До влади — за будь-яку ціну: як одіозна Побідаш рветься у Раду

Парламентська виборча кампанія набирає обертів. Політсили, що розраховують пройти до Верховної Ради, проводять партійні з’їзди і оголошують списки тих, кого вестимуть до вищого законодавчого органу країни.

Політологи стверджують: загалом спостерігається тенденція до суттєвого оновлення складу основних вітчизняних партій. Втім, поруч із дійсно новими незаплямованими обличчями у цих списках спливають і політичні пристосуванці із серйозним негативним бекграундом. Про одного такого – а точніше, одну – в матеріалі OBOZREVATEL.

Мета виправдовує засоби?

Аналіз виборчих списків ключових партій, що згідно з опитуваннями мають шанси пройти до парламенту, уже засвідчує: поруч із ідейними партійцями з дійсно незаплямованою репутацією до найвищого законодавчого органу намагаються "в’їхати" і люди, справжня і єдина ідея яких полягає у бажанні пролізти у владу – за будь-яку ціну. Одна з них – Ірина Миколаївна Побідаш.

У політичному "анамнезі" Побідаш – чимало партій. "Наша Україна", БЮТ, "Удар" — з кожною з цих політсил вона намагалася штурмувати Вишгородську районну раду (бо народилася та проживає саме у цьому пристоличному районі). А у 2014-му навіть замахнулася на Верховну Раду – і з тріском програла вибори.

Всі партійні осередки згаданих політсил, які Побідаш активно створювала або до керівництва яких примудрялася протиснутися, досить швидко розпадалися через, як подейкують очевидці подій, незрівнянний талант пані Ірини зіштовхувати однопартійців лобами задля досягнення власної мети.

Читайте: "Громадянська позиція" — перша партія, яку зареєструвала ЦВК на вибори у ВР

І, варто зазначити, своєї мети вона таки досягала. Часом – вдаючись до нетривіальних способів. Незмінний депутат райради впродовж багатьох років, під час перебування у БЮТ вона домоглася призначення себе головою районної земельної комісії. А згодом – вже після того, як її "попросили" з "Удару", навіть очолила районну раду. Втім, зробити це їй вдалося не завдяки підтримці виборців, а фактично шляхом рейдерського захоплення.

Навіть побіжний аналіз публічних заяв пані Побідаш та її реальних дій засвідчує: це дві прямі, які не перетинаються. Так, наприклад, публічно Ірина Миколаївна завойовувала симпатії мешканців району, гнівно звинувачуючи Януковича у незаконному заволодінні Сухолуччям та Межигір’ям - і при цьому воліла не згадувати, що безпосередньо причетна до отримання резиденції "Межигір’я" президентом-втікачем. Бо саме під її головуванням земельна комісія райради одноголосно затвердила нормативно-грошову оцінку 129,28 га угідь урочища Межигір’я у розмірі 4,04 грн за кв.м. І безцінні землі було продано за смішні для такої площі у такому місці 5 млн 222 тис грн.

І хоча пані Побідаш завжди спростовувала свою причетність до історії з Межигір’ям і власне голосування за таку дивовижну нормативно-грошову оцінку безцінних земель – протокол засідання земельної комісії підтверджує, що вона лукавить.

На хвилі Майдану

Коли почалася Революція Гідності, Ірина Побідаш швидко усвідомила, що це – її шанс. Разом із чоловіком Андрієм Побідашем вони розгорнули активність із формування вишгородської самооборони. За два дні до початку масових розстрілів на Інститутській Побідаші зареєстрували вишгородську самооборону як юридичну особу – під назвою "Громадське формування з охорони громадського порядку "Самооборона Майдану" у місті Вишгород та Вишгородському районі". Свого чоловіка Побідаш втиснула до складу засновників цього формування. І, як стверджують місцеві ЗМІ, туди радо набирали осіб з сумнівними біографіями. Про те, чим це формування займалося насправді – ми неодмінно розповімо згодом.

Поки ж зупинимося лише на ролі вишгородської "Самооборони Майдану" у заведенні Побідаш у крісло голови районної ради.

Сесію Вишгородської районної ради, що відбулася 28 лютого 2014 року, місцеві депутати інакше як заколотом не називають. Бо голосувати за обрання Ірини Побідаш їм довелося під дулами автоматів контрольованих нею "самооборонівців".

24 лютого на той час чинний голова Вишгородської РДА Олександр Носаль подав у відставку. Тож на 28 число була призначена позачергова сесія, на якій депутати мали обрати нового очільника району.

Читайте: Вибори в Раду: українці назвали партії, за які готові проголосувати

Вибори від початку обіцяли бути дуже "демократичними". Окрім Побідаш висувався ще "ударівець" Сергій Возний. Але вже на етапі представлення він свою кандидатуру зняв. Тож питання полягало в тому, підтримають чи не підтримають депутати Ірину Побідаш. При цьому представники "самооборони", які з’явилися у залі, вимагали, аби голосування було не таємним, як це передбачено регламентом — а відкритим. Однак на той час депутати вирішили від регламенту не відступатися.

