Путіну потрібна нова війна. Є кілька варіантів - російський опозиціонер

"Обозреватель" продовжує серію інтерв'ю з відомими росіянами, присвячених новому 6-річному терміну правління Володимира Путіна.

Чому росіяни, що зводять кінці з кінцями, живуть на межі бідності, позбавлені свободи слова та інших базових демократичних цінностей, знову і знову обирають людину, яка де-факто створила для них такі умови? Чому Путін постійно вплутується у війни? Чи правда, що таким чином він забезпечує собі довічне "царювання"? Чи має намір він переключитися з України на нові цілі?

Роздумами на ці теми з "Обозревателем" поділився лідер міжнародного руху "Говоріть голосніше!" (Лондон), член постійного комітету Форуму вільної РосіїАндрій Сидельніков.

- Спостерігаючи з України за тим, що відбувається в Росії, ми задаємося питанням: як могло статися, що один і той же чоловік керує країною протягом такої великої кількості років? Чому пересічні громадяни, які аж ніяк не шикують, які не можуть дозволити собі поїздки за кордон та інші радощі, не можуть сказати те, що думають - чому у них не виникає бажання змінити цю людину на посаді. У чому головний секрет успіху Путіна?

- На мій погляд, щоб відповісти на це запитання, потрібно вивчити історію нашої країни, історію Російської імперії. Хоча 1861 року так зване рабство було скасовано, на жаль, менталітет у людей залишився колишнім. Багато хто не хоче брати на себе відповідальність, не звикли думати, не звикли аналізувати.

Безумовно, велику роль відіграє і пропаганда, яка в останні роки панує в сьогоднішній Росії. Але все це, на мій погляд, пов'язано, перш за все, з менталітетом, з рабською психологією.

Змінювати цю ситуацію досить складно. Знову-таки, якщо повертатися до історії, то Росія - країна революцій. Добре це чи погано - теж складно сказати. Були різні періоди в нашому житті.

Читайте: У Росії настають великі зміни - Боровий

Але те, що одна людина дійсно узурпувала владу і, мабуть, до кінця своїх днів буде перебувати при владі - це, звісно, відкидає Росію на задвірки цивілізації. Ми пасемо задніх цивілізованих країн. Ми відстаємо не лише економічно, але і, на жаль, по всіх фронтах. Тому поки перспективи не райдужні.

- Ви згадали слово "цивілізація". Ми бачимо, як сьогодні Путін фактично протиставляє Росію як якусь окрему від решти світу цивілізацію. На вашу думку, чи можна Росію в її сьогоднішньому стані назвати окремою цивілізацією?

- Я б не розглядав цю ідею - про відмінність від усього світу. Росія - велика країна, частина її знаходиться в Азії, частина - в Європі. Можливо, це положення країни змушує її кидатися з одного боку в інший. Тому що для західної цивілізації ми не свої, і для азіатської - не свої. Тому було вигадано поняття "окремого шляху".

Але у Росії не може бути окремого шляху, Росія повинна розвиватися разом з усім світом. Ми живемо в епоху глобалізації, і відокремлення від всього - це не той шлях, який потрібен країні, і взагалі це не шлях майбутнього.

Читайте: Буде велика війна - Невзоров

Тому я не вважаю, що в Росії своя цивілізація, і ставлення до цього у мене досить негативне. А те, що Путін намагається вибудувати таку систему, пов'язане з тим, що у нього немає іншого виходу. Як відомо, у нього є ідея відновити Радянський Союз, щоб поділити світ зі Сполученими Штатами. Але на це не вистачає ані сил, ані грошей, ані розуму, ані решти.

- Дійсно, ознаки спроб відновлення Союзу є. Але ми бачимо, що Путін лізе в інші гарячі точки, що жодним чином не пов'язані з цією ідеєю. Наприклад, в Сирію. Навіщо йому ця війна?

- Показати силу країни на міжнародній арені, щоб знову розмежувати світ, як це було за часів Радянського Союзу, холодної війни, коли, взагалі-то, світ був поділений.

Читайте: Путін зазнав поразки, він не знає, що робити з Україною - Орєшкін

Йому необхідно демонструвати силу, і зараз він дійсно займається шантажем всіх інших країн, тому що, за великим рахунком, зробити з ним ніхто нічого не може. І він шантажує весь світ своїми військовими іграшками, військовими мультиками.

Так що це входить в ту ж концепцію. Швидше за все, після Сирії він почне щось іще.

Потрібно відволікати увагу від внутрішніх проблем, і такі локальні війни цьому сприяють. Якщо піти в історію, то ми бачимо, як війна з Грузією відвернула увагу від економічних проблем. Анексія Криму і війна, розв'язана на сході України, теж відволікала.

Зараз цим вже не відволічеш, потрібно щось нове. У Сирії ми знову зависаємо, тому що США вирішили дати зрозуміти: мультики можете показувати, а у нас перевага як була, так і є. Тому жодним чином ваша сила для нас не становить загрози.

