Тука: Кравчук мав послати Росію під три чорти, а перекинув ультиматум у Раду

Напередодні чергової зустрічі радників лідерів нормандської четвірки, призначеної на 11 вересня, можна констатувати, що стартові позиції російської сторони залишаються незмінними, а отже, на прогрес годі й сподіватися.

Наразі у Кремля немає слабких місць, на які могла б тиснути Україна. Ба більше – вперше за роки існування Тристоронньої контактної групи українська сторона "перекинула м’яч ультиматуму" РФ на поле Верховної Ради. Таку заяву в ефірі телеканалу Obozrevatel TV зробив ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука.

– Порядок денний зустрічі радників глав нормандської четвірки не змінюватиметься. На саміті нормандської четвірки, якщо він відбудеться найближчим часом, теж буде визначено порядок денний. Виникає запитання: чи потрібно взагалі їхати і очікувати позитивних зрушень від зустрічі, яка відбудеться 11 вересня і в перспективі зустрічі глав держав?

– Це питання неодноразово ставили люди, які розуміються на справі. Заради чого президенту Зеленському таке устремління до проведення зустрічі? Яка мета? Чого він хоче досягти?

Адже зрозуміло, що стартові позиції залишаються абсолютно незмінними. Окрім того, не варто забувати, що, попри заяви деяких представників "зеленої" команди, які намагаються дезавуювати той факт, що на нормандській зустрічі Зеленський погодився на імплементацію формули Штайнмаєра, зокрема в українське законодавство шляхом зміни до Конституції і інших вимог, росіяни весь цей час з грудня наголошують на цьому.

У мене немає жодних сумнівів, що під час цієї зустрічі на рівні радників вони так само будуть наголошувати на цьому. Недарма вони заявили про те, що порядок денний залишається незмінним, що все зафіксовано письмово. Тому доповідайте, панове українці, а що ви там виконали.

– Радник президента Зеленського приїде з Берліна з папкою, в якій буде купа аргументів, чому ми маємо імплементувати особливий статус за формулою Штайнмаєра чи за якоюсь новою формулою, чому ми маємо виконувати Мінські домовленості в тому порядку, в якому це бачить Росія. І можливо, ще щось бонусом. Так?

– Так. Іншого сенсу проведення цієї зустрічі я не бачу. Жодних зовнішніх ознак, які дали б підстави сподіватись на зміну російської позиції я, наприклад, не вбачаю.

– Давайте поміркуємо. Якщо ми знаємо кроки суперника, принаймні напрямок, то, може, нам варто якось підготуватися. Вони нам папку чи перших два аркуші з цієї папки з аргументами, а ми їм контраргументи. Мовляв, ви залиште це при собі, ми самі знаємо, що робити.

– Це було б непогано, якби це було реальністю.

– А чому це нереально?

– Я бачу загальний тренд нинішньої української влади, яка діє за принципом "ти його в двері, а він у вікно".

Попри супротив суспільства, спробуємо одним шляхом. Нарвались на певні активні дії суспільства, на протидію – тоді давай спробуємо іншим шляхом.

Якщо розглянути події, які відбуваються в Тристоронній контактній групі після призначення Кравчука головою. Уперше в сучасній історії і вперше за роки існування цієї групи українська сторона в такий спосіб відреагувала на ультиматум з боку Росії і їхніх посіпак.

Кравчук не послав їх під три чорти – він перекинув цей м’яч ультиматуму на поле українського парламенту. До того ж у Раді не знайшлось здорового глузду для того, щоб послати під три чорти самого Кравчука разом із його м’ячем. Український парламент почав у комітетах вивчати це питання. Підкреслюю – питання, яке поставлене в ультимативній формі Російською Федерацією, країною-агресором.

– Я спілкувався з представником цього комітету. Якщо коротко – Кравчуку сказали: ми не можемо це розглядати, це нонсенс, синхронізуймо наші дії – комітету, парламенту, ТКГ. Наостанок – чи є зараз слабкі місця у Кремля, на які наш радник або наш президент, якщо зустріч відбудеться, може тиснути?

– Не бачу я таких слабких місць – завдяки слимаковим діям влади. Фактично ми дуже суттєво послабили антиросійську коаліцію, яка була створена за попередні роки. Як сьогодні можна підсилити позицію України? Це прикро, але, на жаль, я таких шляхів не бачу.