Результати голосування засвідчили: бачити Ірину Побідаш головою райради депутати не хочуть — рішення не було ухвалене: забракло голосів. За її кандидатуру проголосувало всього 30 депутатів, тоді як не підтримали жодного кандидата 24 учасники голосування.

Читайте: "Таке рішення і буде": Зеленський натякнув на результат суду щодо виборів у Раду

"Не проголосуєте – не вийдете"

Тоді-то у справу і включилася "самооборона". Озброєні молодики заблокували двері райради і заявили, що з приміщення не вийде ніхто, доки Ірина Побідаш не буде обрана на посаду глави району. Хоча регламент Вишгородської райради не передбачає проведення виборів, якщо зареєстровано менше 2 кандидатів і проведення повторного голосування, якщо жоден з кандидатів не набрав двох третин голосів від загальної кількості депутатів.

Не дозволили озброєні молодики депутатам також зробити перерву для проведення консультацій з приводу висування менш одіозних кандидатів на крісло голови райради. Лунали погрози: якщо не підтримаєте кандидатуру Побідаш – розпустимо всю раду. Така, мовляв, "воля народу".

При цьому від депутатів озброєні чоловіки вимагали показувати, як саме вони заповнили бюлетені.

Під подібним "пресингом" і шквалом погроз із боку озброєної "групи підтримки" Побідаш їй таки вдалося дістатися омріяного крісла: цього разу її "підтримали" 43 депутати райради. Хоч більшість із них говорила присутнім на цьому дійстві журналістам 5 каналу, Першого національного та місцевих ЗМІ про тиск, порушення їхніх прав і те, що демократії під прицілами автоматів не буває.

Вибіркова справедливість

Після фактично захоплення влади Іриною Побідаш, один із депутатів райради, Костянтин Непоп, звернувся до суду з вимогою скасувати її обрання на посаду, враховуючи умови, в яких воно відбувалося. Відповідне провадження було відкрите 3 червня 2014 року. Про те, що трапилося того дня у Вишгородській райраді, у рамках судового процесу свідчили й інші депутати. Втім, Вишгородський районний суд відхилив докази, надані стороною позивача, зокрема і відеозапис подій – бо ж, згідно із поясненнями Побідаш, зроблений він "невідомими особами" – хоча у переліку зареєстрованих на засіданні осіб вказані всі журналісти та оператори, які там працювали того дня.

Суд з якихось причин, зваживши показання свідків з одного боку і слова самої Побідаш про те, що претензії Непопа – "безпідставні та уявні", а "озброєних осіб у залі не було" – відмовив у задоволенні адміністративного позову. Схожа доля чекала і на апеляційну скаргу депутата. Київський апеляційний адміністративний суд не побачив жодних порушень у тому, що депутатів погрозами змусили голосувати, показуючи бюлетені для таємного голосування – бо ж формально бюлетені видавалися…

Рішення Вишгородського районного суду:

Рішення апеляційної інстанції:

У рамках розгляду позову Непопа суддею Вишгородського суду Сергієм Купрієнком Вишгородській районній прокуратурі було доручено перевірити, чи є підстави для порушення кримінального провадження за статтею 349 ККУ стосовно озброєних молодиків, які фактично захопили будівлю Вишгородської районної ради.

Однак вони так і не зазнали жодної відповідальності.

Пояснення місцевої прокуратури – просто феєричне: змусити відповісти тих, хто робив, фактично, те саме, що робитимуть згодом сепаратисти на Донбасі, не можна, бо ж вони називають себе "майданівцями". А саме 28 лютого, коли розгорталися описані події, набув чинності закон про позбавлення кримінальної відповідальності учасників "масових акцій протесту, що відбувалися з 21 листопада 2013 року до дня набуття чинності відповідним законом". Тобто тих, хто за якісь півтора тижні до того гинув на Інститутській від куль снайперів, хто виступав за повалення режиму Януковича, кого переслідували всі місяці, поки тривала Революція Гідності - прирівняли з озброєними молодиками, які, прикриваючись Майданом, просували у тепле крісло свою людину – Ірину Побідаш.

Перше, що пообіцяла новообрана голова Вишгородської райради у день "обрання" – боротися з корупцією. Як виконувала обіцяне впродовж наступних півтора року фактично одноосібного керування районом за умов паралізованої через відсутність кворуму ради – ми неодмінно розкажемо у наступних публікаціях.

Характерним є інше. Побідаш так чи інакше "засвітилася" у низці кримінальних справ. Озброєне захоплення влади, розграбування Межигір’я та Сухолуччя, кришування незаконних сміттєзвалищ, хабарі, розбійні напади, погрози та залякування – на все це попередня влада з невідомих причин воліла закривати очі. А відповідні кримінальні провадження або дивовижним чином закривалися, або відкладалися у довгу скриню.

Наразі влада змінилася. Новий президент декларує свою цілковиту відданість ідеям справедливості та законності. Тож маємо надію, що всі ті старі справи будуть порушені і належним чином розслідувані. Аби раз і назавжди встановити істину – і притягти дійсних винуватців цілої низки серйозних злочинів до відповідальності. Особливо якщо одна з них так хоче сховатися від закону за депутатською недоторканністю.