Читайте: США можуть знищити Росію - Піонтковський

Швидше за все, буде якесь нове протистояння в якіцсь точці, тому що не виходить по-іншому відволікати увагу від внутрішніх проблем. Просто не виходить.

- Виходячи з того, що ви сказали, можна зробити висновок: фактично ця агресивна зовнішня політика Путіна здебільшого адресована внутрішньої аудиторії. Чи можна сказати про те, що саме така діяльність є запорукою його вічного правління?

- Так, напевно. Тому що по-іншому не виходить. Росії були дані історичні можливості для того щоб зміцнити і налагодити економічне становище, але час було втрачено. Кошти були розкрадені, модернізація економіки не відбулася, і зараз це робити вже пізно.

За роки правління Путіна у нас розплодилася армія бюджетників, яким в обмін на лояльність необхідно постійно підвищувати зарплати і пенсії, а грошей в казні немає.

Тому зараз тільки міжнародними чварами, міжнародними викликами можна утримати владу. По-іншому не вийде.

Читайте: Путін підходить до обриву і не знає, як відійти від краю - Шевцова

- Ви сказали, що, схоже, Путіну потрібні нові точки докладання зусиль. А як щодо України? Це для нього вже пройдений етап? Чи тут ще є потенціал?

- Потенціал, безумовно, є, тому що його не влаштовує якась маленька частина східної України. Для своєї ідеї фікс відтворення Радянського Союзу, звичайно ж, йому потрібна вся Україна.

Проблема в тому, що Путін не бачить в колишніх радянських республіках незалежних держав. Він їх ментально не відчуває. Для нього це вотчини, як це було в Радянському Союзі.

Тому проблема з Україною не вирішена. Можливо, буде якесь посилення конфлікту.

- Ви маєте на увазі суто військове?

- Звісно, військове. Мабуть, він буде продовжувати підживлювати ці "ДНР" і "ЛНР" - підживлювати фінансами, підживлювати зброєю, щоб цей конфлікт постійно тлів.

Йому не потрібна вільна незалежна Україна, тому він буде робити все можливе, щоб дестабілізувати обстановку.

Читайте: Цимбалюк: в Росії думають, що Україна - нісенітниця

Більш того, думаю, доля українського конфлікту може спіткати й інші колишні радянські республіки.

- Хто перший на черзі?

- Зараз складно сказати. Подивіться, що відбувається у Вірменії. Крім того, досить сильна російськомовна спільнота в Латвії може зіграти свою роль. У Придністров'ї є заморожений конфлікт.

Тобто в принципі Путіну є де розгулятися.

- І останнє запитання - про Крим. Якщо говорити про схід України, то щодо цієї війни Кремль традиційно заперечує свою військову присутність. Але що стосується Криму, то в цьому випадку він діяв відкрито - анексія закріплена в РФ на законодавчому рівні.

- Путін теж спочатку не визнавав факту наявності російських військових в Криму, і пішов на це тільки під тиском неспростовних доказів з усіх боків. Йому довелося сказати: так, "зелені чоловічки" - це були наші солдати.

Звісно, жодного відношення до міжнародного права і всього іншого це не має. І багато в чому економічні проблеми Росії, пов'язані з санкціями і рештою - це відгомони абсолютно агресивної, ворожої політики, яка була здійснена в 2014 році з анексією Криму.

Читайте: Крим може захотіти незалежності: Іслямов озвучив умову

- Ви не вважаєте, що Крим - це окрема історія хоча б тому, що, по факту, це відкриття Путіним ящика Пандори. Це порушення міжнародного права і створення небезпечного прецеденту, в тому числі для європейських країн. На вашу думку, чи може анексія зіграти в майбутньому згубну роль особисто для Путіна?

- Думаю, пішовши на анексію Криму, Путін підписав собі незавидну долю.

З одного боку, це прояв сили, зміцнення лідерства всередині країни, але, з іншого боку, ця анексія фактично поставила країну на грань банкрутства, більш того - поставила під сумнів перебування Росії в міжнародних інституціях. Тому що з хамами і бандитами сидіти за одним столом не хочуть.

- Вам не здається, що, якби Росія сьогодні скасувала своє рішення щодо Криму, просто повернула б півострів під контроль України, все було б зовсім інакше?

- Безумовно. Це багато чого б змінило на краще. Причому, для всіх сторін - і для України, і для Росії, і для світової спільноти.

- Але, мабуть, розраховувати на це не доводиться.

- Звичайно. Зовсім не доводиться. Допоки Путін перебуватиме при владі, цього не станеться. Тільки тоді, коли в Росії зміниться режим, про це необхідно буде говорити.

Власне, тут і переговори ніякі не потрібні - просто потрібно обнулитися до моменту анексії.