Медовар: катастрофу з водою в Криму не вирішать гроші Росії, думати треба було у 2014-му

Проблему нестачі прісної води в анексованому Росією Криму посилює низка посушливих років. В окупаційної влади немає способу компенсувати 1,5 кубокілометра води, яку постачала Україна через Північно-Кримський канал.

Відео дня

На 50 мільярдів рублів, виділених із бюджету РФ, можна закупити бутильовану воду, але ні цими грошима, ні бурінням свердловин, ні опрісненням проблему не вирішити. Детальніше проблему в ефірі телеканалу Obozrevatel TV розібрав російський гідрогеолог Юрій Медовар.

– За прогнозами, Севастополь через три місяці залишиться без води. Як думаєте, чи справді Новий рік буде в Криму хіба що з шампанським?

– Ну а як ви хочете? Звісно! Раз немає основного джерела водопостачання, Північно-Кримського каналу. Він давав майже 80% всієї води, яку споживав Крим.

Тепер його немає. Де їх взяти, ці 80%? Їх немає.

Крім того, зараз йде серія посушливих років у Криму, тому не відновлюються запаси води – як поверхневої, так і підземної. Все працює на піку.

Цілком можливо, що будуть пити шампанське. Щоправда, його теж треба з чогось зробити.

– Вода там теж наявна.

– Звичайно. І виноград.

– А якщо серйозно – прем'єр Мішустін каже, що 50 мільярдів рублів виділяє Росія для вирішення проблеми води в Криму. За ці гроші можна звідкись забезпечити півострів водою?

– Ви мені вибачте, але мені смішно. На 50 мільярдів можна закупити бутильовану і привезти. Можна її взяти з Байкалу. Але справа не в грошах, а у відсутності води.

Якщо немає її, де ж взяти?

Можна і 100 мільярдів виділити, набурити купу свердловин, але запаси обмежені. Ось є ємність, припустимо, в ній порахували запаси водоносного горизонту, з якого п'ють воду. Туди можна забурити 100 зайвих свердловин, але води від цього більше не стане. Просто ви її раніше викачаєте – ось і все.

Є баланси, всі це прекрасно знають. І коли все це сталося 2014 року, треба було подумати, що буде з водою, якщо Україна перекриє канал.

– Є енергетичний міст, а якийсь водний міст не перекинути. А якщо все-таки повернутися до ідеї опріснення морської води? За ці 50 мільярдів рублів можна поставити хоча б одну установку?

– Можна. Звичайно, реально можна. Але 1,5 кубокілометра води, які давав Північно-Кримський канал, опріснювачами ви ніколи не забезпечите. Які, до речі, дуже енергоємні. І в нас вони не дуже високої якості.

Це є в Ізраїлі, він може опріснити воду з Середземного моря до питної кондиції. Але Ізраїль ноу-хау не продає. Ми так не можемо. Нам все одно цю воду треба буде розбавляти прісною.

Але це мізер. Канал давав 300 кубометрів на секунду. Уявляєте, що це таке? Ви думаєте, опріснювачами можна замінити 1,5 кубокілометра води?

– Мені здається, в Криму і в Москві так думають. Я якраз так не вважаю, тому питаю у вас. Але питання залишається актуальним: що будуть пити жителі Криму в такому разі?

– А ось це треба було запитати в жителів Криму, які в 2014 році бігли голосувати за приєднання до Росії. Ось нехай тепер вони самі й думають.

Чому в нас повинна боліти голова за те, що вони зробили?

Але є й інший варіант. Основні споживачі води – це не питне водопостачання. Це сільське господарство і промисловість. Вони забирають приблизно 80% води. А на питну йде 15%.

20% води є в Криму. Приберіть всю промисловість, приберіть усе сільське господарство, і цієї води вистачить для водопостачання. Але тоді не буде ні промисловості, ні сільського господарства.

– І наостанок – про ще одну ідею. Пам'ятайте, як у пісні – "я хмари розведу руками". А тут навпаки – нагнати хмари над Кримом, щоб вони цілий рік поливали півострів дощем. Це взагалі реально? Хоча б гіпотетично?

– Ну, якщо гіпотетично, то ми з вами вже освоюємо Марс. Скажімо, що можливо. Ось Аллегрова заспіває, руками хмари збере – і над Кримом буде потоком йти дощ, як в екваторіальній Африці.