Путіна можуть оголосити мертвим. Україна у небезпеці. Інтерв'ю з російським опозиціонером Піонтковським

Реакція Кремля на те, що катастрофічно падає рейтинг президента РФ Володимира Путіна, свідчить про істерію, що панує у владній верхівці. Усього кілька людей можуть усунути його від влади, розглядаються два варіанти – жорсткий і менш жорсткий.

Відео дня

Незалежно від того, чи залишиться Путін, чи йому на зміну прийде хтось інший, Кремль буде ненавидіти Україну. Там будь-якої миті готові піти на новий крок зі "збирання російських земель", від якого їх зупиняє єдиний надійний стратегічний партнер України – США.

Про це та багато іншого в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів російський опозиційний політик Андрій Піонтковський.

– Посольство РФ у США вимагало вибачень від видання Bloomberg за те, що воно процитувало останні дані соцопитування, проведеного ВЦВГД. Рейтинг Путіна виявився занадто малим – 27%. Чому саме зараз Кремль зайнявся, здавалося б, не такою вже й важливою темою?

– Це безпрецедентно. Я, напевно, вже 50 років спостерігаю за зовнішньополітичними подіями на міжнародній арені, і не пам'ятаю жодного випадку, щоб міністерство закордонних справ однієї держави – в цьому випадку це посольство – виражало протест іншому з приводу висвітлення якогось соціологічного опитування.

Це показує дійсний ступінь істерії, яка панує в Росії через рейтинги Путіна, які падають.

Тому що те угруповання, яке перебуває біля влади, відчуває це як загрозу. Справа навіть не особисто в Путіні, а в колективному Путіні.

Адже Путін – це піар-інструмент, який був створений у 1999 році в телевізійній пробірці. Певна прокладка між клептократією й народом. Така проста людина з народу, що збирає російську землю.

Ця прокладка трималася років 20 і не давала порушувати серйозні питання про те, чим займається вся ця група грабіжників країни. Тому зношеність цього інструменту вони сприймають як серйозну небезпеку для своєї влади.

– Але погодьтеся, навряд чи пересічний росіянин щодня читає Bloomberg або цікавиться соцопитуваннями ВЦВГД. Із чим пов'язана така істерика?

– Це підкреслює безглуздість ситуації. Тому що в них уже дах поїхав.

Чому Путін розповідає про злягання глистів або про печенігів і половців? Він сам створив таку картинку – він помістив себе в бункер, створивши повну аналогію з останніми днями іншого фюрера.

– Який, за вашими оцінками, реальний рейтинг Володимира Путіна в Росії?

– Ми не можемо судити про це. Абсолютно все фальсифікується. Єдині опитування, яким можна довіряти, – це закриті опитування ФСБ, які ті роблять для себе.

Але я довіряю оцінками свого колеги Валерія Солов'я, бо – це було доведено на практиці – він має хороші джерела в середині самого путінського бункера. Мабуть, від тих людей, які досить скептично ставляться до фюрера. Зазвичай його оцінки настроїв, ментальності людей у цій верхівці збігаються з моїми.

Соловей стверджує, що останнє закрите опитування ФСБ показало рейтинг Путіна на рівні 17%. Це як би нуль, тому що в Росії 17% завжди будуть голосувати за будь-яку владу. Покажуть їм табуретку – вони проголосують за табуретку. Дійсно, проблема дуже серйозна.

– У такому разі чи можуть 83%, які не підтримують Путіна, піти на якісь рішучі кроки? Або на такі кроки може піти його оточення, щоб змістити з поста?

– 83% піти ні на які кроки не можуть, тому що для кроків потрібна якась політична структура, організація, тим паче в обстановці епідемії, коли абсолютно все контролюється. Власне, під прапором коронавірусу вводиться безліч обмежень, засобів стеження, які залишаться після того, як коронавірус закінчиться.

83% можуть впливати на політичний процес тільки опосередковано. В авторитарних режимах дії здатне чинити тільки близьке оточення диктатора. Але побічно маси можуть впливати тим, що оточення розуміє, що ця прокладка не працює. Виникає питання: можливо, її замінити якоюсь іншою?

Давайте розглянемо психологію цих 5-6 осіб, які можуть скинути Путіна. У них уже немає жодних ілюзій із цього приводу. Вони розуміють, що ця телевізійна пустишка перестає працювати.

