Блог | Не "Байрактором" єдиним": як пройшов жовтень на фронті й чого чекати далі
Bayraktar як вакцина для внутрішніх та зовнішніх хвороб? Підбиваємо підсумки жовтня.
Наприкінці жовтня я тішив себе думкою – ось цей перший місяць, коли на війні не має жодного загиблого. Поки не загинув дядя Жора, людина-сарказм і, як він сам себе називав, "позитив вагою у n-кілограм". Друге життя обірвав снайперський постріл. Так, жовтень став історичним, я наважусь його назвати історичним. І справа не в Байрактарах!
За традицією, пропоную проаналізувати ситуацію на фронті. В попередніх оглядах я не дарма акцентував на активному застосуванні ворогом безпілотних апаратів. Їхня тактика принесла свої плоди – 16 влучних обстрілів наших тилових підрозділів від червня місяця по сьогоднішній день. Як наслідок: знищена техніка, загиблі, поранені, тимчасова прогалина протиповітряної оборони, "кардіограмне" загострення на фронті. Жовтень не став винятком. Згідно з офіційними звітами штабу ООС, в жовтні російські БПЛА "Орлан-10" перетинали лінію розмежування кожен третій день. Вони шукали слабкі місця, слідкували за відновленням та логістикою, коригували вогонь.
Сімнадцять днів жовтня російські війська застосовували заборонене Мінськом озброєння. Майже така ж кількість була і у вересні. Ось тільки загальне число обстрілів зросло на чотири десятки, чому сприяли ідеальні погодні умови та загострення в районі села Гранітне. Вересень – 222 обстріли, жовтень – 261. Десять вогневих уражень здійснили за допомогою БПЛА. Ще раз: десять разів протягом жовтня ворог скидав боєприпаси з безпілотних апаратів. Запам’ятайте цю цифру. Протягом вересня – 8, аналогічну кількість протягом серпня. В липні 5 разів. На жаль, в форматі позиційної війни надалі ця цифра буде тільки збільшуватись.
Внаслідок обстрілів ми зазнали непоправних втрат. Від артилерійського обстрілу 26 жовтня загинув майстер-сержант 93 бригади Георгій Халіков. Наступного дня внаслідок снайперського пострілу загинув воїн механізованого батальйону 17-ї танкової бригади Віктор Рагучін. Вони віддали життя, обороняючи нас з вами. І це найменше число бойових втрат протягом 2021 року на фронті. Протягом жовтня поранення різного ступеню важкості отримали 24 бійці, менший показник був лише аж у червні.
Своєю чергою, мусимо відзначити, що в жовтні ворог зазнав втрат 36 загиблими. З них:
14 необережно поводились з вогнем;
12 окупантах була зроблена дірка, але не для ордену;
Ще десяток підірвались на власних мінних полях;
Знищено/пошкоджено 8 одиниць техніки;
На один склад боєприпасів стало менше.
Варто зауважити, що більша частина цих приємних для нас цифр була досягнута завдяки вашій допомозі. Навчання особового складу та передані технічні засоби спостереження й розвідки у вигляді коптерів і камер спостереження дають свій результат. Як на мене, він досить вагомий, а його поступове збільшення – справа честі.
Звісно, епіцентром подій в жовтні стало село Гранітне та вхід в Старомар’ївку представників військово-цивільної адміністрації. Просте бажання допомогти громадянам України, які вже сьомий рік живуть в сірій зоні, вирішити побутові та соціальні проблеми переросло в неадекватну реакцію російських військ. Потужні артилерійські обстріли протягом чотирьох днів та історичне для Збройних сил рішення – застосувати ударний комплекс Bayraktar.
Після масової критики диванних "експертів" про слабкість ураження якоюсь петардою, підіймається чергова хвиля "зрадоньки". Мовляв, чого ви і наступного дня по ним не вдарили, коли вони знову обстрілювали Гранітне. Відповідаю – вдарили, хоч і не Байрактаром, але саме він допоміг бачити все, що відбувалось. І найкрасивіше в цьому всьому – це швидкість втечі ворожої батареї. Тільки уявіть собі Камаз з причепленою гаубицею Д-30, який витискає 70-80 км/год по суцільному бездоріжжю! Ще один приємний момент – на багатьох напрямках ворог почав активно прибирати техніку з передової, відводячи її подалі в тил або шукаючи нові місця. Але і це бачили й фіксували.
Не секрет, що однією з причин артилерійських ударів по Гранітному стало завчасне інформування чи витік інформації про "захоплення" села Старомар’ївки, якого насправді не було. На ці граблі ми наступаємо регулярно, тож приділяти цьому багато уваги не варто. Більш ніж впевнений, що всі ці дні будуть детально проаналізовані у високих кабінетах, а висновки будуть не менш дієвими. І в першу чергу – стосовно нахабних дій ворога, який нарешті отримав по зубах сучасним озброєнням, на яке ми так довго чекали. Наважусь спрогнозувати, що скоро ми побачимо на фронті чергову закуплену техніку, про яку так довго сперечались – купувати чи ні. І в тандемі з Байрактарами, вони принесуть ворогу чимало неприємностей.
І залишається відкритим лише одне питання. Чи застосує росія і коли саме свій ударний БПЛА Оріон?
