшити витрати на оборону до 10 млрд.дол.
Правда ця інформація ставилася до розряду неофіційних, тому реальні цифри в підсумку можуть бути значно нижче. Але в будь-якому випадку Туреччина вже не перший рік тримає курс на планомірне збільшення витрат на оборонку, і явно не збирається відмовлятися від такої практики.
Читайте: ГПУ виявила рекордну "дірку" в оборонному бюджеті
І звичайно ж неможливо обійтися без порівняння з Росією. Тут цифри говорять самі за себе.
Можна лише констатувати, що незважаючи на планомірне збільшення витрат на армію, в цьому аспекті Україна все ще сильне відстає від заклятого ворога. Тому в найближчі роки Києву краще продовжувати робити ставку на дипломатію, вичікуючи зручного моменту для повернення окупованих територій. Який обов'язково настане.