Якщо порівняти з іншими бункерами – з оточенням Гітлера і Сталіна – те, якими б мерзотниками вони не були, вони були харизматичними особистостями, до яких те ж оточення відчувало певну повагу.

Тут цього немає. Але чому ж тоді вони його не змінюють? А тому що зміна цієї прокладки становить серйозну небезпеку для них.

Ми ж знаємо, як це робиться. Пам'ятаєте, як у Галича, – "оказался наш отец не отцом, а сукою". Ну ось, вони оголосять, що Путін "оказался не отцом, а сукою". Відразу ж виникнуть питання: а вони хто такі? Вони ж із ним разом ішли.

У них баланс страху: і залишатися з Путіним страшно, тому що все обвалюється, він їх уже не захищає від невдоволення людей, і знімати його страшно, тому що це означає відразу викреслити весь 20-річний період, дискредитувати його й тим самим дискредитувати себе.

Вони перебувають у серйозному когнітивному дисонансі. Звідси й такі безглузді речі, як звернення Міністерства закордонних справ.

– Як суто технічно вирішується питання усунення Путіна від влади?

– Найпростіший спосіб – якщо завтра оголосять, що він помер від серцевого нападу або від коронавірусу.

Але вся та політична суєта, яка триває останні 3 місяці, – його несподівані послання, зміна Конституції, створення якоїсь держради, обнуління термінів – свідчить про те, що вони намагаються це зробити менш жорстким способом. Створити держраду, залишивши його формально, але позбавивши його фактичної влади.

Тому що Путін стає просто неадекватний. Подивіться на його обличчя, на його поведінку.

Треба або прибирати його фізично, або призначити на якусь посаду і самим сконцентрувати владу. Зняти Путіна, засудивши за щось, означає обвалити й себе разом із ним.

– Хто прийде після Путіна й чого очікувати Росії і Україні від можливого наступника?

– Це неважливо. Ну, якийсь мерзотник – такий самий, як він сам.

Чого чекати Україні? Я вже почав розмірковувати з вами на цю тему. Цей період істерики досить небезпечний. Раптом вони вирішать, що повернути любов мас можна ще одним патріотичним кроком із "збирання російських земель" – ескалацією конфлікту в Україні або розширенням ОРДЛО до кордонів Донецької і Луганської областей.

Це вже не залежить від Путіна. Це може зробити і Путін, і інші – вони однаково ненавидять Україну.

Але як людина, яка перебуває у Вашингтоні, я скажу, що практично весь військово-політичний істеблішмент США одностайний у твердій позиції захисту України. Зрозуміло, не військовим шляхом. На жаль, Україна не є членом НАТО, і на військову підтримку їй розраховувати не варто.

Але в розмові радника з нацбезпеки президента США О'Браєна з секретарем Ради безпеки Патрушевим наприкінці квітня з американської сторони було твердо заявлено, що будь-яка ескалація в Україні й навіть у Білорусі, спроба анексії буде зустрінута найжорсткішими економічними заходами. Це і нафтове ембарго, і від'єднання від SWIFT, і арешт російських активів. Цього достатньо для того, щоб запобігти такій агресії.

Є тільки один виняток у цьому військово-політичному істеблішменті. Це президент Трамп. Але він останнім часом усунутий від ухвалення рішень по Україні.

Росія зробила спробу його активізувати так званими плівками Порошенка-Байдена. Мета цієї акції є очевидною: зламати політичну єдність США, зробити Трампу величезний подарунок – компромат на Байдена, і тим самим змусити Трампа паралізувати своїх дипломатів, своїх військових у підтримці України й заплющити очі на можливу московську акцію.

Поки що ця спроба провалюється. Ніякого ефекту з цього питання в США не було. Але факт залишається фактом: Трамп – людина залежна від Путіна, до України ставиться, щонайменше, байдуже. Тому його 4 місяці, що залишилися, досить небезпечні. У Москви може бути ілюзія, що "наш Трампушка нам допоможе".

Не можу не сказати, що, на жаль, ця провокація організована самою українською владою. "Плівки" були в Офісі президента, мені відомо з тих же джерел, з того ж бункера, що "плівки" особисто передані Деркачу Єрмаком, агентом Москви з вербувальних псевдонімом "Козир".

Вони переконали в цьому Зеленського, тому що той клекоче від ненависті до Порошенка. У результаті він пішов на цю акцію, яка покликана підірвати відносини України з єдиним надійним стратегічним партнером – Сполученими Штатами Америки.